Справа № 306/558/20
Провадження № 1-кс/306/205/20
09 червня 2020 року м.Свалява
Слідчий суддя Свалявського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання заступника начальника СВ Свалявського ВП Мукачівського ВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свалява, Свалявського району, Закарпатської області зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, на підставі ст. 89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, у вигляді тримання під вартою, -
Заступник начальника СВ Свалявського ВП Мукачівського ВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, у межах кримінального провадження № 12020070150000230, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2020 року.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що 22 квітня 2020 року близько 23 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, підійшов до потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , який в той час знаходився на вул. Шевченка в м. Свалява, біля приміщення гуртожитку Свалявського будівельно - технічного ліцею, що розташований за адресою м. Свалява вул. Шевченка, 51, Свалявського району та розпочав висловлювати вимогу про передачу йому грошових коштів в сумі 150 гривень, на що останній відмовив йому.
Слідчий вказує на те, що продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, застосовуючи фізичну силу наніс потерпілому ОСОБА_7 в той час як останній знаходився в сидячому положенні на землі декілька ударів руками зжатими в кулак в область голови та обличчя. Від завданих ударів ОСОБА_7 , впав на землю, після чого ОСОБА_4 , наніс йому ще декілька ударів ногами в область лівої частини тулубу в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: переломів 9-10 ребер зліва, лівобічного гемотораксу, струсу головного мозку, забою лівої нирки, гематоми верхньої повіки, субконюктивального крововиливу лівого ока. Після того як ОСОБА_7 , знепритомнів ОСОБА_4 , відкрито заволодів належними ОСОБА_7 , мобільним телефоном марки «Huawei» моделі: Y7, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ІМЕІ2: НОМЕР_2 середньо - ринкова вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №11/351 від 18.05.2020 становить 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень з карткою мобільного оператора Водафон № НОМЕР_3 та гаманцем, в якому містилися грошові кошти в сумі 200 гривень та особистими документи останнього, які знаходилися в кишенях його штанів, внаслідок чого спричинив йому матеріальну шкоду на суму 3000 (три тисячі) гривень.
Слідчий зазначає, що за ступенем тяжкості вище вказані тілесні ушкодження, згідно з висновком судово - медичної експертизи за № 221/2020 від 26 травня 2020 року кваліфікуються як середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження, як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день, та як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, як такі що потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 6, але не більше як 21 день. Тілесні ушкодження у вигляді гематоми верхньої повіки, субконюктивального крововиливу кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я і стійку втрату працездатності.
Клопотання про тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що 03.06.2020 року стороною обвинувачення ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України.
Зауважує, що наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_4 підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування вказаного кримінального провадження. Зазначає, що злочин передбачений ч.1 ст. 187 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Зауважує, що ця підстава гостро існує саме на цій, стадії провадження, оскільки слугує забезпеченню належного відправлення правосуддя шляхом отримання показань свідків без будь-яких перешкод.
З метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також враховуючи, особу підозрюваного, беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 , вчинив тяжкий злочин пов'язаний із злочинами проти власності, санкція статті якого передбачає позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а тому усвідомлює неминучість призначення покарання, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь які речі, які мають істотне значення для встановлення істини по кримінальному провадженні, істотно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування стверджує, що слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою підозрюваного, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів передбачених ч.1 ст. 176 КПК України, аніж тримання під вартою, не зможе запобігти наведеним вище ризикам. На підставі вищевикладено, слідчий просить задовольнити подане клопотання.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав, наведених у клопотанні, та просив його задовольнити. Зауважив, що є достатньо підстав вважати, що підозрюваний буде продовжувати злочинну діяльність, особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого, тому, вважає, що існують і додаткові ризики того, що він не буде виконувати покладені на нього обов'язки, буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним, а також може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник та підозрюваний, кожен зокрема, повністю заперечили проти задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважають підозру за вказаною кваліфікацією не обґрунтованою, яка ґрунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення. Захисник зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який сторона обвинувачення просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , є невиправдано суворим, оскільки надані стороною обвинувачення докази не доводять обґрунтованість пред'явленої йому підозри та не доведено, що більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні про застосування запобіжного заходу. Зауважує, що в підозрюваного міцні соціальні зв'язки, він має постійне місце проживання, проживає з двома малолітніми дітьми, яких на даний час сам виховує, оскільки дружина за кордоном. Захисник та підозрюваний просять обрати запобіжний захід, не пов'заний з позбавленням свободи, а саме, наполягають на обранні підозрюваному домашнього арешту в нічний час, з покладенням відповідних обов'язків, які останній зобов'язується неухильно виконувати.
Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, доходжу наступного висновку.
Відомості по факту вчинення інкримінованого підозрюваному діяння зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 06.05.2020 року за № 12020070150000230 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 та перекваліфіковано на ч.1 ст. 187 КК України.
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, вручено ОСОБА_4 03.06.2020 року.
Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст. 187 КК України підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: - витягом з ЄРДР від 05.06.2020 року, протоколом огляду місця події від 25.04.2020 року, під час якого в ОСОБА_4 , було вилучено мобільний телефон марки «Huawei» моделі: Y7; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 20.05.2020; висновком експерта № 11/351 від 18.05.2020; висновком експерта № 221/2020 від 26.05.2020; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 13.05.2020; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 09.05.2020; протоколом пред'явлення речей для впізнання з свідком ОСОБА_9 , від 21.05.2020; протоколом пред'явлення речей для впізнання з потерпілим ОСОБА_7 , від 25.05.2020; копією постанови слідчого від 04.06.2020 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12020070150000187 від 24.04.2020 року за ч. 1 ст. 125 КК України; та іншими матеріалами провадження.
Крім того в судовому засіданні досліджено інші матеріали, які долучені як характеризуючи дані особи підозрюваного, в тому числі і копії свідоцтв про народження дітей.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
В силу ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчим суддею при розгляді даного клопотання враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя на вказаній стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, тому з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.Надані докази на підтвердження обґрунтованості підозри, з наявними відомостями про події кримінального правопорушення, в межах даного розгляду слідчий суддя не вправі оцінювати з точки зору допустимості та доказів на підтвердження або спростування вини підозрюваного, оскільки такі дії є прерогативою суду в судовому засіданні. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Виконуючи вимоги законодавства, з врахуванням обставин, наведених у ст.178 КПК України, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
Разом з цим, обґрунтованість підозри не констатує беззаперечного факту доведеності винуватості особи, а лише вказує на достатність інформації для її існування.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Наявність ризику, передбаченого п. 1 та п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України, про який зазначають слідчий та прокурор, слідчий суддя вважає доведеними з підстав, наведених у клопотанні та з огляду на зміст пред'явленої підозри.
Так, на даній стадії кримінального провадження на високому рівні існує ризик переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки в силу повідомленої підозри та характеру підозри підозрюваний може вчиняти дії, спрямовані на уникнення відповідальності, яка йому загрожує, якщо його вину буде доведено, крім того, зважаючи на обґрунтування клопотання та суть повідомленої підозри, поведінку підозрюваного, стадію кримінального провадження, зокрема, не встановлено на даний час усіх обставин вчинення правопорушень, та необхідність проведення ряду слідчих дій, в тому числі допиту свідків, тощо, а також відшукання знарядь та засобів вчинення злочину, речей, які зберегли на собі сліди вчинення злочину, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
Існування інших ризиків, про які зазначають слідчий та прокурор в судовому засіданні не доведено та посилання на такі ризики, зокрема, передбачені п.п 2,3,5 ч. 1 ст 177 КПК України, є безпідставними. Твердження прокурора про те, що підозрюваний може впливати на свідків, потерпілого не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки прокурором не доведено, що підозрюваний володіє таким ступенем впливу на конкретних осіб.
Оцінюючи доводи слідчого та прокурора про необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з тяжкістю злочину, у вчинені якого підозрюється, та доведеними ризиками, вважаю, що стороною обвинувачення жодним доказом не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, має тимчасові підробітки (зі слів), проживає з малолітніми дітьми, що свідчить про наявність соціальних зв'язків.
При цьому, слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_4 продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, що раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень, крім того, подія кримінального правопорушення відбулась у квітні 2020 року, щодо ОСОБА_4 , як особи причетної до даного злочину відомості здобуті набагато раніше, ніж повідомлено йому про підозру, з ним з вже протягом деякого часу провадяться слідчі дії, на які він з'являвся при першому виклику, що не заперечується і прокурорм, відомостей про ухилення від слідства слідчому судді не надано.
Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа не має постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваної під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України»).
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення, за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під варту.
З врахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу підозрюваного, за відсутності обґрунтованої впевненості в тому, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної поведінки, та, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється громадянин України ОСОБА_4 , наслідків, які настали внаслідок злочину, та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слід відмовити.
При цьому, беручи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, є обґрунтовані підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний час доби, заборонивши останньому залишати місце свого проживання з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, оскільки достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки, буде саме такий запобіжний захід, який зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, визначених ст.177 КПК України. В зв'язку з обранням до підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою на нього слід покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Обрати відносно громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свалява, Свалявського району, Закарпатської області зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, на підставі ст. 89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, заборонивши йому залишати місце свого проживання - АДРЕСА_2 , з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.
Покласти на ОСОБА_4 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду (слідчого судді) на їх першу вимогу;
- не відлучаться із населеного пункту - с. Нижні Ворота, Воловецького району, Закарпатської області, в якому він фактично проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду (слідчого судді);
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд (слідчого суддю) про зміну свого місця проживання, роботи та навчання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Встановити строк дії ухвали та строк дії запобіжного заходу - до 31 липня 2020 року включно.
Строк дії обов'язків, покладених судом, встановити до 31 липня 2020 року включно.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.
Ухвалу для негайного виконання надіслати в орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Слідчий суддя Свалявського районного суду
Закарпатської області ОСОБА_1