Справа № 305/710/20
Номер провадження 1-кс/305/172/20
12.06.2020. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , ознайомившись із клопотанням ОСОБА_2 про повернення тимчасово вилученого майна,-
10 червня 2020 року, ОСОБА_2 звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області із клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, що внесене 28 травня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070140000383 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
Відповідно до положень ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 КПК України, 4) у разі скасування арешту.
З положень ч. 5 ст. 171 КПК України вбачається, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої воно вилучене.
Згідно ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Жодне із вказаних положень закону не містить у собі вказівок на можливість слідчого судді вирішувати питання про повернення тимчасово вилученого майна на підставі клопотання особи, у якої це майно було вилучене.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні володільцем тимчасово вилученого майна може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
Таким чином, положення ст.ст. 167, 169-171, 174 КПК України не передбачають можливості для слідчого судді вирішувати клопотання осіб про повернення тимчасово вилученого у них майна, оскільки відповідно до вимог ст. 303 КПК України захист прав особи, у разі їх порушення, здійснюється шляхом подання відповідної скарги на підставі гл. 26 КПК України, в зв'язку із чим клопотання ОСОБА_2 підлягає поверненню суб"єкту звернення.
Окрім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_2 до клопотання не надано доказів того, що він є володільцем тимчасово вилученого майна, яке він вимагає повернути. Натомість, в клопотанні ОСОБА_2 зазначає, що власниками тимчасово вилучених транспортних засобів, є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Таким чином, ОСОБА_2 не являється належним суб"єктом звернення щодо повернення вказаного тимчасово вилученого майна- транспортних засобів.
Керуючись ст.ст. 176, 169-171, 174, 303, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання ОСОБА_2 про повернення тимчасово вилученого майна - повернути суб'єкту звернення.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя Рахівського районного суду: ОСОБА_1