04.06.20
Рішення
ІмЕНЕм УкрАїни
справа № 521/8499/19
провадження № 2/521/441/20
04 червня 2020 року
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Жураківській Н.А.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ІСАГІС» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору іпотеки, треті особи КП «Агенція державної реєстрації, реєстратор Сосніна Ганна Валеріївна», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А., ОСОБА_2 , -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «ІСАГІС» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору іпотеки, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 46469614 від 15.04.2019 року Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації, реєстратор Сосніна Ганна Валеріївна, за яким ТОВ «ІСАГІС» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , укладений 10.05.2019 року між ТОВ «ІСАГІС» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А.
Позивач подав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, справу просить розглянути в його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.
Треті особи КП «Агенція державної реєстрації, реєстратор Сосніна Ганна Валеріївна», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А., ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 07 серпня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1-125/ПС-08/06, відповідно якого банк надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредит у розмірі 5000 доларів США, строком з 07 серпня 2006 року по 06 серпня 2010 року зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами, а відповідач зобов'язався сплачувати мінімальні платежі, встановлені договором.
07 серпня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір згідно якого предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності іпотекодавцю.
30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, «Укрпромбанк» передає (відступає) «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого «Дельта Банк» замінює «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі «Укрпромбанком» «Дельта Банку» прав вимоги до боржників. «Дельта Банку» переходить (відступається) право вимагати (замість «Укрпромбанку») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 1-125/ПС-08/06 від 04.08.2006 року.
16 травня 2019 року на адресу позивача надійшов лист, від Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСАПС» з вимогою про його виселення, на підставі набуття товариством права власності на квартиру.
Згідно з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі іпотечного договору від 07.08.2006 року, повідомленням від 04.04.2019 року, договору купівлі-продажу майнових прав від 15.02.2019 року, договору відступлення права вимоги від 15.02.2019 року державним реєстратором комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніною Ганною Валеріївною прийнято рішення про державну реєстрацію права власності індексний номер 46469614 від 15.04.2019 квартири за адресою: АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС».
10.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» укладено договір іпотеки серія та номер 615, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., за яким іпотекодержателем виступає ОСОБА_2
Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Обтяжувач, який обрав позасудовий шлях звернення стягнення та який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. За вимогами статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2)загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувана, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувану; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення напредмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувану протягом ЗО днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Згідно частини другої статті 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державномуреєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувана негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.
До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
Таким чином, перебіг 30-денного строку, протягом якого боржник-заставодавець зобов'язаний усунути порушення основного зобов'язання, починається із моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Аналізуючи дані витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що рекомендоване повідомлення серія та номер 6500138817045 «Укрпошта» значиться від 04.04.2019 року, рішення про державну реєстрацію внесено 15.04.2019 року.
Письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, вимогу про усунення порушень, або попередження про звернення стягнення позивачем не отримувалось, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не вносилися, а за таких обставин, перебіг вищезазначеного 30-денного строку у спірних правовідносинах не почався.
Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення необхідно письмово повідомити боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пов'язує можливість звернення стягнення не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й встановлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу вказаного строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення.
Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та звернення стягнення в цілому.
Більше того, обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки в разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання такої вимоги.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду № 14-83цс18, постанові Верховного суду від 18 грудня 2018 року, справа № 755/11816/16-ц.
07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України; «Про іпотеку»; якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).
Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.
Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.
Відповідно до вищенаведених обставин, можливо дійти висновку, що за наслідками прийнятого рішення комунальним підприємством «Агенція державної реєстрації, в особі реєстратора Сосніної Ганни Валеріївни про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за відповідачем, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відповідного висновку дійшов Верховний суд в постанові від 31 жовтня 2018 року, справа № 465/1310/17.
Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.
Аналіз вказаного в сукупності свідчить, що однією з передумов державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, є документ що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майн, а саме - договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі.
Відсутність конкретного застереження в договорі іпотеки, а наявність лише загального посилання на норми законодавства у п. 4.4.1 Договору іпотеки, які будуть існувати у майбутньому, не можна оцінювати як наявність договору між іпотекодержателем та іпотекодавцем, оскільки зі змісту такого загального посилання на законодавство майбутнього не вбачається згода іпотекодавця саме на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.
Враховуючи те, що окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, відповідне застереження у іпотечному договорі також відсутнє - відсутній документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, що є обов'язковою умовою для набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки та реєстрації такого права відповідно до вищевказаних норм законодавства.
Враховуючи наявність всіх підстав для визнання незаконним рішення та його скасування за яким відповідач набув право власності на квартиру, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСАПС» не мало право укладати договір іпотеки серія та номер 615 від 10.05.2019 щодо спірного майна, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., за яким іпотекодержателем виступає ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 141, 265, 354 ЦПК України, суд -
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 46469614 від 15.04.2019 року Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації, реєстратор Сосніна Ганна Валеріївна, (ЄДРПОУ 42107749), за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» (ЄДРПОУ 38915140) набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , укладений 10.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» (ЄДРПОУ 38915140) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Михайлюк