Іменем України
12 червня 2020 року
м. Одеса
Справа № 521/6490/19
Провадження № 2/521/384/20
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Гуревського В.К.
за секретаря - Дробот В.В.,
Учасники справи:
Позивач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «ЄВРОБАНК»
Представник - Бриленко К.Б .
Відповідач - ОСОБА_2
Відповідач - ОСОБА_3
Відповідач -
ОСОБА_4 Третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації
Одеської міської ради
Представник - Горовенко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася з позовом Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за яким просив суд усунути перешкоди Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ЄВРОБАНК» у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 2015 року народження; ОСОБА_4 , 2018 року народження, такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням та зняти їх з реєстрації за вказаною адресою, посилаючись на таке.
На підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29155318 від 07 квітня 2016 року 0 17:48:25, приватного нотаріуса Апатенко Марина Анатоліївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів (номер інформаційної довідки 97728259) об'єкт нерухомого майна № 896707451101, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 580, виданий 22 травня 2012 року, видавник: Сегеченко І.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу.
На теперішній час у квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , 1991 року народження, та її сини: ОСОБА_3 , 2015 року народження, та ОСОБА_4 , 2018 року народження, які не мають жодних правових підстав на проживання у вищеназвані квартирі. Відповідач заважає ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» вільно користуватись належною йому на праві приватної власності квартирою та в добровільному порядку виселятись не збирається.
Позивач надав до суду заяву про слухання справи за його відсутністю, на позовних вимогах наполягав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання з'явилася, проти позову заперечувала, посилаючись на те, що в неї відсутнє інше житло, проживати їй з дітьми немає де. Крім того, повідомила суд, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в неї народилася третя дитина - ОСОБА_5 , яка також зареєстрована за адресою спірної квартири.
Третя особа Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю та прийняття рішення на розсуд суду з урахуванням інтересів дітей.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених ними письмових доказів.
Відповідно до копії Іпотечного договору встановлено, що 23 вересня 2011 року між ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір, відповідно до якого для забезпечення виконання умов та зобов'язань за Договором кредиту № С-321 від 23 вересня 2011 року, що укладений між Іпотекодержателем та Боржником, на загальну суму 22 000 (двадцять дві тисячі) доларів США 00 центів з кінцевим строком повернення повної суми Кредиту - 22.09.2012 (двадцять другого вересня дві тисячі дванадцятого) року, Іпотекодавець передає в іпотеку Ііюгекодержателю нерухоме майно, а саме: - квартира АДРЕСА_1, яка в цілому складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 18,4 кв. м., загальною площею 38,2 кв. м.
Предмет іпотеки забезпечує виконання зобов'язань за Основним договором, а саме: повернення суми отриманого Кредиту, можливих штрафних санкцій, інших можливих платежів у розмірах, у строк та на підставах, передбачених Основним договором, а також можливих збитків, витрат завданих простроченням виконання зобов'язань за цим Договором та Основним договором.
Загальна вартість квартири, згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 30413205, виданого КП «ОМБТІ та РОН» 24.06.2011 року, становить 1285 (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять) гривень.
Предмет іпотеки є власністю Іпотекодавця та належить на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 23.09.2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 3130, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 23.09.2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за номером 4652232, право власності на яке буде зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» в майбутньому. Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 30413205 , виданим КП «ОМБТІ та РОН» 24.06.2011 року, реєстраційний номер вищевказаного Предмета іпотеки становить 21940336.
Відповідно до п. 2.2. іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на Предмет іпотеки (в тому числі шляхом позасудового врегулювання) у разі: 2.2.1. якщо сума отриманого Кредиту чи його частина не буде повернена у встановлені Основним договором терміни; 2.2.2. невиконання (несвоєчасного або неналежного виконання) Іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за Основним договором та/або за цим Договором.
Достатнім підтвердженням для фактичного набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на Предмет іпотеки є заява Іпотекодержателя про невиконання зобов'язань Іпотекодавцем за Основним договором, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально нотаріусом за вибором Іпотекодержателя.
За п. 2.3. Договору у випадках, передбачених п 2.2. цього Договору, звернення стягнення на Предмет іпотеки відбувається одним із наступних способів: 2.3.1. в порядку позасудового врегулювання, шляхом: передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за Основним договором; продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу; 2.3.2. на підставі рішення суду; 2.3.3. на підставі виконавчого напису нотаріуса; 2.3.4. іншими способами, не забороненими чинним законодавством України. 2.4. Іпотекодержатель обирає спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки на власний розсуд.
Згідно п. 3.2.3. Договору Іпотекодавець має право виключно на підставі письмової згоди Іпотекодержателя, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально; в тому числі здійснювати реєстрацію (прописку) осіб в приміщенні, обтяженому даною іпотекою.
На підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29155318 від 07 квітня 2016 року 0 17:48:25, приватного нотаріуса Апатенко Марина Анатоліївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів (номер інформаційної довідки 97728259) об'єкт нерухомого майна №896707451101, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 580, виданий 22 травня 2012 року, видавник: Сегеченко І.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу.
Відповідно до довідки (виписки із домової книги про склад сім'ї і реєстрації) КП «ЖКС «Хмельницький» від 21 березня 2019 року за №288, вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , 1991 року народження, та її сини: ОСОБА_3 , 2015 року народження, та ОСОБА_4 , 2018 року народження.
На підставі довідки про реєстрацію місця проживання особи від 19 листопада 2019 року, вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
Відповідно положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Таким чином, необхідність реєстрації малолітніх дітей за місцем проживання батьків є обов'язком батьків або їх законних представників. Крім того, в іпотечному договорі відсутнє застереження щодо неможливості реєстрації малолітніх дітей без згоди іпотекодержателя.
Законом України «Про іпотеку», іпотекодавцю, за своїм місцем реєстрації проживання, не заборонено реєструвати в іпотечному житлі власних дітей.
Пунктом 3.2.3. Іпотечного договору від 23 вересня 2011 року, відповідач взяв зобов'язання не здійснювати реєстрацію (прописку) осіб в приміщення, обтяженому даною іпотекою. Проте, на переконання суду, зміст цього пункту договору іпотеки не може стосуватися права батьків реєструвати за місцем власного проживання малолітніх дітей з огляду на таке.
Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
За змістом цієї норми закону, а також ст.ст.17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування. Згідно з положеннями ч.ч.4, 5 ст.177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.
Більш того, ч. 4 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 14 років, є місце проживання її батьків. Члени сім'ї власника житла, які проживають з ним, мають право на користування цим житлом згідно закону. Суд наголошує, що малолітні діти відповідача не мали і не мають права власності на житло. Вони набули право користування зазначеною квартирою, як члени сім'ї власника відповідно до ст. 405 ЦК України, ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» та зберігають це право протягом часу перебування квартири в іпотеці.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом (ч.3 ст.109 ЖК України).
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення (припинення) права власності або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (стаття 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
Згідно ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд в постанові від 16.01.2019 року у справі №570/838/18 дійшов наступного правового висновку.
Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм статей 71, 72, 116, 156 ЖК України або статей 405, 406 ЦК України.
Вимоги позивача про визнання відповідача та її малолітніх дітей такими, що втратили право користування квартирою, цим нормам не відповідають, а тому не можуть бути задоволені, і як похідні не можуть бути задоволені вимоги про зняття з реєстраційного обліку.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, провадження № 14-317цс18, вказано, що Законом України від 22 вересня 2011року № 3795-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до статті 109 ЖК УРСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Спірне житлове приміщення власником придбане на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22.05.2012 року, тобто при підготовці до якого мали бути зазначені обтяження у вигляді наявності осіб, які зареєстровані і проживають у житловому приміщенні, тобто виявлені ризики, пов'язані з придбанням спірної нерухомості. Однак до суду з цим позовом позивач звернувся у квітні 2019 року.
Крім того, у вказаний проміжок часу 03 червня 2014 року прийнято Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким запроваджено мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а саме: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-ІV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Таким чином, можна зробити висновок, що держава цілеспрямовано вносила законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, щодо виселення, які пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитами, наданими в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою. Вказана обставина обумовлена тим, що фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов'язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб'єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 16, 29, 334, 405 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, ст. ст. 13, 141, 263, 265, 267, 268, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -
У задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації - відмовити.
Процесуальні строки обчислювати відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України.
Рішення суду у повному обсязі складено 12 червня 2020 року.
СУДДЯ: Гуревський В.К.