11 червня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/695/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник - адвокат Дрищенюк М.М. до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого звернувся представник - адвокат Дрищенюк М.М. (представник позивача) до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про відмову у наданні будівельного паспорта, оформлену листом №К-3423/2-04/01 від 31.05.2019 року;
зобов'язати Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради видати ОСОБА_1 будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.12.2016 року ОСОБА_1 придбав земельну ділянку площею 0,0847 га, кадастровий номер - 7310136900:47:002:0122, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Маючи намір використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення, позивач неодноразово звертався до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою про видачу будівельного паспорту.
21.02.2017 року Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради листом №К-851/0-04/01 повідомив, що відділом культурної спадщини міської ради письмово повідомлено департамент про щойно виявлені об'єкти культурної спадщини та надано перелік на частину території житлового масиву на вул. Александрі Васіле . У відповідності до приписів п.п. 7 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" на будівництво об'єктів містобудування необхідно отримати висновок відділу охорони культурної спадщини, міської ради. Внаслідок чого, відповідач відмовив у видачі будівельного паспорта.
ОСОБА_1 протягом трьох років не має можливості отримати будівельний паспорт для будівництва житлового будинку та збудувати своє власне житло, так як, його заяви відповідачем не розглядаються належним чином згідно містобудівного законодавства.
В черговий раз, 20.05.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою №176362 на видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо видачі будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку від 20.05.2019 року та Листом від 31.05.2019 року №К-3423/2-04/01 "Про видачу будівельного паспорту" повідомлено про те, що Відділом охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради письмово повідомлено департамент містобудівного комплексу та земельних відносин про щойно виявлені об'єкти культурної спадщини. Відповідно до наданого переліку на частині території житлового масиву на вул. Александрі Васіле виявлено новий об'єкт культурної спадщини - об'єкт археологічної спадщини. Земельна ділянка на АДРЕСА_1 розміщена в межах виявленого об'єкта археологічної спадщини. Інформуємо, що фінансовим управлінням міської ради на засідання сесії міської ради, яке згідно регламенту має відбутися 30.05.2019 року підготовлено проект рішення щодо надання департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин коштів для проведення комплексних археологічних досліджень об'єктів архітектурної спадщини на вул. Александрі Васіле та вул. Коломийської . Враховуючи вищенаведене, на сьогодні видати будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів на АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка увійшла до території де виявлено новий об'єкт культурної спадщини, без комплексного археологічного дослідження території житлового масивна вул. Александрі Васіле не представляється можливим.
У зв'язку з відмовою відповідача видати будівельний паспорт позивачу, порушено право останнього на забудову земельної ділянки в межах її цільового призначення.
Представник позивача звертав увагу суду на те, що згідно з Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних громадських, приватних інтересів, зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення право власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування бо встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого законодавством.
Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у видачі будівельного паспорта, діяв неправомірно, з порушенням його прав.
З огляду на відсутність обставин, які б вказували про невідповідність намірів позивача щодо забудови земельної ділянки, відповідач зобов'язаний видати позивачу будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову в якому зазначив, що 21.02.2017 року до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин звернувся ОСОБА_1 щодо видачі будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів на АДРЕСА_1 . За результатами розгляду, його було повідомлено про те, що розгляд заяви щодо видачі будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів на АДРЕСА_1 можливий після усунення зауважень.
ОСОБА_1 повторно звернувся до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин 15.12.2017 року щодо видачі будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів на АДРЕСА_1 .
У поданих гр. ОСОБА_1 матеріалах, до заяви на видачу будівельного паспорта за вказаною адресою не враховані зауваження, викладені у листі департаменту за ХЖ-851/0-04/01 від 21.02.2017 року.
Заявнику була надана вичерпна відповідь та запропоновано звернутись до Чернівецької філії інституту археології ДП "Науково-дослідний центр" "Охоронна археологічна служба України" та відділу охорони культурної спадщини міської ради для подальшого розгляду питання та отримання висновку на будівництво на зазначеній земельній ділянці, відповідно до підпункту 7 частини 2 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Згодом, 29.03.2019 року та 31.05.2019 року гр. ОСОБА_1 знову звертався до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин щодо видачі будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів на АДРЕСА_1 .
Заявника було повідомлено, що частиною 2 статті 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Земельна ділянка на АДРЕСА_1 розміщена в межах виявленого об'єкта археологічної спадщини.
Враховуючи вищенаведене, відповідач вказував, що на сьогодні видати будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів на АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка увійшла до території де виявлено новий об'єкт культурної спадщини, без комплексного археологічного дослідження території житлового масиву на вул. Александрі Васіле не представляється можливим.
Ухвалою суду від 20.06.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 18.07.2019 року.
Судове засідання призначене на 18.07.2019 року відкладено на 01.10.2019 року, у зв'язку з неявкою сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
В судовому засіданні призначеному на 01.10.2019 року оголошено перерву до 15.10.2019 року у зв'язку з витребуванням від відповідача додаткових доказів по справі.
Від представників сторін 15.10.2019 року до суд надійшли зави про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
За заявами представників сторін, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, якими вони обґрунтовуються, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 30.04.2002 року Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 14-15).
На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.12.2016 року №17590 ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0847 га, кадастровий номер 7310136900:47:002:0122, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (три) (далі - земельна ділянка) (а.с. 12).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №76097520, 16.12.2016 року приватним нотаріусом зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 991359073101), кадастровий номер 7310136900:47:002:0122, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 0,0847 га (а.с. 13).
ОСОБА_1 звернувся до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою на видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо видачі будівельного паспорту та Листом від 21.02.2017 року №К-851/0-04/61 "Про видачу будівельного паспорту" повідомлено позивача про те, що відділом охорони культурної спадщини міської ради письмово повідомлено департамент містобудівного комплексу та земельних відносин про щойно виявлені об'єкти культурної спадщини. Відповідно до наданого переліку на частині території житлового масиву на вул. Александрі Васіле виявлено новий об'єкт культурної спадщини. У відповідності з приписами підпункту 7 частини 2 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" на будівництво об'єкта містобудування необхідно отримати висновок відділу охорони культурної спадщини міської ради ( вул . Руська, 1). Враховуючи вищевказане, розгляд заяви щодо видачі будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів на АДРЕСА_1 можливий після усунення зауважень (а.с. 16).
05.12.2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою №113460 на видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки (а.с. 17).
Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо видачі будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів від 05.12.2017 року та Листом від 15.12.2017 року №К-7069/2-04/01 "Про видачу будівельного паспорту" повідомлено позивача про те, що відділом охорони культурної спадщини міської ради письмово повідомлено департамент містобудівного комплексу та земельних відносин про щойно виявлені об'єкти культурної спадщини. Відповідно до наданого переліку на частині території житлового масиву на вул. Александрі Васіле виявлено новий об'єкт культурної спадщини, а саме: археологічний об'єкт. У відповідності з приписами підпункту 7 частини 2 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" для подальшого розгляду питання Вам необхідно звернутись до Чернівецької філії інституту археології ДП "Науково-дослідний центр" "Охоронна археологічна служба України" (вул. Кафедральна, 2) та відділу охорони культурної спадщини міської ради (вул. Б.Хмельницького, 64-А, каб.103) щодо отримання висновку на будівництво на зазначеній земельній ділянці. Враховуючи вищевказане, розгляд заяви щодо видачі будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів на АДРЕСА_1 можливий після усунення зауважень (а.с. 18).
15.03.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою №17/601 на видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки (а.с. 19).
Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо видачі будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів від 15.03.2019 року та Листом від 29.03.2019 року №К-2028/0-04/01 "Про видачу будівельного паспорту" повідомлено позивача про те, відділом охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради письмово повідомлено департамент містобудівного комплексу та земельних відносин про щойно виявлені об'єкти культурної спадщини. Відповідно до наданого переліку на частині території житлового масиву на вул. Александрі Васіле виявлено новий об'єкт культурної спадщини - об'єкт археологічної спадщини. Земельна ділянка на АДРЕСА_1 розміщена в межах виявленого об'єкта археологічної спадщини. На виконання вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо збереження об'єктів культурної спадщини, департаментом надані пропозиції до міського бюджету на 2019 рік з приводу передбачити кошти для проведення комплексного археологічного дослідження на вул. Александрі Васіле . Враховуючи вищевказане, розгляд заяви щодо видачі будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів на АДРЕСА_1 можливий після проведення комплексного археологічного дослідження території житлового масиву на вул. Александрі Васіле (а.с. 20).
20.05.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою №176362 на видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки (а.с. 21).
Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо видачі будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів від 20.05.2019 року та Листом від 31.05.2019 року №К-3423/2-04/01 "Про видачу будівельного паспорту" повідомлено позивача про те, що Відділом охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради письмово повідомлено департамент містобудівного комплексу та земельних відносин про щойно виявлені об'єкти культурної спадщини. Відповідно до наданого переліку на частині території житлового масиву на вул. Александрі Васіле виявлено новий об'єкт культурної спадщини - об'єкт археологічної спадщини. Земельна ділянка на АДРЕСА_1 розміщена в межах виявленого об'єкта археологічної спадщини. Інформуємо, що фінансовим управлінням міської ради на засідання сесії міської ради, яке згідно регламенту має відбутися 30.05.2019 року підготовлено проект рішення щодо надання департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин коштів для проведення комплексних археологічних досліджень об'єктів архітектурної спадщини на вул. Александрі Васіле та вул. Коломийської . Враховуючи вищенаведене, на сьогодні видати будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів на АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка увійшла до території де виявлено новий об'єкт культурної спадщини, без комплексного археологічного дослідження території житлового масивна вул. Александрі Васіле не представляється можливим (а.с. 21).
На підтвердження віднесення земельної ділянки до об'єкта культурної спадщини відповідачем надано суду: лист Чернівецької філії Інституту археології Охоронної археологічної служби України №314-23/1955 від 18.04.2019 року; лист відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради №ін-25 від 10.02.2017 року; розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації №212-р від 24.03.2017 року; паспорт об'єкта культурної спадщини "Поселення Чернівці-Хмарна, вул. Хотинська-Александрі-Лукіяновича" (а.с. 95-120).
У свою чергу, на підтвердження не віднесення земельної ділянки до об'єкта культурної спадщини представником позивача надано суду: копію витягу з рішення Чернівецької міської ради 69 сесії VI скликання від 25.09.2015 року №1733, з додатками; копію витягу з рішення Чернівецької міської ради 4 сесії VII скликання від 26.02.2016 року №133, з додатками; копію витягу з рішення Чернівецької міської ради 8 сесії VII скликання від 05.07.2016 року №295; копію витягу з ДЗК від 07.10.2019 року (а.с. 60-82).
З наданих позивачем документів судом встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради 69 сесії VI скликання від 25.09.2015 року №1733, гр. ОСОБА_2 (попередній власник земельної ділянки АДРЕСА_1 ) надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_4 .
Згідно висновку Чернівецької філії Інституту археології Державне підприємство "науково - дослідний центр" "Охорона археологічна служба України" від 02.12.2015 року №314-23/1934, яке було проведено на замовлення Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин, встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_4 розташована в зоні локалізації пам'ятки / об'єкта археології, та можливі знахідки артефактів. На підставі даного висновку, відділ охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, надав свій висновок №12-36/291 від 30.12.2015 року, яким обґрунтовано відхилив від погодження відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_4 . Внаслідок чого, п.2.26 рішення Чернівецької міської ради 4 сесії VII скликання від 26.02.2016 року №133, внесено зміни до п. 1.34 рішення Чернівецької міської ради 69 сесії VI скликання від 25.09.2015року №1733, а саме: слова і цифри "площею 0,0720 га" замінити словами і цифрами "площею 0,0700 га" та слова і цифри "вул. Курбаса Леся, 26" замінити словами і цифрами "вул. Братня, 3".
11.04.2016 року Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 , внаслідок чого, управління містобудування та архітектури, управління земельних ресурсів погодив проект відведення у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0847 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У даному висновку обмеження відсутні.
16.05.2016 року Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області розглянувши матеріали проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та погодив передачу у власність земельної ділянки площею 0,0847 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (02.01) за рахунок земель не наданих у власність чи користування.
26.05.2016 року відділ охорони культурної спадщини, розглянув проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та підтвердив, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться за межами охоронних зон та зон регулювання міста Чернівці. Додатково зазначив, що у разі виявлення матеріалів археологічного або історичного характеру необхідно повідомити співробітників ЧФ ДП НДЦ "ОФСУ" ІА НАН України та місцевий орган охорони культурної спадщини.
Рішенням Чернівецької міської ради 8 сесії VII скликання від 05.07.2016 року №295, було затверджено проект відведення та передано гр. ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0847 га (кадастровий номер 7310136900:47:002:0122), у власність - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (02.01), яку згодом було придбано за договором купівлі-продажу позивачем.
Вважаючи протиправним рішення Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про відмову у наданні будівельного паспорта, оформленого листом №К-3423/2-04/01 від 31.05.2019 року, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що Правовідносини з приводу реалізації особою права власності на землю унормовані приписами статей 13, 14, 41 Конституції України, статей 316-394 Цивільного кодексу України, а правовідносини з приводу видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки регламентуються статтею 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI та Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05.07.2011 року (далі - Порядок № 103).
Так, відповідно до ст.ст. 13, 41 Основного Закону земля, яка знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з положеннями ст.ст. 5, 78, 91, 154 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельне законодавство базується на принципах невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю тощо.
Право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.
Окрім того, частиною четвертою статті 373, частиною першою статті 375 Цивільного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0847 га в АДРЕСА_1 земельна ділянка 3, кадастровий номер 7310136900:47:002:0122, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Оскільки обов'язковою умовою користування земельною ділянкою є її використання за цільовим призначенням, а втручання у таке користування забороняється, позивач має право на забудову належної йому земельної ділянки в межах її цільового призначення відповідно до закону.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон №3038-VI)
В силу вимог ст. 27 Закону №3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 №103 затверджений Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - Порядок №103). Вказаний Порядок призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб'єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.
Відповідно до п.1.4 Порядку №103 розроблення будівельного паспорта здійснюється: в межах населених пунктів - відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні.
Згідно з пунктами 2.1, 2.3 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять:
заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку;
засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;
ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо);
проект будівництва (за наявності);
засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.
Уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Водночас пунктом 2.4 Порядку № 103 визначено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з підстав:
неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу Порядку;
невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Отже, перелік підстав для відмови у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки є вичерпний і саме наведеними підставами повинен керуватися відповідач, як уповноважений орган містобудування та архітектури Чернівецької міської ради, розглядаючи заяву позивача про видачу будівельного паспорта.
Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки площею 0,0847 га в АДРЕСА_1 земельна ділянка 3 , кадастровий номер 7310136900:47:002:0122. Водночас з матеріалів справи видно, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені чинним законодавством. Будь-яких зауважень щодо цього у відповідача не було.
У відповідь на вказані заяви відповідач надіслав позивачу листи від 21.02.2017 року №К-851/0-04/61, від 15.12.2017 року №К-7069/2-04/01, від 29.03.2019 року №К-2028/0-04/01 та від 31.05.2019 року №К-3423/2-04/01.
Вважаючи протиправним рішення Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про відмову у наданні будівельного паспорта, оформленого листом №К-3423/2-04/01 від 31.05.2019 року, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Оскаржуваний лист суд розцінює як відмову у видачі позивачу будівельного паспорта, оскільки наведеними вище правовими нормами визначено лише два можливих варіанти дій уповноваженого органу містобудування та архітектури за результатами розгляду заяви замовника про видачу будівельного паспорта: або видати такий паспорт, або відмовити у цьому, повернувши пакет документів замовнику.
Відтак, оскільки позивачу не було видано будівельного паспорта, що і стало приводом для звернення в суд з цим позовом, суд вважає, що відповідач своїми листами відмовив у наданні позивачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки в АДРЕСА_1 , земельна ділянка 3 .
Як на підставу для відмови в оскаржуваному рішенні відповідач посилається на те, що не представляється можливим видати позивачу будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів на АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка увійшла до території де виявлено новий об'єкт культурної спадщини, без комплексного археологічного дослідження території житлового масивна вул. Александрі Васіле.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідач повинен керуватися вимогами чинного законодавства і підставою для відмови у видачі замовнику будівельного паспорта можуть бути лише ті обставини, про які вказано в пункті 2.4 Порядку № 103.
Тобто, у разі невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації замовнику будівельного паспорта уповноваженим органом містобудування та архітектури повертається пакет документів для видачі будівельного паспорта з відповідним обґрунтуванням.
Водночас змістовний аналіз наданих відповідачем відповідей не дає суду змогу зробити висновок про те, що надана позивачу відмова є правомірною.
Так, у своїй відмові відповідач взагалі не посилається на передбачені законом підстави для не видачі позивачу будівельного паспорта.
Окрім того, пункт 2.4 Порядку № 103 допускає відмову у видачі будівельного паспорта у випадку невідповідності намірів забудови земельної ділянки детальним планам територій. Інакше кажучи, відмова допускається в тому разі, коли наміри забудови не відповідають існуючим детальним планам територій. Натомість з листа відповідача вбачається відсутність комплексного археологічного дослідження території житлового масивна вул. Александрі Васіле, на якій розташована земельна ділянка позивача. Це, на думку суду, виключає можливість відмови з зазначеної підстави, яка є найбільш застосовною до спірної ситуації.
Також суд враховує, що згідно з пунктом 1.4 Порядку № 103 розроблення будівельного паспорта здійснюється:
в межах населених пунктів відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні;
за межами населених пунктів відповідно до детальних планів територій та планувальних рішень проектів садівницьких та дачних товариств.
Земельна ділянка, яку має намір забудувати позивач, розташована в межах міста Чернівці. Отже, розроблення будівельного паспорта щодо її забудови має здійснюватися на підставі наявної містобудівної документації. Відтак суд не може погодитись з обґрунтованістю відмови відповідача, який у своїй відповіді посилається на відсутність комплексного археологічного дослідження території житлового масивна вул. Александрі Васіле, на якій розташована земельна ділянка позивача.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Частиною четвертою статті 24 цього Закону визначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
Належна позивачу земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Таким чином, незалежно від наслідків розроблення комплексного археологічного дослідження території житлового масивна вул. Александрі Васіле, цільове призначення земельної ділянки позивача не може бути змінено, що додатково вказує на відсутність правових та фактичних підстав для відмови у видачі позивачу будівельного паспорта.
До того ж, згідно з ч. 5 ст. 25 Закону №3038-VI встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що доводи позивача про неправомірність відмови відповідача у видачі будівельного паспорта підтверджуються як матеріалами справи, так і нормами чинного законодавства.
Водночас такими діями порушується законне право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.
В цьому контексті суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд).
Так, у справі "Рисовський проти України", N 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява N 36548/97, п. 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Відтак за обставин, коли позивач сумлінно очікував на виконання органом місцевої влади свого обов'язку з усунення існуючих перешкод в процедурі отримання будівельного паспорта забудови земельної ділянки, що сприяло б визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Окрім цього, суд враховує, що оспорювані дії відповідача є втручанням у право позивача на мирне володіння майном. Відтак ця справа охоплюється предметом регулювання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Водночас у практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.82, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.86, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення у справі "Трегубенко проти України").
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд вважає недопустимою з точки зору верховенства права ситуацію, за якої позивач багато років очікує вчинення від органів місцевої влади тих дій, які вони зобов'язані вчинити в силу своїх повноважень, і які б усунули перешкоди для оформлення будівельного паспорта та дали позивачу змогу здійснити правомірну забудову належної йому земельної ділянки. Відтак втручання у майнові права позивача за встановлених обставин справи, на думку суду, не може вважатися пропорційним та становить "індивідуальний та надмірний тягар" для позивача.
Відтак суд констатує протиправність відмови відповідача у наданні позивачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки площею 0,0847 га в АДРЕСА_1 , земельна ділянка 3, кадастровий номер 7310136900:47:002:0122.
Крім того, щодо доводів відповідача про те, що не представляється можливим видати позивачу будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку та гаражів на АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка увійшла до території де виявлено новий об'єкт культурної спадщини, без комплексного археологічного дослідження території житлового масивна вул. Александрі Васіле, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 року №1805-III (далі-Закон №1805-III) об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).
Пунктом 7 частини 2 статті 6 Закону №1805-III встановлено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини.
Згідно ч.1 ст. 32 Закону №1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до статті 32 Закону №1805-III Кабінет Міністрів України постановою від 13 березня 2002 року № 318 затвердив Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок №318).
Згідно пункту 8 Порядку №318 проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.
При цьому, пунктом 9 Порядку №318 встановлено, що у разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.
Згідно статті 37 Закону №1805-III будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт. Роботи на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини здійснюються за наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації. З метою захисту об'єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до п.1.34 рішенням Чернівецької міської ради 69 сесії VI скликання від 25.09.2015 року №1733, гр. ОСОБА_2 (попередній власник земельної ділянки АДРЕСА_1 ) надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_4 .
Згідно висновку Чернівецької філії Інституту археології Державне підприємство "науково - дослідний центр" "Охорона археологічна служба України" від 02.12.2015 року №314-23/1934, яке було проведено на замовлення Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин, встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_4 розташована в зоні локалізації пам'ятки / об'єкта археології, та можливі знахідки артефактів. На підставі даного висновку, відділ охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, надав свій висновок №12-36/291 від 30.12.2015 року, яким обґрунтовано відхилив від погодження відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_4 . Внаслідок чого, п.2.26 рішення Чернівецької міської ради 4 сесії VII скликання від 26.02.2016 року №133, внесено зміни до п. 1.34 рішення Чернівецької міської ради 69 сесії VI скликання від 25.09.2015року №1733, а саме: слова і цифри "площею 0,0720 га" замінити словами і цифрами "площею 0,0700 га" та слова і цифри "вул. Курбаса Леся, 26" замінити словами і цифрами "вул. Братня, 3".
11.04.2016 року Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 , внаслідок чого, управління містобудування та архітектури, управління земельних ресурсів погодив проект відведення у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0847 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У даному висновку обмеження відсутні.
16.05.2016 року Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області розглянув матеріали проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та погодив передачу у власність земельної ділянки площею 0,0847 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (02.01) за рахунок земель не наданих у власність чи користування.
26.05.2016 року відділ охорони культурної спадщини, розглянув проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та підтвердив, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться за межами охоронних зон та зон регулювання міста Чернівці. Додатково зазначив, що у разі виявлення матеріалів археологічного або історичного характеру необхідно повідомити співробітників ЧФ ДП НДЦ "ОФСУ2 ІА НАН України та місцевий орган охорони культурної спадщини.
Тобто, в наслідок позитивних та погоджених висновків, Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, п.77 рішення Чернівецької міської ради 8 сесії VII скликання від 05.07.2016 року №295, було затверджено проект відведення та передано гр. ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0847 га (кадастровий номер 7310136900:47:002:0122) у власність - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (02.01), яку згодом було придбано за договором купівлі-продажу позивачем.
За таких обставин, керуючись зазначеними документами, земельна ділянка по АДРЕСА_1 не відносилась до об'єкта культурної спадщини, що й додатково підтверджується і витягом з ДЗК від 07.10.2019 року, в якому відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.
Разом з тим, вказані обставини відповідачем не враховано при прийнятті рішення про відмову позивачу у видачі будівельного паспорту.
Отже, відповідач не мав законного підґрунтя відмовляти у видачі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, зобов'язувати позивача отримувати додаткові висновки, оскільки такі дії є втручання відповідача у право позивача на використання законно придбаної ним земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
На підставі вищевикладеного, адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування рішення Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про відмову у видачі будівельного паспорта, оформлене листом №К-3423/2-04/01 від 31.05.2019 року, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Розглядаючи позовну вимогу позивача про зобов'язання відповідача видати будівельний паспорт, суд зазначає наступне.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин щодо протиправності дій відповідача щодо відмови у видачі позивачу будівельного паспорта з підстав, наведених у листі від №К-3423/2-04/01 від 31.05.2019 року, відповідач не має права діяти на власний розсуд, а саме відмовляти у видачі паспорта з таких же підстав.
Разом з тим, вказаний обов'язок відповідач повинен виконати у відповідності до процедури, чітко визначеної Порядком №103.
Як зазначалось вище, у своїй відмові відповідач взагалі не посилається на передбачені законом підстави для не видачі позивачу будівельного паспорта, тобто фактично самоусунувся від прийняття рішення у відповідності вимог Порядку № 103.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Системний аналіз положень статті 2 КАС України в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, дає можливість дійти висновку, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R/80/2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.80 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Слід зазначити, що з приписів норм діючого права є неприпустимим підміна судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.
На цій підставі суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Тому, покладення на відповідача обов'язку видати позивачу будівельний паспорт для житлового будинку на земельній ділянці на АДРЕСА_1 за відсутністю рішення відповідача по суті розгляду цього питання є втручанням у дискреційні повноваження Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради.
Отже, враховуючи те, що відповідач фактично самоусунувся від прийняття рішення у відповідності вимог Порядку № 103 з розгляду заяви позивача про видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 , то належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу будівельного паспорту від 20.05.2019 року за №176362 та подані ним документи у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Представник позивача подав до суду клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу. Представник позивача зазначав, що між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №9/19 від 10.04.2019 року. Згідно розрахунку судових витрат на правничу допомогу позивач сплатив адвокату грошові кошти в сумі 10875,00 грн, що підтверджується також, Додатком №1 до договору про надання правової допомоги та Актом прийому передачі виконання робіт.
Відповідач заперечував проти задоволення клопотання про стягнення витрат на надання правничої допомоги з таких підстав.
Відповідач вважає, що час, витрачений адвокатом позивача на написання адвокатського запиту, позовної заяви, клопотань є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконання відповідних робіт.
Також зазначив, що сторона, яка заявляє про відшкодування витрат на правову допомогу та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, не надала доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт.
Що стосується часу, витраченого представником позивача на участь у судовому засіданні, відповідач зазначив, що визначальним є те, що явку представника позивача в судовому засіданні суд не визнавав обов'язковою, а тому адвокату не обов'язково було з'являтися до суду й брати участь у засіданні. Таким чином, такі витрати не підлягають відшкодуванню.
Що стосується вартості юридичних послуг, відповідач зазначив, що представник позивача не надав документів на обґрунтування ринкової вартості своїх послуг. Також, вважає, що витрати на консультацію та узгодження правової позиції перед зверненням з позовом до суду не пов'язані з розглядом справи, оскільки консультація з адвокатом не зобов'язувала гр. ОСОБА_1 в подальшому скористатись саме його послугами.
Що стосується дій позивача, щодо досудового вирішення спору, відповідач зазначив, що позивачу П .В. було відмовлено у наданні будівельного паспорту, через те, що будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 може бути надано лише після археологічного дослідження території. Про те, на думку відповідача, позивач не був позбавлений права замовити комплексне археологічне дослідження своєї земельної ділянки. Позивачу про це було відомо (лист К-3423/2-04/01 від 31.05.2019р, копія в матеріалах справи). Таким чином, даний спір можна було вирішити в позасудовий спосіб, щоб не наражатися на тягар донесення витрат на правничу допомогу.
Розглянувши клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до таких висновків.
Частиною 1 статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. ч. 2-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано:
- договір про надання правової допомоги від 10.04.2019 року №9/19 (а.с. 88);
- прибутковий касовий ордер від 15.10.2019 року на суму 10875,00 грн (а.с. 89);
- розрахунок витрат на правову допомогу від 15.10.2019 року (а.с. 90);
- акт прийому передачі виконання робіт від 15.10.2019 року до договору про надання правової допомоги від 10.04.2019 року №9/19 (а.с. 91);
- квитанція до прибуткового касового ордера від 15.10.2019 року (а.с. 93).
Відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу надану представником позивача, за домовленістю сторін вартість робіт на представництво під час розгляду справи №824/965/19-а складає 725,00 грн за годину, а саме:
1. Зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (2 год.) - 1450,00 грн;
2. Написання та подання адвокатського запиту від 14.05.2019 року №13/19 (1 год.) - 725,00 грн;
3. Аналіз законодавства по справі (1 год.) - 725,00 грн;
4. Підготовка, написання, виготовлення копій документів та подання позовної заяви до суду (5 год.) - 3625,00 грн;
5. Написання та подання адвокатського запиту від 03.10.2019 року №33/19 (1 год.) - 725,00 грн;
6. Написання та подання клопотання з додатками від 10.10.2019 року (3 год.) - 2175,00 грн;
7. Прийняття участі в судових засіданнях (2 год.) - 1450,00 грн.
Всього - 10875,00 грн.
Щодо витрат пов'язаних з проведенням консультацій та узгодження правової практики на суму 1450,00 грн, підготовкою, написанням, виготовленням копій документів та поданням позовної заяви до суду в сумі 3625,00 грн, суд зазначає, що кількість годин витрачених на надання вказаної правничої допомоги та їх вартість є співмірним, а тому клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5075,00 підлягає задоволенню.
Щодо витрат на участь представника позивача в судових засіданнях, суд зазначає, що у даній справі відбулося одне судове засідання - 01.10.2019 року, тривалістю 15 хв., з 14:16 год. до 14:30 год (а.с. 51-52). Таким чином, враховуючи вартість однієї години участі представника позивача в судовому засіданні, позивачем понесено судові витрати в сумі 181,25 грн, а тому клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу на вказану суму підлягає задоволенню.
Щодо витрат пов'язаних з аналізом законодавства, написанням та поданням адвокатських запитів від 14.05.2019 року №13/19 та від 03.10.2019 року, написанням та поданням клопотання від 10.10.2019 року на загальну суму 4350,00 грн, суд вважає, що вказана правова допомога повинна бути включена до послуг пов'язаних з наданням, написанням, виготовленням та наданням позовної заяви, а тому клопотання про стягнення витрат на таку правничу допомогу в сумі 4350,00 грн задоволенню не підлягає.
Таким чином, беручи до уваги наведене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем при розгляді даної адміністративної справи складають 5256,25 грн.
Крім того, судом встановлено, що при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1536,80 грн згідно квитанцій №80 від 18.06.2019 року та №ПН950186 від 06.06.2019 року.
Натомість при зверненні до суду з даним позовом позивачу необхідно було сплатити судовий збір в сумі 768,40 грн, у зв'язку з чим, позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений позивачем судовий збір в сумі 768,40 грн та повернути з Державного бюджету на користь позивача судовий збір внесений ним в більшому розмірі, ніж встановлено законом в сумі 768,40 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник - адвокат Дрищенюк М.М., до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про відмову ОСОБА_1 у видачі будівельного паспорта, оформлене листом №К-3423/2-04/01 від 31.05.2019 року.
3. Зобов'язати Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу будівельного паспорту від 20.05.2019 року за №176362 та подані ним документи у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у даному рішенні.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради судові витрати - судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп., сплачену відповідно до квитанції №80 від 18.06.2019 року.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5256 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн 25 коп.
7. Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір внесений ним в більшому розмірі, ніж встановлено законом в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. сплачений згідно №ПН950186 від 06.06.2019 року.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 30.04.2002 року Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області, АДРЕСА_7 );
Представник позивача - адвокат Дрищенюк М.М. (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.08.2018 року №000270, вул. Університетська, 20, м. Чернівці, Чернівецька область);
Відповідач - Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ 23245721, вул. Б. Хмельницького, 64-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58000).
Суддя В.О. Григораш