ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2020Справа № 910/2340/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний
комбінат імені Ілліча»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 43 100, 07 грн.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 43 100, 07 грн. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 007, 50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незабезпечення відповідачем збереження вантажу під час перевезення, утворилась недостача, про що складені відповідні комерційні акти. Вартість недостачі вантажу за розрахунком позивача становить 43 100, 07 грн., яка відповідачем у добровільному порядку сплачена не була, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/2340/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.03.2020 року та 30.03.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти задоволення позивачу заперечує, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження завданих збитків. Зокрема, відповідач вказує на те, що згідно із залізничною накладною № 41772112 від 15.08.2019 відправником вантажу зазначено ТОВ «Метінвест-Шіппінг», тоді як Контракт на поставку вантажу № BASIS-ILYICH 01-19 був укладений між позивачем та Компанією BASIS TRADE AG. При цьому, з доданих до позовної заяви документів не вбачається наявності будь-яких договірних відносин між Компанією BASIS TRADE AG та відправником вантажу - ТОВ «Метінвест-Шіппінг».
Також відповідач вказує на те, що позивачем в порушення вимог статті 115 Статуту залізниць України не надано доказів на підтвердження оплати спірного вантажу саме в цих спірних вагонах.
Що стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначає, що такі витрати не підтверджені належними доказами. Зокрема, є незрозумілим, в чому саме полягала робота по збору доказів - 2 години, оскільки всі додані до позовної заяви копії документів були у розпорядженні позивача, який за умовами укладеного Договору на професійну правничу допомогу зобов'язувався своєчасно забезпечувати Адвокатське об'єднання всім необхідним для виконання даних йому доручень, передбачених цим Договором, у тому числі узгодженими сторонами складом та кількістю примірників документів, і в разі ненадання будь-яких документів представник Адвокатського об'єднання під час надання усної консультації міг затребувати необхідні документи в необхідній кількості примірників. Будь-яких письмових документів (листів, запитів, тощо), які б підтверджували проведення даної роботи 2 години по збору доказів представником позивача не надано, і проведення даної роботи нічим не підтверджено. У зв'язку з цим, відповідач просить суд відмовити позивачу в цій частині витрат на професійну правничу допомогу, що складає 630, 60 грн.
Крім того, відповідач зауважує, що нічим не підтверджено проведення усної консультації клієнта, узгодження правової позиції та інше тривалістю 1 година, оскільки Адвокатське об'єднання з 2018 року за Договором № 845 представляє інтереси позивача і за цей час склалася практика вирішення даної категорії справ, про що відомо як позивачу, так і його представнику. Оскільки докази проведення усної консультації позивача та необхідності такої консультації не надані, відповідач в цій частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 315, 30 грн. просить відмовити.
Разом з цим, відповідач вказує на те, що такий вид витрат як гонорар за складність справи майнового характеру не передбачений умовами Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018 та Додаткової угоди № 26 від 09.12.2019, і взагалі незрозуміло на підставі чого і в якій сумі нараховується. Таким чином, в цій частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 431, 00 грн. відповідач також просить суд відмовити.
02.04.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якого позивач вважає викладені відповідачем у відзиві на позов аргументи безпідставними.
Так, позивач вказує на те, що згідно з Договором № МШ 1-01/13 ЖД/180 від 01.01.2013, укладеного між ним та ТОВ «Метінвест-Шіппінг» відбулося спірне перевезення вантажу. За умовами даного Договору ТОВ «Метінвест-Шіппінг» є експедитором та привертає залізничний рухомий склад парку залізничних доріг для здійснення перевезень. Пунктом 2.2.1. означеного Договору передбачено, що експедитор зобов'язаний організовувати перевезення вантажів за дорученням клієнта залізницею, надавати клієнту інші транспортно-експедиторські послуги як самостійно, так і шляхом укладання відповідних договорів із залізницею, або з підприємствами-операторами рухомого складу, діючи при цьому від свого імені, але за рахунок клієнта. Отже, вантаж - антрацит, який зазначений у залізничній накладній № 41772112 прибув у порт на виконання умов контракту № BASIS-ILYICH 01-19 від 03.07.2019 та був відправлений експедитором на адресу вантажоодержувача - позивача залізницею. Одночасно позивач зазначає, що ним надані всі документи, які підтверджують розмір понесених збитків.
Також позивач зазначає, що ним надані всі документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, які є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконану роботу (надану послугу) обсягом наданих послуг та ціною позову.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
03.07.2019 року між позивачем (Покупець) та BASIS TRADE AG (Продавець) було укладено Контракт № BASIS-ILYICH 01-19, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти поставку та оплатити товар - вугілля антрацит, за описом, якістю, кількістю та за ціною, яка зазначена нижче, та у відповідності з умовами даного Контракту.
У серпні 2019 року відповідач прийняв до перевезення вантаж - «Антрацит. Вугілля антрацит марки АС (6-13)» насипом у кількості 600 450 кг. згідно з залізничною накладною № 41772112 (досилочна накладна № 46139952), в т. ч. у вагонах № 53513974, № 56961303, 56214232, вантажовідправник - ТОВ «Метінвест-Шіппінг» (експедитор з перевезення вантажів залізничним транспортом за договором № МШ 1-01/13 ЖД/180 від 01.01.2013), одержувач - ПАТ «ММК ім. Ілліча».
23.08.2019 року на підставі попутного акту загальної форми № 219 від 17.08.2019 станції Апостолове Придніпровської залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 53513974 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена по відправці - досильна накладна № 46139952 від 18.08.2019 на основі накладної № 41772112 від 16.08.2019.
У зв'язку з цим, 23.08.2019 року було складено Комерційний акт № 485002/939, згідно з яким на підставі попутного акту загальної форми № 219 від 17.08.2019 ст. Апостолове Придніпровської залізниці проводилось комерційне переважування вагону № 53513974 по відправці дос. № 46139952 до осн. № 41772112. По документу значиться вантаж антрацит, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т): брутто - не вказано, тара - 21 800 кг., нетто - 67 250 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 87 200 кг., тара 21 800 кг., нетто - 65 400 кг., що менше за документ на 1 850 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 200 мм. Поверхня вантажу маркована вапном. За рухом поїзда, праворуч, над 7 люком є виїмка розміром 1500мм х 1000 мм х 300 мм у глиб вагона, що відповідає акту загальної форми № 219 від 17.08.2019 ст. Апостолове Придніпровської залізниці. Маркування порушене. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось у присутності ДС С.О.Акімова, аг.ком. О.Г.Волкової, пр. сд. К-та Ю.А. Колеснікової, ваг-ка к-та А.В. Арзамасцевої на 150 т. електронних тензометричних вагах № 13 ст. Рудна з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагона нестача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає за штатом.
Крім того, 23.08.2019 року було складено Комерційний акт № 485002/940, згідно з яким на підставі поп. Ком. акта № 466603/14 від 18.08.2019 ст. Апостолове Придніпровської залізниці проводилось комерційне переважування вагону № 56961303 по відправці дос. № 46139952 до осн. № 41772112. По документу значиться вантаж антрацит, навалом.
За змістом вищевказаного Комерційного акту вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 22 300 кг., нетто - 66 250 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 81 200 кг., тара - 22 300 кг., нетто - 58 900 кг., що менше документа на 7 350 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 200 мм. Поверхня вантажу маркована вапном. За рухом поїзда, праворуч, над 5-6 люками є виїмка розміром 2000 мм х 2100 мм х 700 мм у глиб вагона, що відповідає ком. акту № 466603/14 від 18.08.2019 ст. Апостолове Придніпровської залізниці. Маркування порушене. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось у присутності ДС С.О. Акімова, аг.ком. О.Г. Волкової, пр. сд. К-та Ю.А. Колеснікової, ваг-ка к-та А.В. Арзамасцевої на 150 т. електронних тензометричних вагах № 17 ст. Рудна з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагона нестача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає за штатом.
Також, 23.08.2019 було складено Комерційний акт № 485002/941, згідно з яким на підставі поп. ком. акта № 466603/14 від 18.08.2019 ст. Апостолове Придніпровської залізниці проводилось комерційне переважування вагону № 56214232 по відправці дос. № 46139952 до осн. № 41772112. По документу значиться вантаж антрацит, навалом.
Як зазначено в Комерційному акті, вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 22 500 кг., нетто - 65 850 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 84 700 кг., тара - 22 500 кг., нетто - 62 200 кг., що менше документа на 3 650 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 200 мм. Поверхня вантажу маркована вапном. За рухом поїзда, праворуч, над 1 люком є виїмка розміром 1300 мм х 1500 мм х 500 мм у глиб вагона, що відповідає ком. акту № 466603/15 від 18.08.2019 ст. Апостолове Придніпровської залізниці. Маркування порушене. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось у присутності ДС С.О.Акімова, аг.ком. О.Г.Волкової, пр. сд. К-та Ю.А. Колеснікової, ваг-ка к-та А.В. Арзамасцевої на 150 т. електронних тензометричних вагах № 17 ст. Рудна з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагона нестача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає за штатом.
Позивач звертаючись до суду з цим позовом вказує на те, відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов'язання щодо збереження вантажу під час його перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді недостачі вантажу, вартість якої за розрахунком позивача становить 43 100, 07 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі залізничної накладної № 41772112 (досилочна накладна № 46139952).
Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Згідно зі ст. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1454 від 01.12.2008, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.
Відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. п. 2, 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному накті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Як вказано вище, при прибутті вагону на станцію залізницею проведено комісійне переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі, вказаній у залізничній накладній.
Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджений Комерційними актами № 485002/939 від 23.08.2019, № 485002/940 від 23.08.2019, № 485002/941 від 23.08.2019.
Вищевказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймається судом до уваги в якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у залізничних накладних, фактичній масі вантажу.
Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення відповідачем охоронюваних законом прав та інтересів позивача, внаслідок чого останнім були понесені збитки, суд не вбачає підстав для звільнення від відповідальності особи, чиї дії/бездіяльність призвели до відповідних наслідків.
Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань, а також причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням (неналежним виконанням) зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Відповідно до п. 2.7 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.02 № 04-5/601, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставленого BASIS TRADE AG рахунку № 0808-1 від 08.08.2019, згідно з яким вартість 1 тони вантажу складає 146, 36 євро) позивачем було оплачено вартість вантажу, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті або банківських металах № 4500075675 від 29.08.2019 на суму 624 532, 75 євро, № 1111111111 від 02.09.2019 на суму 1 035 644, 82 євро, реєстрами рахунків до платіжного доручення, які оплачуються № 4500075675 від 29.08.2019 на суму 17 786 914, 43 грн., № 1111111111 на суму 29 495 532, 13 грн., а також листом АТ «ПУМБ» № КНО-09.1.2.3/41 від 05.12.2019, відповідно до якого 02.09.2019 р. ПрАТ «ММК ім. Ілліча» було сформоване платіжне доручення за № 4500075942 на суму 1 035 644, 83 євро згідно контракту № BASIS-ILYICH 01-19 від 03.07.2019 р. на користь BASIS TRADE AG, Швейцарія. АТ «ПУМБ» платіжне доручення № 4500075942 було повернуто без виконання у зв'язку з невідповідністю суми переказу сумі залишку митної декларації. Згодом, ПАТ «ММК ім. Ілліча» було сформовано нове платіжне доручення за № 1111111111 від 02.09.2019 на суму 1 035 644, 82 євро, яке було відправлене АТ «ПУМБ» датою валютування 02.09.2019 р.
Судом перевірено наявний у матеріалах справи розрахунок ціни позову (розміру збитків у вигляді недостачі вантажу) та встановлено його відповідність наведеним вище нормам законодавства, а також арифметичну правильність.
Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, є обґрунтованими.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються вищевказаними висновками суду, у зв'язку з чим до уваги не приймаються.
З огляду на вищенаведене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 43 100, 07 грн збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 007, 50 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір № 845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога», Додаткову угоду № 26 від 09.12.2019, рішення № 2 від 07.03.2018 про прийняття до складу учасників Адвокатського об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога» адвоката Щербакову Наталю Владиславівну, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Щербакової Наталії Владиславівни серії ДН № 4916
У доданому до позовної заяви попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які поніс і які очікує понести позивач у зв'язку з розглядом справи, позивачем наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для правничої допомоги в сумі 2 007, 50 грн., а саме:
- усна консультація клієнта (в тому числі на підставі проведеного опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, пошуку та аналізу судової практики, яка склалася в подібних спорах), узгодження правової позиції з клієнтом (1 година роботи адвоката) - 315, 30 грн.;
- збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити, тощо) (2 години роботи адвоката) - 630, 60 грн.;
- складання позовної заяви (2 години роботи адвоката) - 630, 60 грн.;
- гонорар за складність справи майнового характеру - 431, 00 грн.
Судом встановлено, що 30.03.2018 року між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (Адвокатське об'єднання) було укладено Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845, відповідно до якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на Адвокатське об'єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення Додаткових угод до цього договору (п.п.1.1, 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.2. Договору за результатом надання послуг, але не пізніше 2 числа місяця, наступного за звітним, Адвокатське об'єднання надає Клієнту акт надання послуг (Акт прийому-передачі наданих послуг).
За змістом п. 5.3 Договору оплата послуг Адвокатського об'єднання здійснюється Клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата Клієнтом наданих Адвокатським об'єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих Адвокатським об'єднанням. Акт надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг) оформлюється Адвокатським об'єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором.
Разом з тим, дослідивши надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу документи суд зазначає, що їх обсяг не є достатнім для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу у заявленому позивачем розмірі, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження фактичного обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості, що підлягає сплаті позивачем на рахунок Адвокатського об'єднання, зокрема, акта надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг), обов'язковість складання якого встановлено п. п. 3.2., 5.3 Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018, та який є підставою для розрахунку за надані послуги.
Фактично, матеріалами справи підтверджується лише виконання адвокатом робіт зі складання позовної заяви.
Водночас, дослідивши зміст наданого позивачем Договору № 845 від 30.03.2018 та Додаткової угоди № 26 до нього, судом встановлено, що вони містять лише загальний порядок визначення вартості послуг, які надаються адвокатом за цим Договором.
Так, за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Відповідно до п. 5.1. Договору загальна вартість послуг по цьому Договору не перевищує 200 000, 00 грн. Вартість послуг за виконання покладених Клієнтом на Адвокатське об'єднання завдань складає 5 000, 00 грн. без ПДВ на місяць. Сторони мають право, шляхом укладення додаткових угод до цього Договору узгодити виконання Адвокатським об'єднанням додаткових завдань за додаткову плату, розмір якої узгоджується сторонами в даній додатковій угоді.
Клієнт відшкодовує витрати Адвокатського об'єднання, понесені у зв'язку з виконанням покладених Клієнтом на Адвокатське об'єднання завдань, вартість яких попередньо погоджена з Клієнтом (п. 5.2. Договору).
У зв'язку з цим, неможливо встановити домовленості сторін цього Договору в частині того, яка саме вартість усної консультації адвоката, яка саме вартість виконаних адвокатом робіт по збору доказів та яка саме вартість складання адвокатом позовної заяви.
Будь-яких інших доказів на підтвердження вартості наданих адвокатом послуг матеріали справи не містять.
Таким чином, суд позбавлений перевірити зазначену позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку вартість наданих адвокатом послуг щодо усної консультації - 315, 30 грн., збору доказів - 630, 60 грн., складання позовної заяви - 630, 60 грн.
При цьому, суд зазначає, що ані умовами Договору, ані умовами Додаткової угоди до нього не регламентовано обов'язок позивача сплачувати Адвокатському об'єднанню гонорар за складність справи майнового характеру, а також не визначено розмір такого гонорару.
Доказів оплати позивачем на рахунок Адвокатського об'єднання витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи також не містять.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 007, 50 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 43 100, 07 грн. задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; код ЄДРПОУ 00191129) 43 100 (сорок три тисячі сто) грн. 07 коп. вартості нестачі вантажу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В силу приписів п. 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 11.06.2020 року.
Суддя В.С. Ломака