Справа № 761/35177/19
Провадження № 6/761/337/2020
10 квітня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Цигановій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2010р. по справі №2-3869/10, позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму заборгованості за кредитним договором №25-188/06-А від 11 вересня 2006р. та за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №25-188/06-А-Л.
В лютому 2020р. заявник звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, яка обґрунтована тим, що на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2010р. по справі №2-3869/10, 22 вересня 2010р. Шевченківським районним судом м. Києві були видані виконавчі листи. З відповіді Прилуцького міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області наданій ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», було з'ясовано, що постановою державного виконавця від 13 листопада 2014р. вказані виконавчі листи були повернуті стягувачу на підставі п. 7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», однак доказів відправлення та отримання стягувачем виконавчих листів не було надано. Також заявник зазначає, що вказані виконавчі листи не були передані первісним стягувачем, а тому вони були втрачені під час відправлення поштовим зв'язком, у зв'язку з чим заявник позбавлений права на виконання рішення суду та просить поновити строк для їх пред'явлення.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 433 ЦПК України неявка учасників процесу не є перешкодою для вирішення питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Суд, дослідивши і перевіривши матеріали справи, вважає, що подана заява про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання підлягає задоволенню з наступних підстав.
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч. 1 ст. 433 ЦПК України).
Судом встановлено, що 22 вересня 2010р. Шевченківським районним судом м. Києві були видані виконавчі листи по справі №2-3869/10.
Згідно відповіді Прилуцького міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 12 квітня 2019р. наданій на інформаційний запит ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», вказані виконавчі листи були повернуті постановою державного виконавця від 13 листопада 2014р. стягувачу на підставі п. 7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», проте жодних документів на підтвердження відправлення виконавчих документів та їх отримання стороною надано не було.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019р. було замінено сторону стягувача у виконавчому листі по справі №2-3869/10 з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «АНСУ».
Заявник зазначає, що попереднім стягувачем не було передано йому оригіналів виконавчих листів на підтвердження чого надав Акт приймання та передачі до Договору про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2018р.
Таким чином, строк пред'явлення виконавчого листа був пропущений не з вини стягувача.
Положеннями п. 9) ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10 березня 1997р. (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».
Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975р., п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29 липня 1998р., п. 37).
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і також зазначено, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013р. по справі № 1-7/2013.
З огляду на вищезазначене, з метою захисту законних прав стягувача та виконання судового рішення, яке набрало законної сили, суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 18, 258-261, 268, 353-355, 433 ЦПК України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа в справі №2-3869/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначені вище процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст ухвали суду складено 15 квітня 2020р.
Суддя: