Справа № 372/352/20 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1623/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
іменем України
09 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11.02.2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження № 12013100230000106 від 14.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11.02.2020 року в задоволенні клопотання прокурора на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження №12013100230000106 від 14.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції зазначив, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (AssenovandOthersv. Bulgaria), пп. 103 etseq.). Окрім того, вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» (Tanrikuluv. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, пп. 104 et seq., ECHR 1999-IV, та «Гюль проти Туреччини» (Gulv. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
Так, матеріалами кримінального провадження встановлено, що 07.12.2008 року в період часу з 04 год. 20 хв. по 08 год. 20 хв. невстановлена досудовим слідством особа, знаходячись в лісопосадці, яка розташована поблизу стадіону районного спортивного комплексу, що за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, спричинила ОСОБА_8 численні тілесні ушкодження, в тому числі черепно-мозкову травму, що потягли смерть ОСОБА_8 , який помер на місці події до надання йому медичної допомоги. Досудовим слідством даний злочин, який кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, відноситься до тяжких злочинів, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності з дня вчинення особою вказаного злочину, згідно ст. 49 КК України, становлять десять років. Але суд першої інстанції не виключає в даному випадку, що дії невстановленої досудовим слідством особи, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_8 , слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України, а відповідно до ст. 12 КК України такий злочин відноситься до особливо тяжких злочинів та є злочином проти життя та здоров'я.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та закрити кримінальне провадження №12013100230000106 від 14.01.2013 року за ч. 2 ст. 121 КК України на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо вірогідності правильної кваліфікації дій невстановленої особи, що спричинили смерть потерпілого, за ч. 1 ст. 115 КК України, та зазначає, що склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень, а відповідно висновку експерта № 358/1 від 19.01.2009 року смерть ОСОБА_8 настала внаслідок черепно-мозкової травми, з моменту отримання тілесних ушкоджень до настання смерті минув проміжок часу близько 30-60 хв. Також зазначає, що попри проведення у вказаному провадженні низки слідчих та процесуальних дій, встановити осіб, причетних до вказаного злочину, поза розумним сумнівом та з'ясувати спрямованості умислу винного, суб'єктивного ставлення до наслідків своїй дій, не виявилось можливим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11.02.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження №12013100230000106 від 14.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 10 ст. 284 КПК України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала суду про закриття кримінального провадження.
Системний аналіз вищевказаних положень чинного кримінального процесуального закону дозволяє дійти висновку, що оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження не передбачено.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Враховуючи те, що ухвала Обухівського районного суду Київської області від 11.02.2020 року, на яку прокурором подана апеляційна скарга, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а КПК України не передбачає, яке саме рішення має постановити апеляційний суд у випадку відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду, яке не підлягає оскарженню, колегія суддів керується ч. 6 ст. 9 КПК України, а також висновками, викладеними у постановах Верховного Суду, які згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02. 06. 2016 (із змінами та доповненнями) є обов'язковими та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі № 439/1271/17, постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №180/210/17 та в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 року ( справа № 569/17036/18, провадження № 51-598кмо19), рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження та про повернення скарги можуть бути ухвалені на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а у випадку, якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11.02.2020 року, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, в тому числі й таким загальним засадам кримінального провадження як верховенство права та законність і не призведе до порушення конституційних прав та свобод осіб у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 392, 399, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11.02.2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження №12013100230000106 від 14.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: