Справа № 759/11291/19 Головуючий в суді І інстанції Коваль О.А.
Провадження № 22ц-824/5533/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
04 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,
за участі секретаря Гановської А.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року про призначення судової психолого-психіатричної експертизи у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гормова Ольга Павлівна, про визнання заповіту недійсним,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
У подальшому, представником позивача було подано клопотання про призначення комплексної судової посмертної психолого-психіатричної експертизи, проведення якої просив доручити Державній установі «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» з переліком зазначених у заяві питань.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року клопотання представника позивача задоволено частково, призначено у справі комплексну судову посмертну психолого-психіатричної експертизу, проведення якої доручив ДУ «Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України», на вирішення якої поставлено питання: «Чи усвідомлювала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значення своїх дій та (або) чи могла керувати ними на момент складення заповіту 08 серпня 2018 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Громовою О.П.», витрати по проведенню експертизи покладено порівну на ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , провадження у справі зупинено до отримання висновків експертизи.
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову задоволення заяви про призначення судової експертизи, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує зокрема про те, що місцевим судом було необґрунтовано відмовлено у задоволенні інших вимог заяви, зокрема щодо включення повного переліку питань, які позивач просив поставити на вирішення судової експертизи, а також належним чином не мотивував свою відмову у дорученні проведення експертизи установі, яку обрав позивач, через що вважає ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав за необхідне доручити проведення судової експертизи ДУ «Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України», оскільки такий заклад на запит адвоката повідомив про можливість проведення такої експертизи у стислі строки, тоді як сторона позивача в підсилення своєї позиції посилався виключно на свої пояснення і на вирішення цієї експертизи вважав необхідним поставити лише одне питання та відмовити у включенні інших питань до переліку, який поставлений на вирішення судової експертизи, з тих підстав, що ці питання не стосуються предмету доказування у справі та не мають правового значення при вирішенні даного спору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним заповіту, який був складений ОСОБА_2 08 серпня 2018 року на користь відповідачки ОСОБА_1 , посилаючись зокрема на те, що ОСОБА_2 в момент складення заповіту не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
У подальшому, позивачем було заявлено клопотання про призначення у справі комплексної судової посмертної психолого-психіатричної експертизи, проведення якої просив доручити Державній установі «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України», на вирішення якої просив поставити наступні питання: 1) «Чи усвідомлювала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значення своїх дій та (або) чи могла керувати ними на момент складення заповіту 08 серпня 2018 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Громовою О.П.?» 2) «Чи знаходилась ОСОБА_2 на період підписання заповіту 08 серпня 2018 року у залежності від оточуючих людей, з якими вона проживала?» 3) «Чи був психологічний вплив на ОСОБА_2 від оточуючих на неї осіб під час підписання заповіту 08 серпня 2018 року?».
Представник відповідача не заперечував проти призначення експертизи, але просив доручити її проведення іншій експертній установі та надав суду клопотання, де виклав додаткові питання, які на його думку, слід поставити на вирішення експертів.
Згідно ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Згідно ст. 111 ЦПК України комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.
Згідно ст. 112 ЦПК України комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.
Матеріали справи свідчать про те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо експертної установи, якій потрібно призначити проведення експертизи, тому у суду були підстави визначити таку установу самостійно, що і було зроблено судом.
Таким чином, з метою з'ясування об'єктивних обставин справи, правильного та всебічного її вирішення, враховуючи те, що для визначення стану особи на час складення нею відповідного заповіту необхідні спеціальні знання, якими суд не володіє, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення у справі комплексної комісійної судової посмертної психолого-психіатричної експертизи.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд належним чином не мотивував своє рішення стосовно визначення експертної установи для проведення експертизи, колегія суддів відхиляє, оскільки ч. 3 ст. 103 ЦПК України встановлює право суду самостійно визначати експерта чи експертну установу, якщо сторони не дійшли згоди з цього питання, і процесуальним законом не покладається на суд обов'язку мотивувати рішення стосовно обрання експертної установи, якій доручається проведення судової експертизи.
Посилання апелянта на те, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у відхиленні усіх питань, які він просив поставити на вирішення судової експертизи, оскільки визначене судом питання є достатнім для встановлення тих обставин, які мають значення для вирішення спору, натомість інші питання не стосуються предмету доказування у справі та не мають правового значення при вирішенні даного спору, і такі аргументи апелянта не можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які були б безумовною підставою скасування оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: