Справа № 33/824/1838/2020 Суддя у І-й інст.: Даниленко В.В.
Категорія: ч.1 ст. 173-2 КУпАП Доповідач: Юденко Т.М.
01 червня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Юденко Т.М., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року,
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 35 годин громадських робіт та стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 гривень.
Як встановив суд 1-ї інстанції, ОСОБА_1 15.04.2020 близько 16 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 вчинив сварку психологічного характеру з батьком ОСОБА_2 , під час якої висловився нецензурною лайкою та кидався в бійку з батьком, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року скасувати в повному обсязі та призначити на його користь моральну компенсацію зі сторони батька - ОСОБА_2 за постійну атаку шумом, що спричинило психологічний тиск на нього.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , будучи повідомлений належним чином, не з'явився, клопотання про відкладення судового розгляду не подав, у зв'язку з чим вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи на обґрунтування апеляційної скарги та матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При розгляді справи слід з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі цих вимог закону, а також ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя у постанові повинен навести докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та дати їм належну оцінку в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, суд першої інстанції належним чином дослідив зібрані у справі докази і прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, з чим погоджується апеляційний суд, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо скасування постанови знаходить безпідставними.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АА 971878 від 15.04.2020; даними заяви ОСОБА_2 Дарницькому УП ГУНП у м. Києві від 15.04.2020 (а.с.2), в якій вказано, що ОСОБА_1 15.04.2020 близько 16 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 вчинив сварку, в ході якої висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 , кидався в бійку та погрожував, у зв'язку з чим з метою припинення протиправних дій, ОСОБА_2 викликав поліцію.
Вищенаведене підтверджується даними заяви самого ОСОБА_1 Дарницькому УП ГУНП у м. Києві від 15.04.2020 (а.с. 3), в якій він не заперечував обставини події, яка відбулась у цей день однак стверджував, що він просив батька - ОСОБА_2 припинити човгати по полу, однак останній продовжив це робити, чим вчинив великий тиск на ОСОБА_1 , який до того ж був голодним, оскільки ще не снідав, і це справило на нього неймовірний психологічний тиск, який і довів його до стану крайньої необхідності.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що аби припинити човгання батька по підлозі після неодноразових зауважень, він тричі вдарив останнього по плечу.
Відповідно до приписів ст. 173-2 КУпАП, насильство в сім'ї - це умисне вчинення будь-яких дій фізичного чи психологічного характеру, у тому числі застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесні ушкодження, погрози або образи, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 14 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, з урахуванням наведених доказів, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність насильства з його боку та самозахист від психологічного насильства з боку його батька - ОСОБА_2 , є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і будь-яких порушень норм КУпАП, які б стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не встановлено, а тому постанова Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року, як законна та обґрунтована, має бути залишена без зміни, а апеляційна скарга ОСОБА_1 щодо її скасування - без задоволення.
Таким чином, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя Київського апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Юденко