Справа № 752/627/20Головуючий у І інстанції: Валігура Д.М.
Провадження № 33/824/1506/2019
27 травня 2020 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Коваленко Марина Семенівна в інтересах ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року,
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник Коваленко М.С. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою допущенні працівниками патрульної поліції порушення при оформленні справи, зокрема щодо залучення свідка ОСОБА_2 , який співпрацює з поліцією по виявленню правопорушень, а тому не може бути об'єктивним та неупередженим.
Просить врахувати, що водій ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, однак внаслідок конфлікту, який спровокували працівники поліції своїми неправомірними діями, не довіряв їм і очікував на інший патруль для його доставки до медичного закладу. Проте, працівниками поліції всупереч вимогам ст.266 КУпАП не було здійсненого його огляд на стан сп'яніння в передбаченому законом порядку, у зв'язку з чим він був вимушений пройти його самостійно та отримав висновок лікаря-нарколога, який свідчить про відсутність у нього як стану сп'яніння, так і його ознак.
Крім цього, за доводами апелянта, при складанні протоколу був присутній лише один свідок, в той час як інший свідок відмовився підписувати будь-які документи, оскільки не вбачав у ОСОБА_1 ознак сп'яніння. Дані обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського і відеозапису події, який здійснював ОСОБА_1 .
За наведених обставин вважає, що судом належним чином не досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи, у тому числі надані стороною захисту відеозаписи події, а тому висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР не відповідають фактичним обставинам провадження.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисників Коваленко М.С. і Харченка С.В., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали відеофіксації події правопорушення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 25.12.2019 року о 19 год. 10 хв. керував автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по проспекту Лобановського, буд. 116, з ознаками наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, що не реагують на світло; поведінка, що не відповідає обстановці; неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суддя не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставини справи про адміністративне правопорушення, а його висновки не відповідають фактичним обставинам провадження.
Відповідно до п.2.5 ПДР водій на вимогу працівника поліції зобов'язаний пройти у встановленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Диспозицією статті 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, яким повністю узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення та не вбачається відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Як вбачається із дослідженого в суді апеляційної інстанції висновку про результати медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеного лікарем-наркологом протягом 2-ох годин з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , на час огляду ОСОБА_1 в стані сп'яніння не перебував, ознак сп'яніння у нього не виявлено (а.с.21 т.1).
Крім цього, відповідно до п.6 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, при проведені огляду особи на стан сп'яніння та оформленні його результатів не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Суд апеляційної інстанцій вважає, що доводи апеляційної скарги захисника щодо неправомірності залучення працівниками поліцій в якості свідка громадянина ОСОБА_2 заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з наданих апелянтом матеріалів, ОСОБА_2 можливо співпрацює з працівниками поліції по виявленню водіїв, які допускають порушення ПДР України, та публікує дану інформацію для загального доступу. За наведених обставин дана особа в якості свідка не може вважатися неупередженою.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі, а саме те, що він 25.12.2019 року о 19 год. 10 хв. керував автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по проспекту Лобановського, буд. 116, з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Оскільки суддя не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху не відповідає фактичним обставинам справи, а тому є незаконним та необґрунтованим.
За наведених вище обставин постанова суду підлягає скасуванню, а провадження щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З цих підстав апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Коваленко Марина Семенівна в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз