єдиний унікальний номер справи 759/19565/18
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/303/2020
22 травня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача - Білич І.М.
суддів - Іванченко М.М., Болотов Є.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю.,
у цивільній справі №759/19565/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
У грудні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 та просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним картковим договором №б/н від 21.04.2017 року у загальній сумі 15 065,09 гривень, що складається із заборгованості: за тілом кредиту - 6 669,01 гривень; за відсотками - 2 774,00 гривень; по пені - 4 428,50 гривень; а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: штраф - 500 гривень( фіксована частина) та штрафу 693,58 гривень (процентна складова).
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 21.04.2017 року між сторонами укладено кредитний картковий договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на суму 4500 гривень. Позивач свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до договору виконав у повному обсязі, надавши кредит у встановленому розмірі, проте відповідач допустив заборгованість, яку в добровільному порядку не повернув. Тому позивач просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КП „ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту у сумі 6 669,01 гривень, а також судовий збір в розмірі 1762 гривень.
У задоволенні вимог щодо стягнення відсотків, пені, штрафу відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ставить питання про скасування указаного рішення в частині відхилених позовних вимог про стягненні відсотків за користування кредитом та постановлення в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Скаржник послався на те, що відмовляючи у стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суд порушив приписи ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 1048 ЦК України. Крім того, оскаржуване рішення суду, на думку позивача, наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг та порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, за яким вона вказувала що не оформляла кредитного договору чи відкриття кредитної лінії з позивачем. Була оформлена лише зарплатна карточка. При подачі позову позивач не надав суду доказів того,що примірник договору, тарифи і правила використання спеціального платіжного засобу було передано відповідачу під підпис. При цьому надані правила та умови надання банківських послуг, тарифи не мають підпису відповідача, тому їх не можна вважати складовими частинами кредитного договору.
Вказуючи також на те, що у самій анкеті-заяві від 21.04.2017 року про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо процентів та штрафних санкцій немає. Зокрема до таких висновків прийшов і Верховний Суд у своїй постанові в справі № 342/180/17.
Скаржник була впевнена що розраховується зарплатною карточкою. І тому, якщо вона дійсно помилково витратила чужі кошти в розмірі 6669, 01 гривень то повідомила суд що їх відшкодувала. Надавши до відзиву квитанцію про сплату. Вважала, що суд першої інстанції правомірно визнав безпідставними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по відсоткам, пені, та штрафних санкцій.
На підставі ч. 13 ст. 7 та ст. 369 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.
Враховуючи, що апеляційна скарга не містить у собі обґрунтувань щодо неправомірності рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом, відмови в стягненні пені та штрафів, рішення суду в цій частині апеляційним судом не переглядається у відповідності до положень ст.367 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, АТ «КБ «ПриватБанк» надав суду копію Анкети-заяви від 21.04.2017 року про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», підписану сторонами, відповідно до змісту якої слідує, що між АТ «КБ «ПриватБанк» та заявником ОСОБА_1 укладено кредитний картковий договір, за яким позичальник отримала у банку платіжну картку із встановленням кредитного ліміту у розмірі 4500 грн.
Судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що в документах, які зазначені в анкеті-заяві, тобто, в «Умовах та Правилах надання банківських послуг у «Приватбанку», «Тарифах банку», «Пам'ятці клієнта банку», які визначають такі істотні умови договору, як розмір відсотків, штрафи, пеню, комісійні платежі, термін дії договору, а також строки платежів по кредиту (тіла кредиту та відсотків) - підпис позичальника відсутній.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на станом на 18.11.2018 року відповідач мала заборгованість перед банком в загальному розмірі 15065,09 грн., що складається із заборгованості: за тілом кредиту - 6 669,01 гривень; за відсотками - 2 774,00 гривень; по пені - 4 428,50 гривень; а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: штраф - 500 гривень( фіксована частина) та штрафу 693,58 гривень (процентна складова).
Задовольняючи частково позовні вимоги ( щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту), суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що сторонами погоджені істотні умови кредитного договору, зокрема, розмір та порядок нарахування відсотків. Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 21.04.2017 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту ( користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку повернуті не в повному обсязі, та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦПК України та правової позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 суд вважав, що кредитор має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів - 6669,01 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. А саме відсутності підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді зазначені вище підстави відповідальності боржника щодо неналежного виконання умов договору.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із ч.3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду копію анкети-заяви, підписану відповідачем, про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» від 21.04.2017 року, витяг з умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанк», а також розрахунок заборгованості.
Однак, у анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 , не зазначена процентна ставка за користування кредитом, яку погодили сторони кредитного договору.
Крім того, не вказаний вид платіжної картки, яку вона отримала та строк її дії.
Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид зазначений у пам'ятці клієнта/ довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві.
Позивачем суду першої інстанції не була надана ні пам'ятка клієнта, ні довідка про умови кредитування, ні інші докази, з яких можна встановити, яку саме картку було отримано відповідачем.
Крім того, відмітка про отримання позичальником вказаних документів та ознайомлення з ними відсутня й в анкеті-заяві від 21.04. 2017 року.
Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, досягнуто між сторонами на час укладення договору, на думку колегії судді, не дозволяють перевірити правильність такого розрахунку та визначити розмір заборгованості.
Крім того, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме витяг з Умов та правил, який доданий до позовної заяви, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанку», а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом основоположних норм банківського кредитування (приписи ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 1048 ЦК України) а відтак, загрозу фінансовій стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, на думку колегії суддів, не впливають на правильність і законність висновків суду першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст.7, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.
Ррішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач:
Судді: