Справа №761/45078/18
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/292/2020
22 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Білич І.М.
суддів Болотова Є.В., Іванченко М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року постановлене під головуванням судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О.
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У серпні 2018р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 16 вересня 2013р. у розмірі 112 423 грн. 87 коп. та судових витрат.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 16 вересня 2013р. відповідач отримав кредит у розмірі 5000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позивач посилався на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач стверджував, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах кредитного ліміту, проте відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 30 червня 2018р. становить 112 423грн.87коп. та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5 096грн 56коп., по процентам за користування кредитом у розмірі 107 327 грн. 31коп. за період з 16.09.2013 року по 31.10.2017 року,
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Згідно з рішенням Єдиного акціонера банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» який є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Не погодившись з заочним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу за результатами розгляду якої просить рішення суду скасувати, ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.
Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки позичальник у анкеті-заяві висловив згоду на те, що заява разом з Умовами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач не оспорював розмір заборгованості, не заперечував факт укладення договору, отримання коштів, ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а не підписання позичальником даних умов не свідчить про не укладення кредитного договору.
Також позивач зазначає про порушення судом ст. 12 ЦПК України, оскільки суд не роз'яснив його право щодо надання додаткових доказів у підтвердження позовних вимог, тому до апеляційної скарги надані, довідка про видані картки, довідка про встановлення та зміну розміру кредитного ліміту, виписка про рух коштів на картковому рахунку, з якої вбачається, що відповідач користувався карткою зі встановленим кредитним лімітом, знімав готівку, розраховувався через термінали в магазинах та вносив кошти на погашення заборгованості, що підтверджує отримання кредитної картки та наявність кредитних правовідносин.
Скаржник вважав, що суд першої інстанції фактично звільнив відповідача від виконання зобов'язань за кредитним договором, а саме повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, всупереч вимогам договору та норм ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, АТ «КБ «Приватбанк» надав суду копію Анкети-заяви від 16.09.2013року про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», підписану сторонами, відповідно до змісту якої слідує, що між АТ «КБ «ПриватБанк» та заявником ОСОБА_1 укладено кредитний картковий договір, за яким позичальник отримав у банку платіжну картку із встановленням кредитного ліміту у розмірі 5 000 грн.
Судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що в документах, які зазначені в анкеті-заяві, тобто, в «Умовах та Правилах надання банківських послуг у «Приватбанку», «Тарифах банку», «Пам'ятці клієнта банку», які визначають такі істотні умови договору, як розмір відсотків, штрафи, пеню, комісійні платежі, термін дії договору, а також строки платежів по кредиту (тіла кредиту та відсотків) - підпис позичальника відсутній.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 30.06.2018 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором перед банком в загальному розмірі загальній сумі 112 423грн.87коп. та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5 096грн 56коп., по процентам за користування кредитом у розмірі 107 327 грн. 31коп. за період з 16.09.2013 року по 31.10.2017 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження укладення з відповідачем кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, погоджених сторонами розміру та порядку сплати процентів за користування ними, строку дії кредитної картки. Підписання відповідачем лише однієї анкети-заяви з відміткою про ознайомлення з Умовами та Правилами кредитування, не може свідчити про факт укладення кредитного договору.
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду не можна з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Статтю 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір, спір щодо якого вирішено у справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ПАТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови у стягненні з нього тіла кредиту у сумі 5096,56грн.
Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із ч.3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У анкеті-заяві, яка підписана відповідачем, не зазначена процентна ставка, яку погодили сторони кредитного договору, а також не зазначений вид платіжної картки, яку видано відповідачу.
Надана до суду позивачем довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 вказує на те, що останньому була видана картка «Універсальна GOLD 55+» ( а.с. 8).
Однак, при цьому витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що наданий позивачем до матеріалів справи не містить у собі положень та правил надання та дії кредитних карток «Універсальна GOLD 55+».
Зазначене вище, на думку колегії суддів свідчить про те, що позивачем суду першої інстанції не була надана ні пам'ятка клієнта, ні довідка про умови кредитування, ні інші докази, з яких можна встановити процентну ставку, яку погодився сплачувати відповідач за користування кредитними коштами.
Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору, не дозволяють перевірити правильність такого розрахунку та розміру заборгованості.
Крім того, з наданого позивачем суду першої інстанції розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися з початку розрахунку за ставкою 27,06%, в подальшому 32,40% , а з 01 квітня 2015 року - 42,00 % річних.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Враховуючи вказані обставини, правові підстави для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у сумі 112 423грн.87коп. відсутні і суд першої інстанції правомірно відмовив у їх задоволенні.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом положень ст. 12 ЦПК України колегія суддів вважає безпідставним.
Оскільки згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Звертаючись до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та у відсутність представника позивача, позивач був обізнаний, що зобов'язаний надати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою.
За правилами ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивачем у апеляційній скарзі не зазначено, з яких підстав ним не було надано суду першої інстанції довідки про видачу кредитних карток, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для прийняття таких доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права в частині вирішення позовних вимог про стягнення тіла кредиту, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 79,29грн.- в суді першої інстанції та 118, 93грн. в апеляційному суді.
Керуючись ст.ст. 7, 368, 374, 376, 379, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та ухвалити в цій частині нову постанову,про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований у АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке знаходиться у м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором б/н від 16 вересня 2013 року у сумі 5096грн. 56коп.( п'ять тисяч дев'яносто шість гривень п'ятдесят шість копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований у АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке знаходиться у м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 судовий збір в розмірі 198, 22грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді