01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Балась Т.П.
09 червня 2020 року Справа № 640/20322/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Хілінського А.О.,
представників відповідача Осадчого О.А., Козігона Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
«Норс Бізнес Груп»
до Головного управління Державної податкової служби
у м. Києві
про визнання протиправними та скасування
податкових повідомлень-рішень,
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2019 №№ 09042615140103, 09052615140103, 09062615140103.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові зобов'язання позивачу були нараховані за його операціями з ТОВ «Івамар Трейд», посадова особа якого (директор ОСОБА_1 ) притягнута до кримінально відповідальності вироком суду, що набрав законної сили та яким установлено факт створення вказаного товариства без мети здійснення господарської діяльності.
Крім того, судом зазначено, що зазначеним судовим вироком також установлено, що ОСОБА_1 не складав та не підписував жодних документів податкової та бухгалтерської звітності, а здійснював пособництво фіктивному підприємництву.
При цьому, суд урахував, що первинні документи, на які позивач посилається в підтвердження своїх доводів щодо товарності спірних операцій та правомірності обчислення відповідних податкових зобов'язань за ними, підписані Остапенком О.С.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що спірні операції підтверджуються всіма необхідними первинними документами і є товарними, а також зазначаючи, що він не може нести відповідальність за дії його контрагента і що наявність вироку у відношенні посадової особи його контрагента не тягне автоматично фіктивності операцій.
Разом з тим, апелянт посилається на практику Верховного Суду.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2020 відкрито апеляційне провадження, установлено строк для полання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також наводячи практику Верховного Суду та стверджуючи про необґрунтованість доводів апелянта.
Від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2020 зазначене клопотання позивача задоволено та призначено розгляд цієї справи в режимі відеоконференції.
05.06.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд цієї справи в його присутності у приміщенні ШААС, а не в режимі відеоконференції.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, устанволені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп» (код ЄДРПОУ 39426383) (далі - ТОВ «Норс Бізнес Груп») є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - ГУ ДФС в м. Києві) та зареєстровано як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).
1. 01.08.2017 між позивачем і ТОВ «Івамар Трейд» укладено договір № 0101817, за умовами якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець прийняти на себе обов'язки з виконання очистки вантажних вагонів від залишків вантажу (глини) відповідно до нормативної документації.
На підтвердження товарності операцій з вказаним контрагентом позивачем надано: акт надання послуг від 31.08.2017 № 24, заявку ТОВ «Норс Бізнес Груп» від 01.08.2017 № 0218 на проведення очистки 50-ти вагонів з-під глини по станції Жовтнева (єксп.) (код 418101) з переліком номерів вагонів, платіжні доручення від 11.09.2017 №№ 1460, 1463, картку рахунку № НОМЕР_1 за період серпень 2017 року по вересень 2017 року, акт надання послуг від 31.08.2017 № 24, податкову накладну від 31.08.2017 № 679,
2. 08.08.2017 між позивачем і ТОВ «Івамар Трейд» укладено агентський договір № 0101817-2, за умовами якого протягом строку дії цього договору Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду зобов'язується надавати Довірителю послуги в сфері організації перевезень та сприяння у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя таких правочинів: здійснювати пошук, залучення Клієнтів; укладати від імені Довірителя з Клієнтами договори за формою, що надається Довірителем; проведення огляду вагонів з вантажем у комерційному відношенні; здійснювати інші фактичні і юридичні дії в разі отримання від Довірителя відповідної вказівки. Послуги надаються Комерційним агентом у сфері перевезень залізничним транспортом.
На підтвердження товарності операцій з вказаним контрагентом позивачем надано: податкову накладну № 192 від 21.09.2017, платіжні доручення № 1503 від 25.09.2017, № 1512 від 26.09.2017.
На підтвердження надання ТОВ «Івамар Трейд» послуг за вказангим договором позивач також зазначав, що такі послуги сприяли укладенню договорів із наступними контрагентами: ТОВ «А-Сіль» - 09.08.2017; ДП «Донбас-Сіль-Регіон», ПП «Гіромтехмеханізація» - 28.08.2017; ТОВ «Одеський транспортний-логістичний центр» - 30.08.2017; ТОВ «Тріада-СТС» - 30.08.2017; ТОВ «ТЕК «Тріолінк» - 14.09.2017.
Первинні документи від імені ТОВ «Івамар Трейд» підписані його директором - Остапенком О.С.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2018 у справі № 761/11940/18 директора ТОВ «Івамар Трейд» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.
Вказаним вироком суду встановлено факт того, що ОСОБА_1 не мав жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Івамар Трейд», підприємство зареєстрував на своє ім'я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності, реєстраційних документів ТОВ «Івамар Трейд» не складав, а лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ «Івамар Трейд» не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ «Івамар Трейд» не призначав. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ «Івамар Трейд» в банківських установа не вчиняв. Ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків «Клієнт-банк», печаткою ТОВ «Івамар Трейд» ОСОБА_1 ніколи не володів, їх місцезнаходження йому не відоме. Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності шляхом надання засобів та усунення перешкод.
11.05.2019 ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ № 5708 про проведення перевірки ТОВ «Норс Бізнес Груп».
13.05.2019 контролюючим органом здійснено виїзд на податкову адресу підприємства та встановлено, що ТОВ «Норс Бізнес Груп'та його посадові особи або законні (уповноважені) представники не знаходяться за відповідною податковою адресою, про що складено акт від 13.05.2019 № 639 /26-15-14-01-03 «Про відсутність за місцезнаходженням (юридичною адресою) ТОВ «Норс Бізнес Груп» (код 39426383)», засвідчений довіреною особою орендодавця.
06.06.2019 ГУ ДФС у м. Києві винесено наказ № 7663 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, який отримано під розпис директором ТОВ «Норс Бізнес Груп» (код 39426383) ОСОБА_2
10.06.2019 відповідачем виписано направлення на проведення перевірки №№ 1092/26-15-14-01-03, 1093/26-15-14-01-03.
У період з 11.06.2019 по 18.06.2019 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) за серпень, вересень 2017 року - показників декларації з податку па додану вартість, та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.
За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 14.06.2019 № 354/26-15-14-01-03/39426383, в якому встановлено наступні порушення позивачем вимог законодавства:
1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, ст. 4, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.1, 2.2 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №N 88, п.п. 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 80 700 грн., у тому числі по періодах: за три квартали 2017 року на суму 80 700 грн., за 2017 рік на суму 80 700 гривень;
2) п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 41333 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2017 року на суму 41333 грн.;
3) п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 48333 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення:
1) № 09042615140103, яким позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток збільшено у розмірі 80700,00 грн. за основним платежем та 40 350,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
2) № 09052615140103, яким позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість збільшено у розмірі 41 333,00 грн. за основним платежем та 10 333,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
3) № 09062615140103, яким позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість збільшено у розмірі 48 333,00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному досудовому порядку.
Рішенням ДПС України від 16.09.2019 № 2009/6/99-00-08-05-02 за результатами розгляду скарги позивача від 17.07.2019 вх. № 29654/6 залишено без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Вважаючи такі податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Згідно з п. 44.1 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для формування суб'єктом господарювання показників податкової звітності, які в наступному враховуються ним при обчисленні об'єкта оподаткування, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені такі витрати, що підтверджується відповідною первинною документацією.
Разом з тим, наявність оформлених первинних документів не можуть слугувати єдиним та беззаперечним доказом на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту у звітному періоді. Документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
При цьому, слід враховувати, що первинні документи, які стали підставою для формування показників податкової звітності підприємства, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого у взаємовідносинах з юридичною особою - позивачем у справі встановлена вироком суду, що набрав законної сили, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства за наявності зазначених умов несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі 826/11377/14, від 27.02.2018 у справі № 813/1974/17, від 28.11.2019 у справі № 120/4208/18-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для врахування апеляційним судом при розгляді цієї справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що податкові зобов'язання у податкових повідомленнях-рішеннях від 10.07.2019 №№ 09042615140103, 09052615140103 , 09062615140103 були нараховані позивачу за його операціями з ТОВ «Івамар-Трейд» по договорам від 01.08.2017 № 0101817 про виконання робіт та від 08.08.2017 № 0101817-2 про надання послуг, що відображені в первинних документах, підписаних від імені зазначеного товариства Остапенком О.С.
Разом з тим, вироком суду у справі № 761/11940/18, який набрав законної сили, директора ТОВ «Івамар-Трейд» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, та цим же вироком суду встановлено, що зазначена особа не складала та не підписувала жодних бухгалтерських та первинних документів по операціям ТОВ «Івамар-Трейд», а зареєструвала дане товариство на своє ім'я для здійснення фіктивного підприємництва без наміру ведення господарської діяльності.
Тож, доводи позивача про те, що він не може нести відповідальність за дії його контрагента і що наявність вироку у відношенні посадової особи його контрагента не тягне автоматично фіктивності операцій, за викладених обставин не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Крім того, аналізуючи доводи апеляційної скарги про те, що спірні операції підтверджуються всіма необхідними первинними документами і є товарними, судова колегія також зазначає, що первинні документи, на які посилається позивач, окрім їх підписання вказаною особою, у їх сукупності не підтверджують економічної доцільності та реальної господарської мети вчинення між позивачем і ТОВ «Івамар-Трейд» спірних операцій.
Надаючи оцінку доводам обох сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо фіктивності операцій позивача з вказаним контрагентом та відсутності достатніх правових підстав для задоволення цього позову.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 09 червня 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: