Справа № 522/11933/18
Провадження № 1-кп/522/44/20
в порядку ст. 331 КПК України
09 червня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса, питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченої:
ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ізмаїл, Одеської області, громадянки України, з неповною вищою освітою, заміжня, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
- за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Учасники процесу:
прокурор: ОСОБА_4 ,
обвинувачена: ОСОБА_3 ,
захисник: ОСОБА_5 ,
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться об'єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Суд з власної ініціативи ставить на розгляд питання стосовно доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_3 .
Прокурор вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою, оскільки у обвинуваченої не зменшилися ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Захисник заперечив проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , зазначив, що в останньої наявні стійкі соціальні зв'язки, ризики передбачені ст. 177 КПК України зменшилися.
Обвинувачена підтримала думку захисника, проти продовження строку тримання під вартою заперечила.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді утримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Суд зобов'язаний до спливу продовженого строку повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_3 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як встановлено під час судового засідання, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України, за яке законом передбачене покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, та у вчиненні середньої тяжкості кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 309 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.
При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим суд також враховує положення ст. 9 Конституції України, та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких тривале тримання під вартою обвинувачених може бути виправданим у зазначеній справі, так як є специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи (рішення Європейського суду «W. v/ Switherlandjudgement» of 26 January 1993. SeriesAno.254-A, p.15, §30).
На даний час, ризики що ОСОБА_3 , може вчинити дії вказані в п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, оскільки остання, офіційно не працює тобто відсутні джерела доходу, обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, також обвинувачена в порушення вимог чинного законодавства, при зміні місця проживання не зареєструвала своє місце проживання, як того вимагає п. 4 Правил реєстрації місця проживання затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207. Така обставина, свідчить про імовірність зміни місця проживання особи без повідомлення про це компетентних органів, що в свою чергу свідчить про порушення ОСОБА_3 своїх обов'язків, як особи, котра проживає на території України. Варто зазначити, необхідність реєструвати своє поточне місце проживання, є законодавчо закріпленою задля можливості ведення офіційної переписки із особою, а також можливістю встановити її місце знаходження у разі потреби. Дані ризики на даний час не зменшився і не відпали.
Як вбачається існують ризики, та обставини у відповідності до ст. 178 КПК України, як тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченої у разі визнання її винною, вік та стан її здоров'я, які не перешкоджають знаходження обвинуваченого під вартою. З метою забезпечення судового розгляду кримінального провадження, виконання покладених на ОСОБА_3 , процесуальних обов'язків та запобігання наявних ризиків, а саме запобігання вказаним спробам незаконно впливати на свідків, оскільки свідки ще не допитані під час судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, приймаючи до уваги, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам, тому продовження відносно нього будь-якої іншої міри запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
На підставі наданих матеріалів, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 331, 372, 132, 176-178, 182-183, 193-194, 196-197 КПК України, суд -
Строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят днів).
Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою обчислюється з 09.06.2020 року по 07.08.2020 року.
Копію ухвали направити начальнику ДУ "ОУВП (№21)" Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації МЮ України - для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 7 днів з моменту її оголошення.
Головуючий суддя:
09.06.2020