Справа № 521/9014/20
Номер провадження:1-кс/521/2906/20
09 червня 2020 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси Старіков О.О., розглянувши у клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №12020161470000662 від 08.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -
Сторона обвинувачення звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна за кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР за №12020161470000662 від 08.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Розглянувши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання повернути з наступних підстав.
У своєму клопотанні слідчий посилається на ч.2 ст. 170 КПК України, яка була в старій редакції КПК України, та вказує, що вилучені речі відносяться до речей, які зберегли на собі сліди скоєння кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Так, у п.1 ч.2 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, а саме накладення арешту з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Тобто підставою для арешту майна, у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів є наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Необхідно зазначити, що посилання на ст. 98 КПК України з обґрунтуванням підстави для накладення арешту у клопотанні відсутнє, а є лише загальне посилання на ч.2 ст. 167 КПК України щодо того, що вилучене майно відповідає критеріям тимчасово вилученого майна.
Таким чином, в клопотанні містяться тільки посилання на норми закону, якими передбачена можливість накладення арешту на майно, без зазначення мети та підстави для накладення арешту та їх обґрунтування.
Відповідно до ч.3 ст. 172 КПК України слідчий суддя встановивши, що клопотання про арешт майна подане без додержання вимог ст. 171 КПК України, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
У клопотанні сторони обвинувачення не зазначена підстава для арешту майна, тож воно не відповідає п.1 ч.2 ст. 171 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання про арешт майна повернути прокурору та встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Крім того, у ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст. 1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.
Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.
Як вже було зазначено вище, положення КПК України передбачають повернення клопотання про арешт майна для усунення недоліків.
Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Також, відповідно до ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
З викладеного вбачається, що задля дотримання принципу верховенства права у кримінальному провадженні, необхідно враховувати не лише положення КПК України, а й практику ЄСПЛ.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном державними органами не відповідатиме закону, тож не буде таким, що відповідає принципу верховенства права, так як у клопотанні, відповідно до ст. 171 КПК України не зазначені мета та підстави для накладення арешту.
Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, не є актуальним, так як встановлено, що відповідне втручання не задовольнило вимогу законності.
З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право суперечитиме загальній нормі, зазначеній у ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».
Керуючись ст.ст. 132, 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №12020161470000662 від 08.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала слідчого судді, відповідно до ст. 309 КПК України, не оскаржується.
Слідчий суддя: О.О. Старіков