про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
10 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5905/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в її інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася в своїх інтересах та як законний представник в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язання провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату вказаної щомісячної грошової допомоги в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що разом з дітьми постійно проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” було виключено статті 31, 37, 39 та 45 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І вказаного Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а відтак відновлено дію статті 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Однак відповідач протиправно не здійснює виплату встановленої статтею 37 зазначеного Закону щомісячної грошової допомоги, починаючи із 17 липня 2018 року. Вважає, що така бездіяльність є порушенням майнових прав та обмеженням права на соціальний захист її та дітей, тому просила позов задовольнити. Також вказала, що про порушення прав дізналася від відповідача після отримання відповіді на своє звернення у березні 2020 року. Крім того, встановлені процесуальним законом строки не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення з боку держави і така позиція відображена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18, від 07 лютого 2019 року №295/6531/17, від 19 березня 2018 року у справі №806/1952/18.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог необхідно залишити без розгляду з таких мотивів і підстав.
Згідно із частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що Закон України від 28 лютого 1991 року №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-XII) не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відтак застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач та законний представник звернулася до суду з даним позовом 20 березня 2020 року, що підтверджується штемпелем відділення поштового зв'язку на конверті, у якому позовну заяву було надіслано до суду (а.с.15). При цьому позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства саме з 17 липня 2018 року заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду (за період з 17 липня 2018 року по 19 вересня 2019 року).
В ухвалі від 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 запропоновано подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із даним позовом за період, що передував шестимісячному строку звернення до суду, із обов'язковим обґрунтуванням поважності причин такого пропуску та наданням доказів на їх підтвердження.
Зазначену ухвалу ОСОБА_1 отримала 25 квітня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.21). Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин, підтверджених доказами, які б свідчили про наявність перешкод для звернення до суду за захистом прав за період з 17 липня 2018 року по 19 вересня 2019 року, позивач, законний представник не подала.
Стосовно доводів позивача, законного представника у позовній заяві щодо застосування строків захисту порушеного права у спірних правовідносинах суд наголошує, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач, законний представник вимоги позову пов'язує із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018. Це рішення Конституційного Суду України було офіційно оприлюднено в загальнодоступних офіційних джерелах, що вказує на те, що про прийняття такого рішення повинна була дізнатися ОСОБА_1 , відтак з дати його прийняття розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами. Крім того, позивач ОСОБА_1 та її діти - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 допомогу отримували до 31 грудня 2014 року, з 17 липня 2018 року та по даний час зазначена допомога не виплачується, отже, необхідно дійти висновку, що позивач, законний представник не могла не знати про порушення її прав та прав дітей, починаючи з 17 липня 2018 року.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №227/2015/17 та відхиляє покликання позивача на постанови Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18, від 07 лютого 2019 року у справі №295/6531/17, від 19 березня 2018 року у справі №806/1952/18, спірні відносини у яких стосувалися виплати пенсії (призначення пенсії), яка має відмінну правову природу (суть) від щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-XII.
Окремо суд зазначає, що у зразковій справі №240/4946/18 питання щодо строків звернення до суду не порушувалося, оскільки позивач у цій зразковій справі звернувся до суду у межах шестимісячного строку.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем, законним представником пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 17 липня 2018 року по 19 вересня 2019 року, поважність причин пропуску цього строку позивач, законний представник не довела належними доказами, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду у цій частині позовних вимог відповідно до частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Додатково суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”). Так Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосованими (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Керуючись частинами першою, другою статті 122, частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 в її інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлену статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 17 липня 2018 року по 19 вересня 2019 року залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя Ж.В. Каленюк