09.06.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2923/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 (повний текст складено та підписано 13.02.2020 суддя Смірнова О.Г.) у справі №908/2923/19
за позовом: Концерну "Міські теплові мережі"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квін ЛТД"
про стягнення 70 092,54 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квін ЛТД" про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію в сумі 33615,04 грн., пені в сумі 33615,04 грн., інфляційних витрат в сумі 1971,63 грн. та трьох відсотків річних в сумі 890,83 грн., що разом складає 70092,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов"язків щодо оплати отриманої за період з жовтня 2017 по січень 2018 року та з листопада 2018 року по квітень 2019 року теплової енергії (по особовому рахунку № 650467). При цьому позивач зазначив, що всупереч вимог законодавства щодо договірної природи поставки теплової енергії, відповідач (споживач), як власник нежитлового приміщення підвалу по вулиці Добролюбова будинок 9 приміщення 27 не уклав з Концерном "Міські теплові мережі" відповідного договору купівлі-продажу теплової енергії у воді, в той же час, надіслані на його адресу позивачем 21.11.2018 рахунки та акти наданих послуг за спірний період не підписав та не повернув, заборгованості не сплатив, чим порушив приписи законодавства та умови діючого договору.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі №908/2923/19 у задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квін ЛТД" про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію в сумі 33615,04 грн., пені в сумі 33615,04 грн., трьох процентів річних в сумі 890,83 грн. та інфляційних витрат в сумі 1971,63 грн. відмовлено. Витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. покладено на Концерн "Міські теплові мережі".
Рішення суду першої інстанції, вмотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази укладання договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 102643 від 24.10.2017р., в наданих до матеріалів справи копіях реєстру відправлення за якими позивач спрямовував на адресу відповідача рахунки та акти приймання - передачі теплової енергії відсутні штампи відділення поштового зв'язку та дати відправлення, акт обстеження системи теплопостачання від 21.03.2019р. був скланий комісією позивача в односторонньому порядку, представник позивача в судовому засіданні 03.02.2020р. не зміг пояснити на підставі яких нормативно-правових документів був виконаний розрахунок вартості та обсягу опалення за спірний період, за якою формулою,на підставі яких даних, чим підтверджується нараховані суми в рахунках та актах, в зв'язку із чим суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість заявленого до стягнення позивачем боргу за відпущену теплову енергії.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, посилаючись на прийняття його з порушенням норм матеріального і процесуального права, при повному з'ясованні обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
За твердженням скаржника до обов'язків споживача теплової енергії належить своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Суд першої інстанції вийшов за межі предмету спору, порушивши питання необхідності надання позивачем нормативно-правових документів та алгоритмів на підставі яких було складено розрахунок вартості та обсягу наданої відповідачу теплової енергії за спірний період та доведення позивачем формули, та даних відповідно яких здійснювалися нарахування, про що зазначив мотивувальній частини рішення.
Також, в мотивувальній частині рішення судом вказано, що позивачем не надано підтверджуючих документів обсягу помісячного постачання теплової енергії до відповідного приміщення.
Судом не було взято до уваги посилання позивача на законодавчі документи та нормативно правові акти зазначені в тексті позовної заяві, які регулюють діяльність позивача та підстави здійснених нарахувань і правову позицію їх витребування від сторони відповідача, не взято до уваги долучені до позовної заяви додатки №№ 9, 10 а саме: акти приймання -передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води та виставлені рахунки сум для оплати в яких міститься інформація про помісячні обсяги, тарифи та кінцеві нараховані суми до сплати.
Судом було взято до уваги заперечення сторони відповідача, яка в свою чергу не надала жодних доказів, що і підтверджують її попередні звернення до сторони позивача з порушенням питань, які в свою чергу порушено судом, не з'ясувавши наявність або відсутність досудових спорів між сторонами.
Стосовно твердження Відповідача, в абзаці 12 відзиву, щодо відсутності в долучених розрахунках посилань на нормативно-правові акти та обґрунтування зазначених сум, у зв'язку з чим, начебто відсутній предмет доказування апелянт зазначає, що у даному випадку твердження відповідача є безпідставним, оскільки предметом спору є непогашена заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідач раніше не звертався до теплопостачальної організації в особі Концерну «МТМ» з будь яких питань щодо здійснених нарахувань за спожиті послуги. У зв'язку з чим, порядок здійснення нарахувань за спожиті послуги в даному спорі не може відноситися до предмету доказування.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
За твердженнями відповідача, між сторонами не укладався договір на постачання теплової енергії, копію листа № 1704/09-3 від 08.11.2017 - відповідач не отримував.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що на протязі спірного періоду, який зазначений у позовній заяві, відповідач не отримував від Концерну «МТМ» пропозицію укласти договір з додаванням проекту договору кпівлі-продаж теплової енергії відповідно до типового договору. Більш того ніхто не позбавляв позивача права звернутися до суду для врегулювання договірних відносини, як це передбачається ст.187 ГК України. До теперішнього часу позивач своє право не використав.
На думку відповідача, посилання скаржника в апляційній скарзі на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги"»та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, є хибним.
У відзиві відповідач зазначає, щоТОВ «Квін ЛТД» є власником нежитлового приміщення 27 у будинку 9 по вулиці Добролюбова згідно договору купівлі-продажу № 25 від 01.03.2005 року. Однак згідно звіту та висновку експерта про ринкову вартість даного нежитлового приміщення, зазначено, що централізоване опалення у нежитловому приміщенні відсутнє.
Доданий Концерном до позовної заяви Акт від 21 березня 2019 року обстеження системи теплоспоживання будинку 9 по вулиці Добролюбова, Зазначене обстеження здійснювалося представниками позивача без участі представників ТОВ «Квін ЛТД». Більш того, у даному Акті зазначено обстеження системи теплоспоживання підвалу будинку, у нежитловому приміщенні № 27 обстеження не здійснювалося. Даний Акт обстеження відповідачу для узгодження не надавався, про цей Акт відповідач дізнався при ознайомлені з матеріалами позовною заявою.
Стосовно розрахунку теплового навантаження, який був здійсненний на підставі Акту обстеження системи теплопостачання (про його зміст зазначено у п. 2.1 відзиву) та нормативних актів, які переліченні у додатку до Розрахунку. Даний Розрахунок здійснив та підписав Інженер Відділу збуту Філії Концерну «МТМ» Дніпровського району та ніким не узгоджений. В Розрахунку не зазначено чи має фахівець ліцензію на виконання даних робіт.
Відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем Розрахунок теплового навантаження не відповідає вимогам чинного законодавства, тому зазначений в ньому розмір теплового навантаження не можливо використовувати для здійснення нарахувань за поставлену теплову енергію.
Стосовно актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на їх оплату за спірний період відповідач зазначає, що всі вони містять посилання на особовий рахунок, згоди на який відповідач не надавав. Зауважив, що судом першої інстанції вірно досліджено, що належних доказів направлення на адресу відповідача вказаних актів та рахунків позивачем до матеріалів справи не надано: реєстри поштових відправлень не містять відтиску поштового штемпелю та дати відправлення кореспонденції.
Щодо розміру нарахувань, які зазначені у Актах та рахунках, доданих до позовної заяви, відповідач погоджується з висновком місцевого господарського суду, що при відсутності приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження. Розрахунок теплового навантаження, який наданий позивачем не може застосовуватися при нарахуванні за поставлену теплову енергію.
Посилаючись на норми ч.1 ст. 9 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги", у своїй відповіді на відзив на апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з Відповідача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між Позивачем та Відповідачем склалися фактичні договірні відносини.
Стосовно тверджень відповідача про факт неотримання листа № 1704/09-3 від 08.11.2017 року, щодо укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Скаржник вказує, що даний факт встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2923/19 від 03.02.2020 року.
За доводами скаржника, навіть якщо у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів. Про наявність теплового обладнання в нежитловому приміщенні також свідчить акт обстеження від 21 березня 2019 року.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі №908/2923/19. Розгляд апеляційної скарги ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Нежиле приміщення підвалу літ. А-3, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 9, приміщення 27 площею 103,7 кв.м. зареєстровано на праві колективної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Квін ЛТД", що підтверджується інформаційними довідками з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 190208948 від 26.11.2019, № 188575231 від 13.11.2019. Разом з тим, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежиле приміщення підвалу по вул. Добролюбова, буд. 9 приміщення 27 в м. Запоріжжі належить на праві колективної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Квін ЛТД".
08.11.2017 позивачем на адресу відповідача було надіслано два примірника договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102643 від 24.10.2017 між Концерном "Міські теплові мережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квін ЛТД" листом № 1704/09-03 від 20.10.2017, на підтвердження чого надані фіскальний чек від 08.11.2017 та опис вкладення від 08.11.2017 (а.с. 14).
Відповідач договір не підписав і примірник договору не повернув, отже договір на час подання позовної заяви не укладений.
Як вбачається з матеріалів справи супровідним листом № 1704/09-3 від 20.10.2017 позивач направив на адресу відповідача договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102643 від 24.10.2017 з додатками № 1-4 до нього, що підтверджується описом вкладення від 08.11.2017 та фіскальним чеком від 08.11.2017 (а.с. 14). В супровідному листі позивач, враховуючи встановлену законодавством обов'язковість укладання договору, просив у встановлений законом строк розглянути договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з додатками № 1-4 до нього, підписати та один примірник в порядку, встановленому ст. 179, 181 ГК України, повернути на адресу Філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району.
У зв'язку з нездійсненням відповідачем оплати за теплову енергію по об'єкту: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 9, нежитлове приміщення 27 підвалу за період з жовтня 2017 по січень 2018, та з листопада 2018 по квітень 2019 позивач просить стягнути з відповідача, як власника вказаного приміщення, заборгованість в сумі 33615,04 грн., на підставі Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги на утримання прибудинкових територій» № 686-XIV від 20.05.1999, стягнути пеню в сумі 33615,04 грн та за приписами статті 625 ЦК України стягнути три проценти річних за загальний період з 20.11.2017 по 05.08.2019 в сумі 890,83 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2017 по червень 2019 в сумі 1971,63 грн.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (ЦК) України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Концерн "Міські теплові мережі" діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила №1198), Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативно-правовими актами України.
Позивач є монополістом відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" та відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з частиною другою статті 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Аналогічні положення містяться у пункті 3 Правил №1198, відповідно до якого споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.
Матеріалами цієї справи встановлено та не заперечується позивачем, що договору між сторонами у заявлений період (з жовтня 2017 по жовтень 2018 року та з листопада 2018 року по квітень 2019 року)не існує.
В той же час, частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
При цьому відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).
Отже, навіть за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту її поставки споживачу, останній не звільняється від оплати такого товару.
Згідно матеріалів даної справи, Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за спірною адресою, зокрема: ним не доведений факт, що система опалення об'єкта теплопостачання є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку, що має підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді, актами готовності до опалювального періоду, актами промивки системи центрального опалення, актами вводу в експлуатацію приладу обліку теплової енергії , тощо.
Посилання скаржника на акт обстеження від 21 березня 2019 року відхиляються з огляду на те, що його складено за відсутності представника відповідача, а тому він не може бути прийнятий судом до уваги як недопустимий, в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів фактичної поставки теплоносія за адресою: м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 9, приміщення 27 в нежитлове приміщення підвалу, є обґрунтованими висновки господарського суду щодо недоведеності позивачем, за відсутності укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, наявності фактичних відносин між сторонами, які виникають із вказаного виду договору.
Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивачем, в якості доказів на підтвердження заявлених позовних вимог надані
- рахунок № 102643/1 від 31.10.2017р. на оплату теплової енергії ,гарячої води за жовтень 2017 року на 496,37 грн. (а.с. 20);
- акт приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 31.10.2017 на суму 496,37 грн. (а.с. 30);
- в якості доказу відправлення вищезазначених рахунку та акту на юридичну адресу відповідача вул. Калнишевського буд.8 кв.6 позивачем надано реєстр відправки від 31.10.2017р. (а.с. 65);
- рахунок № 102643/1 від 30.11.2017р. на оплату теплової енергії ,гарячої води за листопад 2017 року (а.с. 21);
- акт приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 30.11.2017 на суму 3012,68 грн. (а.с. 31);
- в якості доказу відправлення вищезазначених рахунку та акту на юридичну адресу відповідача вул. Калнишевського буд.8 кв.6 позивачем надано реєстр відправки від 30.11.2017р. (а.с. 66);
- рахунок № 102643/1 від 31.12.2017р. на оплату теплової енергії ,гарячої води за грудень 2017 року в сумі 3212,60 грн. (а.с. 22);
- акт приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 31.12.2017 на суму 3212,60 грн.;(а.с. 32);
- в якості доказу відправлення вищезазначених рахунку та акту на юридичну адресу відповідача вул. Калнишевського буд.8 кв.6 позивачем надано реєстр відправки від 31.01.2017р. (а.с. 67);
- рахунок № 102643/1 від 31.01.2018р. на оплату теплової енергії ,гарячої води за січень 2018 року в сумі 6368,80 грн. (а.с. 23);
- акт приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 31.01.2018 на суму 6368,80 грн. (а.с. 33);
- в якості доказу відправлення вищезазначених рахунку та акту на юридичну адресу відповідача вул. Калнишевського буд.8 кв.6 позивачем надано реєстр відправки від січень 2018 року, датований 31.01.2017р., в якому міститься напис «декабрь 2017» (а.с. 67);
- рахунок № 102643/1 від 30.11.2018р. на оплату теплової енергії ,гарячої води за листопад 2018 року в сумі 3867,17 грн.(а.с. 24);
- акт приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 30.11.2018 на суму 3867,17 грн. (а.с. 34);
- в якості доказу відправлення вищезазначених рахунку та акту на юридичну адресу відповідача вул. Калнишевського буд.8 кв.6 позивачем надано реєстр відправки від листопад 2018 року (а.с. 68);
- рахунок № 102643/1 від 31.12.2018р. на оплату теплової енергії ,гарячої води за грудень 2018 року в сумі 5326,86 грн. (а.с. 25);
- акт приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 31.12.2018 на суму 5326,86 грн.(а.с. 35);
- в якості доказу відправлення вищезазначених рахунку та акту на юридичну адресу відповідача вул. Калнишевського буд.8 кв.6 позивачем надано реєстр відправки від грудень 2018 року (а.с. 69);
- рахунок № 102643/1 від 31.01.2019р. на оплату теплової енергії ,гарячої води за січень 2019 року в сумі 5089,30 грн.(а.с. 26);
- акт приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 31.01.2019 на суму 5089,30 грн.(а.с. 36);
- в якості доказу відправлення вищезазначених рахунку та акту на юридичну адресу відповідача вул. Калнишевського буд.8 кв.6 позивачем надано реєстр відправки від січень 2019 року (а.с. 70);
- рахунок № 102643/1 від 28.02.2019р. на оплату теплової енергії ,гарячої води за лютий 2019 року в сумі 3127,38 грн.(а.с. 27);
- акт приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 28.02.2019 на суму 3127,38 грн.(а.с. 37);
- в якості доказу відправлення вищезазначених рахунку та акту на юридичну адресу відповідача вул. Калнишевського буд.8 кв.6 позивачем надано реєстр відправки від лютий 2019 року (а.с. 71);
- рахунок № 102643/1 від 31.03.2019р. на оплату теплової енергії ,гарячої води за березень 2019 року в сумі 2483,90 грн. (а.с. 28);
- акт приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 31.03.2019 на суму 2483,90 грн. (а.с. 38);
- в якості доказу відправлення вищезазначених рахунку та акту на юридичну адресу відповідача вул. Калнишевського буд.8 кв.6 позивачем надано реєстр відправки за березень 2019 року (а.с. 72);
- рахунок № 102643/1 від 30.04.2019р. на оплату теплової енергії ,гарячої води за квітень 2019 року в сумі 629,98 грн. (а.с. 29);
- акт приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 30.04.2019 на суму 629,98 грн. (а.с. 39).
- в якості доказу відправлення вищезазначених рахунку та акту на юридичну адресу відповідача вул. Калнишевського буд.8 кв.6 позивачем надано реєстр відправки за квітень 2019 року (а.с. 73);
Водночас, відповідно до приписів частини 3 статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", підпункту 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, опис вкладення у цінний лист не може бути належним доказом надіслання відповідних документів, оскільки підтвердженням надання послуг поштового зв'язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Отже, враховуючи наведені положення законодавства, належними доказами відправлення стороні кореспонденції вважаються фіскальний чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкту поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість; а також опис вкладення у цінний лист, яким підтверджується перелік документів, що були відправлені.
Вищевказані рахунки та акти позивач надсилав відповідачу за юридичною адресою разом із позовною заявою, що підтверджується описом вкладення від 15.10.2019 (а.с. 9), та надсилав на адресу: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 9, приміщення 27.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження спрямування на адресу відповідача рахунків та актів прийняття - сдачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води в спірні періоди, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено наявність відповідної обставини.
Посилання скаржника на ту обставину, що відповідачем жодного разу не було надано заперечення щодо нарахування та наданих йому актів та рахунків за теплову енергію та те, що на підставі наданих ним актів приймання передачі та рахунків можливе стягення заявлених сум,відхиляються з огляду на недоведеність отримання відповідачем вищезазначених актів та рахунків, про що зазначено вище.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо повного дослідження наданих доказів на підтвердження правильності нарахувань заявлених до стягення сум за відсутності доказів отримання відповідачем спрямованих на його адресу рахунків та актів не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, а тому відповідні доводи відхиляються як необґрунтовані.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн. (а.с.146) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі №908/2923/19- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 у справі №908/2923/19 - залишити без змін.
Витрати зі сплатти судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн. покласти на Концерн "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458)
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік