09.06.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5082/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 (повне рішення складено 24.02.2020, суддя Кеся Н.Б.) у справі
за позовом комунального підприємства «Кривбасводоканал», м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 866 370,50 грн.
І. Короткий зміст і підстави позовних вимог
У листопаді 2019 року комунальне підприємство «Кривбасводоканал» (далі-позивач) звернулось з позовом до акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі-відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 166195,27 грн., втрати від інфляції у розмірі 700175,23 грн., а також судовий збір у розмірі 12995,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неcвоєчасним виконанням відповідачем рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2005 року у справі № 39/29 щодо стягнення заборгованості за надання послуг з водопостачання та водовідведення.
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на користь комунального підприємства «Кривбасводоканал» 3% річних у розмірі 41016,67 грн, втрати від інфляції у розмірі 238286,89 грн, нараховані за порушення виконання грошових зобов'язань з оплати боргу згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2005 у справі №39/29, а також судовий збір у розмірі 4189,55 грн.
Рішення місцевого господарського суду вмотивовано несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 41016,67 грн. за період з 01.11.2016 до 22.03.2017 та інфляційних втрат та інфляційні втрати в сумі 238286,89 грн за період з листопада 2016 року по березень 2017 року, відповідно до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. В решті позову суд відмовив у зв'язку із відсутністю правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат в період дії мораторію у справі банкрутство відповідача.
ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального та матеріального права.
Заявник апеляційної скарги стверджує, що господарським судом не прийнято до уваги, що відповідно до ч.2 ст.19 Закону України та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 у справі №904/128/17 про банкрутство державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Скаржник зазначає, що ч.3 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забороняє нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми з моменту виникнення права на нарахування та стягнення до дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до п.43 ч.4 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що після припинення провадження у справі про банкрутство не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №358-р затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році згідно з переліком. До вказаного переліку увійшло ПАТ "Криворізька теплоцентраль". Процес приватизації ПАТ "Криворізька теплоцентраль" триває й у 2020 році.
Таким чином, на думку відповідача, на даний момент відсутні будь-які правові підстави для нарахування 3% річних та інфляцій1них втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
3.2 Доводи інших учасників справи
Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" 27.05.2020 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 Розділ X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги наданий комунальним підприємством "Кривбасводоканал" відзив на апеляційну скаргу.
Позивач не погоджується із доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі та стверджує, що наведені скаржником обставини, не звільняють відповідача від сплати 3% річних та інфляційних, які нараховані в період до порушення справи про банкрутство, тобто з 01.11.2016 по 23.03.2017.
ІV. Апеляційне провадження
4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2020 розгляд справи призначено у судовому засідлані на 09.06.2020.
09.06.2020 у судове засідання з'явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення.
09.06.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
29.05.2003 між комунальним підприємством «Кривбасводоканал» (далі - КП "Кривбасводоканал") та акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (далі - АТ "Криворізька теплоцентраль"), яке є правонаступником державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", укладено договір №124 (з протоколом розбіжностей від 30.07.2003) про подачу питної води з комунального водопроводу і приймання стічних вод до комунальної каналізації.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2005 по справі №39/29 стягнуто з державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» на користь комунального підприємства «Кривбасводоканал» заборгованість у розмірі 3 518 468,46 грн основного боргу, 173 013,83 грн втрат від індексу інфляції, 23 263,55 грн 3% річних, 1 638,43 грн державного мита та 113,72 грн витрат на інформаційно-технічне забезпеченню судового процесу.
На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської від 31.03.2005, яке набрало законної сили, 19.04.2005 господарським судом видано відповідний наказ про примусове виконання.
Заборгованість у справі № 39/29 оплачена боржником наступним чином: у період з 31.03.2005 по 31.08.2016 платежі не здійснювались; протягом з 01.09.2016 по 30.05.2018 сплачено 3 716 497,99 грн. (в тому числі основний борг 3 518 468,46 грн, інфляційні втрати 173 013,83 грн, 3% річних - 23 263,55 грн, витрати по сплаті державного мита 1 638,43 грн, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 113,72 грн). Зазначене підтверджується бухгалтерською довідкою по абоненту АТ "Криворізька теплоцентраль" по справі № 39/29 від 05.08.2019 та копією виписки КП "Кривбасводоканал" по казначейському рахунку № НОМЕР_1 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області.
4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом оскарження відповідно до вимог апеляційної скарги акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» є рішення місцевого господарського суду в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 41 016,67 грн та інфляційних втрат в сумі 238 286,89 грн за період з 01.11.2016 по 23.03.2017 на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Приписами статей 173,175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положення статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто, відповідно до положень цієї норми закону рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, частиною четвертою статті 36, статтями 43, 46, частиною третьою статті 334, частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України.
За змістом наведених правових норм нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три процента річних від простроченої суми, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утриманими грошовими коштами, належними до сплати кредиторами.
Отже, наявність судового рішення про стягнення з боржника коштів, яке фактично не виконано або виконано з простроченням, не припиняє правовідносин сторін договору, а кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з АТ "Криворізька теплоцентраль" на користь АТ "Кривбасводоканал" трьох процентів річних та інфляційні втрати в період з 01.11.2016 по 23.03.2017, господарський суд першої інстанції виходив з того, що положення пункту 4-3 частини 4 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (були чинними на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням змін, внесених Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», набрали чинності з 07.03.2018 - з наступного дня за днем його опублікування.
Відповідно до наведеної норми Закону провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства…; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, запиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Тому, на переконання місцевого суду, обмеження щодо нарахування зазначених виплат для підприємств, що підлягають приватизації, діють з моменту набрання чинності положень про ці обмеження, тобто у спірний період вони не діяли.
Суд вважає, що зазначені обставини не звільняють відповідача від сплати 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані в період до порушення справи про банкрутство - 23.03.2017.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що господарським судом обґрунтовано прийняті до уваги норми статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до частин першої - третьої статті 19 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 у справі №904/128/17 порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 у справі №904/128/17 провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» закрито. Мораторій, введений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017, скасовано.
Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство (частина сьома статті 19 Закону).
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних, які нараховані в період до порушення справи про банкрутство, тобто з 01.11.2016 по 23.03.2017.
Згідно розрахунку позивача станом на 23.03.2017 відповідачем не сплачено основний борг у розмірі 3 518 468, 46 грн. Наведене не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі.
Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягнення 3% річних у сумі - 41 016,67 грн та індексу інфляції у розмірі - 238 286,89 грн є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Суд відхиляє доводи скаржника про відсутність будь-яких правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
В Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року у справі N 1-7/99 (N 1-рп/99) було зазначено: "Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті".
Зі змісту п.43 ч.4 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з урахуванням змін, внесених Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», вбачається, що положення Закону про заборону нарахування трьох процентів річних і інфляційних не містять прямої про це вказівки про поширення норми Закону на період, коли ці положення ще не діяли.
Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.03.2018.
Таким чином обмеження щодо нарахування трьох процентів річних і інфляційних для підприємств, які включені до переліку підприємств, що підлягають приватизації, діють з моменту набрання чинності положень про ці обмеження, тобто з 07.03.2018.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Перевіривши з дотриманням передбачених законодавством меж розгляду справи в апеляційній інстанції, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, Центральний апеляційний господарський суд констатує, що суд попередньої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, тому підстави для зміни чи скасування судового рішення відсутні.
Доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.
4.5 Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" відмовити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 у справі №904/5082/19 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 10.06.2020
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді А.Є.Чередко
В.Ф.Мороз