ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3322/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегія суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Гайдук В.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Колєжук А.С. - керівник;
від відповідача-1: Бутрик А.О., довіреність;
від відповідача-2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 про закриття провадження, постановлену суддею Щавинською Ю.М. у м. Одесі, повний текст якої складено 16.03.2020
у справі №916/3322/19
за позовом: Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»
до відповідачів:
1. Головного управління Державної податкової служби в Одеській області
2. Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області
про: стягнення 5 797 084,00 грн, -
В листопаді 2019 року Державне підприємство водних шляхів «Устьдунайводшлях» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Одеській області шкоди у сумі 5 797 084 грн.
Позов мотивовано тим, що внаслідок неправомірної поведінки Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, з рахунків Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» на підставі інкасових доручень №176-180 від 27.06.2016 списано 5 797 084 грн. Незаконність списання коштів встановлено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 у справі № 815/701/17.
17.12.2019 від Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області надійшло клопотання про передачу справи №916/3322/19 на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду (т. 1 а.с.60-62), про що останній також додатково подав пояснення № 51/9/15-32-08-04-12 від 06.03.2020 (т. 1 а.с. 160-163).
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач-1 посилався на те, що визначена та стягнута заборгованість Підприємства виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 20.07.2010; порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених грошових зобов'язань здійснюється в рамках ст. 43 Податкового кодексу України, а отже, виключна предметна юрисдикція господарських судів не розповсюджується на позовні вимоги Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях».
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву, окрім іншого, підтримав клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі, у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам (т. 1 а.с. 74-77).
27.12.2019 від позивача надійшли заперечення на клопотання щодо передачі справи до Одеського окружного адміністративного суду (т. 1 а.с.91-92).
Заперечуючи проти клопотання позивач вказував, що посилання відповідача-1 на ст. 43 Податкового кодексу України не можуть братися до уваги, оскільки Державне підприємство водних шляхів «Устьдунайводшлях» за власною ініціативою не сплачувало ані помилково, ані надмірно грошові зобов'язання та пеню; кошти були примусово стягнуті відповідачем на підставі інкасових доручень №176-180 від 27.10.2016, що встановлено Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду №815/701/17 від 26.07.2017. Додатково позивач також зауважив, що даний позов подано про стягнення шкоди, всі сторони по вказаній справі є юридичними особами, тобто обраний спосіб захисту прав та інтересів, на його думку, відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, що також узгоджується з правовою позицією суду касаційної інстанції, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.11.2016 по справі №903/177/16 та постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018 у справі №910/13889/17.
06.03.2020 відповідачем-1 подане клопотання про заміну Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби в Одеській області, у зв'язку із реорганізацію Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області шляхом утворення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яке є правонаступником прав та обов'язків реорганізованої установи (т. 1 а.с.166-168).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 здійснено заміну відповідача-1 у справі № 916/3322/19 - Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області його правонаступником, яким є Головне управління Державної податкової служби в Одеській області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 провадження у справі №916/3322/19, на підставі п. 1 ч 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, закрито; позивачу роз'яснено, що розгляд справи № 916/3322/19 віднесено до юрисдикції Одеського окружного адміністративного суду.
Не погодившись з означеною ухвалою суду, Державне підприємство водних шляхів «Устьдунайводшлях» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 у справі №916/3322/19 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що:
- судом помилково враховано позицію Великої палати Верховного Суду, яка викладена у справі №910/23482/17, оскільки спір між сторонами даної справи виник з інших підстав, які не пов'язані з поверненням помилково та/або надмірно сплачених платежів до бюджету, а тому застосування механізму повернення грошових коштів, передбаченого ст. 43 Податкового кодексу України до виниклих правовідносин є неможливим;
- на момент звернення до суду з даним позовом про стягнення шкоди, грошові кошти, незаконно списані з рахунку позивача, що встановлено рішення суду, так і не були повернуті позивачу;
- в межах справи №815/701/17 встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами в момент списання коштів, регулювались не нормами Податкового кодексу України, а нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що і обумовило висновок про незаконність дій податкового органу.
Таким чином, апелянт вважає, що при визначенні предметної юрисдикції справ суд першої інстанції повинен був виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, та наполягає на необхідності застосування правових висновків, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17.
У відповідності до вимог ст. 32 та ч. 1 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України для розгляду вказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Богацька Н.С., судді: Принцевська Н.М., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 поновлено Державному підприємству водних шляхів «Устьдунайводшлях» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 про закриття провадження у справі №916/3322/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 про закриття провадження у справі №916/3322/19; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менший, ніж 10 днів з дня закінчення карантину, установленого Урядом України, у зв'язку із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19); роз'яснено іншим учасникам справи їх право у строк 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менший, ніж 10 днів з дня закінчення карантину, установленого Урядом України, у зв'язку із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду.
24.04.2020 від Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить врахувати при розгляді справи та приєднати даний відзив до матеріалів справи; у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти доводів апелянта відповідач-2 вказував, що він у повному обсязі здійснює покладені на нього завдання та жодних прав та законних інтересів апелянта не порушував; кошти з рахунків позивача списувались на підставі податкових повідомлень-рішень та є грошовим зобов'язанням платника податків; їх повернення здійснюється органами державної казначейської служби у відповідності до положень ст. 43 Податкового кодексу України, ст. 45 Бюджетного кодексу України та Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів. На думку відповідача-2, спірні правовідносини, які виникли між Державним підприємством водних шляхів «Устьдунайводшлях» та Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області, щодо бездіяльності останнього, слід визначати як публічно-правовий спір, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже наступним кроком позивача повинно бути звернення до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання ГУ ДПС в Одеській області направити органу казначейства електронний висновок про повернення незаконно стягненої суми.
13.05.2020 від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить прийняти відзив на апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області по справі №916/3322/19; залишити апеляційну скаргу Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 - без змін. За змістом поданого відзиву відповідач-1 зазначає, що суми грошових зобов'язань, списаних з позивача, виникли на підставі податкових повідомлень-рішень; нормативно-правовими актами, які визначають умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені на користь платників податку, виступають: Податковий кодекс (ст. 43), наказ Міністерства фінансів України № 60 від 11.02.2019 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені», наказ Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 «Про затвердження порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», а отже стягнення з рахунку Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» коштів в розмірі 5 797 084 грн та умови повернення відповідних коштів визначені нормами податкового законодавства. Додатково відповідач також вказує, що спірні кошти були стягнуті на розрахункові рахунки, які відкриваються Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області для надходження коштів до державного бюджету України та місцевих бюджетів, в залежності від виду податку. Наведене, на думку відповідача-1, виключає можливість будь-якого повернення таких коштів за рахунок бюджетних асигнувань даного контролюючого органу. В свою чергу, відповідач-1 також наголошує, що виключна предметна юрисдикція господарських судів, визначена ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, не розповсюджується на позовні вимоги Підприємства, які стосуються перш за все реалізації вимог Податкового кодексу України та заявлені до суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 справу №916/3322/19 призначено до розгляду на 01.06.2020 о 14:30 год.
Представник апелянта (позивача) з'явився в судове засідання, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача-1 з'явився в судове засідання, проти доводів апелянта заперечив з підстав, які викладені письмово.
Представник відповідача-2, незважаючи на належне повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
За висновком судової колегії, неприбуття вказаного учасника у судове засідання, з огляду на те що, явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а також враховуючи достатність матеріалів справи та доведення позиції Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області згідно поданого ним відзиву, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Закриваючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що спір між сторонами виник у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з вимогами ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
При цьому юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство водних шляхів «Устьдунайводшлях» звернулось до суду з позовом про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Одеській області шкоди у сумі 5 797 084 грн, з підстав незаконного списання Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області вказаних коштів, що встановлено судом при розгляді адміністративної справи №815/701/17.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років»; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим, як правомірно вказано судом першої інстанції, у контексті конкретних обставин цієї справи, зміст (суть) спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу надмірно стягнутих до бюджету сум обов'язкових платежів, які не можуть регулюватися нормами Цивільного кодексу України, оскільки унормовані спеціальними положеннями бюджетного та податкового законодавства.
Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом про стягнення шкоди, позивачем до її складу віднесено суми податкових платежів, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 20.07.2010: № 0000022301 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 170 834 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 1 585 417 грн, штрафні санкції - 1 585 417 грн; № 0000032301 по донарахуванню чистого прибутку у розмірі 951 250 грн, № 0000042301 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 675 000 грн, в т.ч. за основним платежем на суму 1 116 667 грн, штрафні санкції - 558 333 грн; від 08.10.2014: № 000100/2201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 49 163, в т.ч. за основним платежем на суму 32 795 грн, штрафні санкції - 16 398 грн; № 000099/2201 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1074 грн, в т.ч. за основним платежем на суму 716 грн, штрафні санкції - 358 грн; № 000098/2201 про застосування штрафних санкцій за порушення термінів декларування валютних цінностей у розмірі 1190 грн; № 000016/1701 про визначення податку з доходів фізичних осіб на суму 361 551 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 206 689 грн., штрафні санкції - 154 862 грн, та списані податковим органом відповідно до інкасових доручень № 176-180 від 27.10.2016 (а.с.118-122).
Відносини, пов'язані із справлянням податків та зборів, а також порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів з бюджету врегульовані, зокрема Податковим та Бюджетним кодексами України та є такими, що засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій.
За змістом ст. 43 Податкового України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України казначейство України, зокрема, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Визначені позивачем підстави заявленого позову такі як протиправність дій податкового органу у списанні коштів та його бездіяльність у їх поверненні, свідчать про те, що позовні вимоги випливають з відносин публічно-правового характеру, а, відтак цей спір є публічно-правовим та, відповідно, належить до юрисдикції адміністративних судів.
Отже, заявлена у справі вимога про стягнення шкоди за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір щодо компенсації відповідної суми позивачу.
В свою чергу, вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/23482/17, яка цілком правомірно застосована судом першої інстанції до спірних правовідносин, а також у постанові від 03.03.2020 у справі № 922/506/19.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що провадження у справі № 916/3322/19 за позовом Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області та Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про стягнення шкоди у сумі 5 797 084 грн підлягає закриттю відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи апелянта щодо помилкового посилання суду першої інстанції на норми податкового законодавства судовою колегією розглянуті та відхилені, адже застосування Одеським апеляційним адміністративним судом при розгляді справи № 815/701/17 норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» здійснювалось у контексті оцінки правомірності дій податкового органу під час примусового списання коштів, як узгодженого податкового зобов'язання платника податків, та правової природи відповідного зобов'язання не змінюють.
З приводу посилань заявника апеляційної скарги на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові 12.03.2019 у справі № 920/715/17, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в межах вказаного судового провадження розглядався спір про стягнення шкоди (збитків), завданої внаслідок бездіяльності органу досудового слідства по забезпеченню схоронності тимчасово вилученого в межах кримінального провадження майна, що врегульовано окремими положеннями Кримінального процесуального кодексу України та Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012, а отже обставини вказаної справи є відмінними від обставин, щодо яких між сторонами даного судового провадження виник спір.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 про закриття провадження у справі №916/3322/19 - без змін.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 про закриття провадження у справі №916/3322/19 залишити без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09.06.2020.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош