79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" червня 2020 р. Справа №914/2554/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Желік М.Б.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу Моторного транспортного страхового бюро України №768 МТСБУ від 23.03.2020 (вх.ЗАГС. №01-05/1437/20 від 14.04.2020)
на рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2020 (повний текст складено 02.03.2020, суддя Мазовіта А.Б.)
у справі № 914/2554/19
за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , с. Старичі, Львівська область
про стягнення 47 909,92 грн.
без виклику сторін
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.02.2020 у справі №914/2554/19 в задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 47 909,92 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції через місцевий господарський суд зі скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2020 у справі №914/2554/19, скасувати рішення оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Згідно із супровідним листом Господарського суду Івано-Франківської області №914/2554/19/19/1/20 від 09.04.2020 апеляційну скаргу надіслано до Західного апеляційного господарського суду разом із матеріалами справи №914/2554/19.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2020 справу №914/2554/19 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 апеляційну скаргу Моторного транспортного страхового бюро України №768 МТСБУ від 23.03.2020 залишено без руху та встановлено апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 (після усунення недоліків апеляційної скарги) Моторному (транспортному) страховому бюро України поновлено строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2020 у справі №914/2554/19, зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2020 в у справі №914/2554/19, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні без виклику сторін на 03.06.2020.
Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , с.Старичі, Львівська область про стягнення 47 909,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 було пошкоджено автомобіль «Мазда-6» реєстраційний номер НОМЕР_2 . Розмір заподіяної автомобілю «Мазда-6» шкоди внаслідок вказаного ДТП склав 47 367,89 грн. У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вказаного ДТП не була застрахована, шкода, завдана ДТП власнику автомобіля «Мазда-6» не була відшкодована, останній звернувся до позивача про виплату страхового відшкодування. Позивач 29.07.2016 та 20.12.2016 здійснив виплату власникові автомобіля «Мазда-6» страхового відшкодування в розмірі 47 909,92 грн. В подальшому позивач звернувся з регресною вимогою до відповідача про відшкодування виплаченої суми, однак, відповідач вказану вимогу залишив без розгляду та задоволення. У зв'язку з цим, відповідно до ст.ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив стягнути з відповідача 47 909,92 грн.
Відповідач у запереченнях зазначив, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , на балансі відповідача не перебував, номерний знак за відповідачем не закріплений, ОСОБА_1 в момент вчинення ДТП жодних службових обов'язків не виконував.
При ухваленні оскарженого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивач не довів причинного зв'язку між шкодою та поведінкою (протиправною) відповідача, відповідач спростував свою вину у заподіянні шкоди транспортному засобу «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_3 внаслідок ДТП.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що вина ОСОБА_1 у скоєній дорожньо-транспортній пригоді є доведеною, відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відповідач не заперечував, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем мобілізованим ВЧ НОМЕР_4 , яка відповідно до директиви Міністерства оборони України отримала умовне найменування ВЧ НОМЕР_5 . Відповідно до п.1 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять). Наведеним положенням спростовуються доводи відповідача, що на момент ДТП, особа, винна у завданні шкоди, була на перерві. Також скаржник покликається на правову позицію, викладену у постановах Верховного суду від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15, щодо презумпції вини завдавача шкоди, відповідно до якої особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема, у зв'язку із наявністю іншої особи або через дію об'єктивних обставин. Таким чином, скаржник вважає, що суд першої інстанції, зробивши неправильний висновок щодо обізнаності позивача про власника транспортного засобу, не застосував норми частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України.
Під час виготовлення повного тексту постанови, 04.06.2020 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Військової частини А2615на апеляційну скаргу №3168/2 від 25.05.2020.
В ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 про відкриття апеляційного провадження суд встановив відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №7901010968570, ухвалу суду відповідач отримав 16.05.2020. Відтак, останнім днем строку на подання відзиву є 31.05.2020. Як вбачається з відбитку поштового штемпеля на конверті, відзив здано у відділення поштового зв'язку 02.06.2020. Окрім того, відповідно до акту Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 під час відкриття листа, що надійшов від ВЧ НОМЕР_5 у справі №914/2554/19, виявлено відсутність додатку, а саме: квитанції про поштове відправлення копії відзиву позивачеві.
Враховуючи те, що відзив надійшов на адресу суду під час виготовлення повного тексту постанови, відповідач не порушував питання поновлення строку на подання відзиву, а також те, що відзив не відповідає вимогам ч.4 ст.263 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги відзив відповідача на апеляційну скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції вірно встановив наступні фактичні обставини.
22.04.2016 о 14:00 год в м. Львові по вул. Чорновола ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Фольсваген Пасат», державний номерний знак НОМЕР_6 , не урахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, не впорався з керуванням, допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження зазначених транспортних засобів.
Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 15.07.2016 у адміністративній справі №713/1075/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення.
29.04.2016 ОСОБА_2 звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
01.06.2016 експертом-автотоварознавцем ОСОБА_3 складено висновок №57 експертного автотоварознавчого дослідження, в якому зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_2 , на момент огляду становить 47 367,89 грн.
06.06.2016 ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Фольсваген Пасат» державний номерний знак НОМЕР_6 ОСОБА_1 не була застрахована, у зв'язку із чим Моторне (транспортне) страхове бюро України виплатило страхове відшкодування та вартість послуг аварійного комісара в розмірі 47 909,92 грн у зв'язку з пошкодженням внаслідок ДТП автомобіля «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням №0106/16рв від 29.07.2016 (проведено банком 01.08.2016) та платіжним дорученням №10115рв від 20.12.2016 (проведено банком 22.12.2016).
Позивач надіслав відповідачу вимогу №768МТСБУ від 11.12.2018 про відшкодування шкоди в розмірі 47 409,92 грн, яку відповідач залишив без розгляду та задоволення.
З огляду на факт виплати позивачем страхового відшкодування, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача - Військової частини НОМЕР_1 (згідно директиви Міністерства оборони України та ГШ ЗСУ умовне найменування Військова частина НОМЕР_5 ) страхового відшкодування у розмірі 47 367,92 грн та послуг аварійного комісара у розмірі 542,00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, надав суду першої інстанції докази на підтвердження того, що транспортний засіб «Фольсваген Пасат», державний номерний знак НОМЕР_6 не належить Військовій частині НОМЕР_1 на праві власності (користування), а саме копії витягу з Книги №1463 обліку діапазону номерних знаків Військової частини НОМЕР_5 (Військова частина НОМЕР_7 ), наказу командира ВЧ НОМЕР_5 №51-АД від 28.01.2020, оборотної відомості автомобільного майна за квітень 2016 року та грудень 2016 року.
Відповідно до п. 1.1. Правил використання номерних знаків, установлення (нанесення) розпізнавальних знаків, кольорографічних схем, написів і спеціальних сигналів на транспортних засобах Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України 10.04.2006 №184, ці Правила встановлюють єдиний порядок обліку і розподілу номерних знаків за серіями та цифровими позначеннями, установлення (нанесення) розпізнавальних знаків, кольорографічних схем, написів і спеціальних сигналів на транспортних засобах Збройних Сил України.
Згідно п. 1.3. Правил номерні знаки виготовляються із застосуванням цифрових позначень від « 0» до « 9» та літер української абетки. Кількість цифр на номерних знаках - 5, кількість літер - 1. Два останніх символи номерного знака - літера та цифра - є серією номерного знака.
Пунктом 1.9. Правил встановлено, що діапазони номерних знаків закріплюються за військовими частинами та видаються на транспортні засоби.
Згідно п. 2.1. Правил, облік діапазонів номерних знаків військової частини здійснюється у Книзі обліку діапазонів номерних знаків машин і причепів.
Забороняється передавати транспортні засоби з однієї військової частини до іншої з номерними знаками та встановлювати на транспортні засоби номерні знаки діапазонів, які не закріплені за військовою частиною (п. 2.6 Правил).
Як вбачається із витягу з Книги №1463 обліку діапазону номерних знаків Військової частини НОМЕР_5 , за вказаною військовою частиною закріплено діапазони цифрових позначень А9 та Р9. Натомість, номерний знак НОМЕР_6 за Військовою частиною НОМЕР_5 не закріплений.
Відповідно до оборотної відомості автомобільного майна за квітень 2016 року, на обліку Військової частини НОМЕР_5 перебували транспортні засоби Mercury Villaqer та Renault Trafic. Вказані транспортні засоби перебували на обліку також станом на грудень 2016, що підтверджується оборотною відомістю автомобільного майна за грудень 2016 року.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач спростував те, що транспортний засіб «Фольсваген Пасат», державний номерний знак НОМЕР_6 належить Військовій частині НОМЕР_1 на праві власності (користування).
Скаржник вважає, що суд першої інстанції повинен був в цьому випадку застосувати положення ч.1 ст.1174 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст.1174 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б однієї із цих умов є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення шкоди.
Як вірно зазначає скаржник в апеляційній скарзі, відповідно до п.1 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Однак, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника, щодо того, що наведеним положенням спростовуються доводи відповідача, що на момент ДТП, особа, винна у завданні шкоди, була на перерві, оскільки наведена скаржником норма передбачає встановлення не лише часу події, що мала місце, а і місцезнаходження військовослужбовця під час цієї події.
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_7 від 25.12.2015 №1850 «Про організацію служби військ і бойового навчання у військовій частині на 2016 навчальний рік», на 2016 рік встановлено розпорядок дня військової частини, за яким для офіцерів, прапорщиків, військовослужбовців військової служби, працівників ЗСУ встановлено обідню перерву з 13:00-13:30 год до 15:00-15:30 год.
Відповідно до постанови Вижницького районного суду Чернівецької області від 15.07.2016 у адміністративній справі №713/1075/16-п ДТП за участю ОСОБА_1 сталася о 14:00 год. у м. Львові.
Водночас, місцезнаходженням Військової частини НОМЕР_7 є с. Старичі Яворівського району Львівської області.
Тобто, під час встановленої розпорядком дня військової частини обідньої перерви Танасійчук М.Г. перебував не на території військової частини або в іншому місці роботи (занять), і в матеріалах справи відсутні докази, що в момент ДТП ОСОБА_1 виконував службову поїздку у м. Львів, перебування у м. Львові відповідало його обов'язкам як військовослужбовця або його було направлено у м. Львів за наказом відповідного командира, тощо.
Таким чином, позивач не довів факту виконання ОСОБА_1 обов'язків військовослужбовця під час скоєння ДТП.
Враховуючи, що позивач не довів належними, допустимими та вірогідними доказами того, що під час завдання шкоди транспортному засобу «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП, винна особа - ОСОБА_1 виконував обов'язки військовослужбовця, а також те, що він керував транспортним засобом, належним відповідачу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, а відповідач спростував його вину у заподіянні шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником.
Із врахуванням того, що розгляд справи відбувся в порядку письмового провадження без виклику сторін, відповідно до положень ч.5 ст.240, суд зазначає, що датою прийняття постанови у цій справі є дата складення повного тексту постанови.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Моторного транспортного страхового бюро України №768 МТСБУ від 23.03.2020 (вх.ЗАГС. №01-05/1437/20 від 14.04.2020) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2020 у справі №914/2554/19 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений заявником за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи №914/2554/19 повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 09.06.2020.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.