79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" червня 2020 р. Справа №909/757/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання Кишенюк Н.
за участю представників учасників процесу:
від позивача Орел С.С - адвокат
від відповідача Біян Б.Р. - адвокат
розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №14/4-1781-19 від 21.12.2019 та Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" №17/1819 від 23.12.2019
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 (суддя Максимів Т.В., повний текст складено 02.12.2019, м. Івано-Франківськ)
у справі № 909/757/19
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
про стягнення заборгованості в сумі 10 740 785.78грн
На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області поступила позовна заява АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 10 740 785,78грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано умови договору постачання природного газу від 15.09.2017 №6095/1718-ТЕ-15 у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ. Також позивач зазначає, що інфляційні втрати входять до складу грошового зобов"язання, на яке поширюється дія ст. 625 ЦК України, а тому нарахування інфляційних втрат на борг з врахуванням інфляційних нарахувань за попередній період правомірне. Вказав, що всі нарахування, які здійснені у позовній заяві є обґрунтованими і такими, що відповідають умовам договору, положенням цивільного та господарського законодавства, а доводи викладені відповідачем є такими, що направлені на уникнення відповідальності за неналежне виконання своїх зобов"язань за спірним правочином.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 у справі № 909/757/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 2 697 586,63 грн - пені, 1 760 435, 33 грн. - 3% річних, 3 585 177 , 20 грн - інфляційних втрат та 161 112 грн - судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 2 697 586 , 63 грн пені - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами, не спростовані відповідачем та підлягають задоволено, судом зменшено пеню на 50%.
АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано апеляційну скаргу №14/4-1781-19 від 21.12.2019, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки, а саме пені в сумі 2 697 586,62 грн, та прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задоволити, в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що рішення у цій частині прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, судом визнано встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що враховуючи, що грошові кошти, які належать позивачу, є предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, а тому вони відносяться до визначення майна згідно ст.190 ЦК України та ст.224 ГК України.
На думку скаржника інфляційні нарахування позивача на суму простроченої заборгованості є фактично понесеними матеріальними втратами кредитора від знецінення коштів вналідок інфляційних процесів, а тому інфляційні втрати за такою операцією купівлі-продажу природного газу повною мірою охоплюються поняттям збитків у розумінні ч.2 ст.224 ГК України, зокрема, відносяться до категорії «втрата або пошкодження її майна». При зменшенні розміру пені суд мав врахувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.
Окрім того, скаржник вважає, що нараховані штрафні санкції, на думку скаржника, не є надмірно великими у порівнянні з невиконанням зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу..
Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подано апеляційну скаргу №17/1819 від 23.12.2019, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 у даній справі скасувати в частині стягнення 3 585 177,20 грн інфляційних втрат і в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в частині стягнення 38 383,86 грн. інфляційних втрат, посилаючись на те, що в цій частині рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, судом порушено норми процесуального та неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник покликається на неправомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням суми інфляції, нарахованої за попередній період, що в свою чергу призводить до збільшення суми інфляційних втрат, у зв"язку з чим надав суду контррозрахунок інфляційних збитків. ..
Також, скаржник вважає, що судом безпідставно застосовано до спірних відносин правову позицію щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верхованого Суду, викладену у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18, оскільки у даних справах позивачем проведено нарахування інфляційних втрат на суму боргу з врахуванням суми інфляції, нарахованої за попередній період та стягнутої з відповідача рішенням суду.
ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" у відзиві на апеляційну скаргу позивача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що судом надано об'єктивну оцінку доказам, враховано відсутність вини відповідача у виникненні спору, особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача, що заслуговує на увагу та унеможливлює своєчасну оплату поставленого позивачем природного газу. Розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим, сума основної заборгованості відовідача сплачена у повному обсязі, а сплата неустойки зачепить не лише майнові інтереси відповідача , а й інтереси населення та бюджетних установ.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 об'єднано в одне апеляційне провадження розгляд апеляційних скарг АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №14/4-1781-19 від 21.12.2019 та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" №17/1819 від 23.12.2019, відкладено розгляд справи на 03.03.2020 о 11:45 колегією суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В.
03.03.2020 судове засідання не відбулося, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Галушко Н.А. (з 02.03.2020 по 12.03.2020).
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 дану справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2020 о 10:20год.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, у зв'язку з запровадженням карантину, з метою дотримання принципу всебічного, повного, об'єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також з метою повного та всестороннього дослідження усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, судова колегія ухвалила судове засідання призначене на 24.03.2020 здійснити поза межами процесуального строку, визначеного ст.273 ГПК України та провести 28.04.2020.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, у зв'язку з запровадженням карантину, з метою дотримання принципу всебічного, повного, об'єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія ухвалила задоволити клопотання представника позивача, відкласти розгляд справи та провести судове засідання в режимі відеоконференції 02.06.2020.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне:
як вбачається із матеріалів справи, 15.09.2016 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - споживач) уклали договір постачання природного газу №6095/1718-ТЕ-15 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах договору.
Згідно з п.1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
У пунктах 2.1-2.4, 5.1, 5.2, 5.4 договору сторони узгодили обсяги газу, що планується передати в період з 01.10.2017 по 31.03.2018 включно, ціну за 1 000 куб.м газу та загальну вартість природного газу за договором.
Відповідно до п.3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Згідно з п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.7.2 договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і договором.
Згідно з п.8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати відповідно до пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005.
Пунктом 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Відповідно до п.12.1 в редакції додаткової угоди №2 від 02.04.2018 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01жовтня 2017 по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору постачальник за період з жовтня 2017 року до травня 2018 року передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 182 389 819,69грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Вартість поставленого постачальником природного газу за договором сплачена споживачем 28.01.2019 з порушенням встановленого строку оплати, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.
З огляду на прострочення зобов'язання з оплати за природний газ, позивач нарахував відповідачу 5 395 173,25грн пені, 1 760 435,33грн процентів річних та 3 585 177,20грн інфляційних втрат та звернувся до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочки виконання зобов'язання за договором постачання природного газу, суд першої інстанції правомірно, здійснивши перерахунок правильності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 28.11.2017 - 27.01.2019 та інфляційних втрат за період грудень 2017 року - грудень 2018 обґрунтована та підлягає задоволенню.
Не береться до уваги посилання скаржника - ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в апеляційній скарзі на те, що позивачем нараховані інфляційні втрати на суму боргу з врахуванням суми інфляції, нарахованої за попередній період є неправомірними та таким, що призведуть до збільшення суми інфляційних втрат, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.
Так, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 129 Конституції України), одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовими елементами принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини наголосив, що вжитий у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" має на увазі дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" стосується не лише писаного права, а саме норм писаних законів, а й неписаного, тобто усталених у суспільстві правил та засад моральності суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дати змогу громадянинові у разі потреби досить точно передбачити за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Таким чином, виходячи із наведеного та положень ст. 302 ГПК України, постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 належать до тієї судової практики, яка визначає сталість правозастосування на даний час.
Отже, вирішуючи спір по суті в частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат судом правомірно встановлено, що розрахунок інфляційних втрат повинен здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду повинна бути використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця.
Щодо нарахованих до стягнення позивачем 5 395 173,25грн пені, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції, здійснивши перерахунок правильності нарахування позивачем пені за період з 28.11.2017 - 27.01.2019 правомірно встановив, що поданий розрахунок є арифметично вірним.
Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру пені на 95 % від заявленої суми (том 5 а.с.1-5), судова колегія зазначає наступне.
Так, пунктом 8.2 договору сторони встановили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно зі ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, які вплинули на несвоєчасне виконання відповідачем зобов"язання, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та те, що природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою населенням послуг централізованого опалення; позивач не надав доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору, з метою реального виконання судового рішення, судом першої інстанції правомірно задоволено клопотання відповідача частково та зменшено розмір пені на 50%.
Вищенаведене спростовує твердження скаржника - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", викладені в апеляційній скарзі, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні та, що під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.
За таких обставин судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги та стягнено з відповідача 2 697 586,63грн - пені, 1 760 435,33грн - 3% річних, 3 585 177,20грн - інфляційних втрат.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведені доводи апеляційних скарг не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його висновки, а тому апеляційні скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" підлягають залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 у справі № 909/757/19 без змін.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Судовий збір за перегляд рішення у даній справі в апеляційному порядку покладається на скаржників в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.
Керуючись, ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 у справі № 909/757/19 залишити без змін, апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №14/4-1781-19 від 21.12.2019 та Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" №17/1819 від 23.12.2019 без задоволення.
2.Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на скаржників.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 10.06.2020.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.