02 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/14134/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Ткач І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Роєнка Є.В.,
відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Усатенко І. В.
від 08.04.2019 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Смірнова Л. Г., Дідиченко М. А., Майданевич А. Г.
від 25.09.2019
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж"
про стягнення 1 533 411,95 грн,
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.05.2020 № 29.3-02/899 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/14134/18 у зв'язку із відпусткою судді Студенця В. І.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.05.2020 для розгляду справи № 910/14134/18 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О. А., Ткач І. В.
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" про стягнення пені у розмірі 1 109 724,56 грн та штрафу у розмірі 423 687,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт №1607000193 від 05.07.2016, в частині дотримання строків виконання робіт по договору.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
05.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" було укладено договір про закупівлю робіт № 1607000193.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору підрядник зобов'язується виконати роботи "Технічне переоснащення системи теплопостачання Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)", а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Склад та обсяг робіт, які підлягають закупівлі за даним договором визначені договірною ціною (додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору. Зміст і строки виконання робіт визначаються календарним планом (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.
Згідно із пунктами 3.1 - 3.4. договору ціна договору становить 15378880,70 грн. Ціна договору є кінцевою і не може бути збільшена. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна договору визначена із врахуванням всіх податків і зборів, передбачених законодавством України та вартості всіх витрат, пов'язаних з виконанням договору, до моменту його повного завершення. Якщо для виконання договору необхідно здійснити витрати, обов'язок по оплаті яких прямо не покладений на замовника, такі витрати покладають на підрядника.
Відповідно до пункту 4.2 договору умови оплати: оплата здійснюється поетапно по факту виконання робіт протягом 180 календарних днів після підписання акту виконаних робіт по кожному етапу (форма КБ-2в, КБ-3) або за фактом поставки обладнання та матеріалів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника.
Пунктами 5.1, 5.2, 5.4, 5.6, 5.8-5.10 договору сторони визначили, що строк виконання робіт: з дати укладення договору до 30.06.2017. Місце виконання робіт: м. Харків, проспект Гагаріна, 350. Підготовчі роботи, придбання обладнання та матеріалів, необхідних для виконання умов договору про закупівлю, здійснюється підрядником та входить у вартість робіт. Роботи повинні виконуватись у відповідності до погодженого підрядником і замовником календарного плану (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору. Виконання робіт по кожному із етапів згідно з календарним планом проводиться лише після письмового погодження із замовником. Передача замовнику підрядником виконаних робіт здійснюється з наданням акту виконаних робіт. Замовник у разі відсутності зауважень щодо виконаних робіт підрядником, протягом 30 днів зобов'язаний направити підряднику підписаний акт виконаних робіт, або повернути його з письмовими зауваженнями.
Згідно із календарним планом (в первинній редакції) підготовчий період має термін виконання з 01.10.2016 - 30.04.2017, основний етап має термін виконання з 01.02.2017 - 30.05.2017, пусконалагоджувальні роботи мають період виконання з 01.06.2017 - 30.06.2017.
Додатковою угодою № 5 від 12.07.2017 сторони погодили, що строк виконання робіт: з дати укладення договору до 31.12.2017.
Сторонами, з урахуванням додаткової угоди № 5 від 12.07.2017, затверджено новий календарний план, відповідно до якого підготовчий період має термін виконання з 01.10.2016 - 30.04.2017, основний етап має термін виконання з 01.02.2017 - 31.12.2017, пусконалагоджувальні роботи мають період виконання з 01.06.2017 - 30.09.2017.
Підрядник зобов'язується виконувати роботи у строки, встановлені цим договором (пункт 6.3.1 договору).
За порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах , ніж передбачено цим договором, відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному договорі, підрядник виплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (пункт 7.2 договору).
Пунктом 10.1 договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 12.07.2017, сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його укладення та діє до 29.06.2018.
Підрядні роботи були виконані відповідачем частково, що підтверджується видатковими накладними на поставку обладнання та актами приймання виконаних будівельних робіт.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 12.12.2017, в якій зазначав про прострочення виконання робіт та просив сплатити штрафні санкції у розмірі 7658,80 грн за невиконання пусконалагоджувальних робіт на суму 53 935,20 грн.
У відповідь на претензію відповідач направив позивачу заяву про припинення заліком зустрічних однорідних вимог, в якій зазначив, що у позивача перед відповідачем існує заборгованість за договором № 1607000193 від 05.07.2016 у розмірі 10 042,66 грн, а тому відповідач зменшує її на суму нарахованих штрафних санкцій.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" пеню у розмірі 601 079,76 грн, штраф у розмірі 423 687,39 грн. В частині стягнення пені у розмірі 508 644,80 грн у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
- позивач не довів належними та допустимими доказами вартість кожного з трьох етапів робіт, відтак відсутні підстави для нарахування пені та штрафу за невиконання кожного окремого етапу робіт відповідно до строків, встановлених календарним планом;
- строки виконання обумовлених сторонами у договорі № 1607000193 від 05.07.2016 робіт, за вирахуванням виконаних, були порушені відповідачем, а тому обґрунтованим є нарахування санкцій з 01.01.2018, після спливу строку, визначеного договором для виконання всього обсягу робіт;
- позивач звернувся до суду за захистом порушених прав у межах строку позовної давності, передбаченого частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України;
- посилання відповідача на безпідставність нарахування санкцій на вартість не поставленого товару відхилено судами з тих підстав, що при укладенні договору воля сторін була спрямована на захист від порушення зобов'язання в цілому, а не лише в частині виконання якогось конкретного обов'язку. А тому, на думку судів, розмежування робіт та вартості обладнання при нарахуванні штрафних санкцій є необґрунтованим та суперечить змісту правочину;
- посилання відповідача на те, що йому не була надана проектно-кошторисна документація, що може бути підставою для звільнення підрядника від відповідальності відхилено судами з тих підстав, що договором не обумовлено обов'язок замовника передавати підряднику на погодження проектно-кошторисну документацію та не встановлено строк, протягом якого вказана документація повинна бути передана замовником підряднику та затверджена ним;
- доводи відповідача про те, що він не виконав пусконалагоджувальні роботи, оскільки позивачем не отримано дозволу на виконання будівельних робіт та висновку державної екологічної експертизи відхилено судом апеляційної інстанції з тих підстав, що зазначене договором про закупівлю робіт №160700193 від 05.07.2016 не передбачено.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Укртрансгаз" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у даній справі в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені у розмірі 508 644,80 грн, та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- судами порушено норми статей 7, 73, 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України;
- місцевий та апеляційний господарські суди неправильно застосували норми статей 526, 530, 612 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України.
6. Узагальнені доводи інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" подало відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив мотивовано тим, що:
- приймаючи рішення про стягнення штрафних санкцій суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.12.2018 у справі № 910/22058 та в постанові від 14.01.2019 у справі № 911/728/18;
- судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам відповідача про те, що він не зміг своєчасно виконати роботи, оскільки позивач не виконав, передбачений додатковою угодою № 1 від 13.07.2016 до договору №160700193 від 05.07.2016, обов'язок щодо передачі відповідачу дозволу на виконання будівельних робіт, та не отримав висновок державної екологічної експертизи на роботи;
- судами першої та апеляційної інстанцій не встановлювалися перелік, вартість та строки невиконаних відповідачем зобов'язань.
7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду та з огляду на статтю 174 Господарського кодексу України, статтю 11 Цивільного кодексу України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України (де наведено нормативне визначення поняття договору будівельного підряду) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, що визначає обсяг і зміст роботи та інші вимоги, які ставляться до робіт та кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (частини 1, 2 статті 877 Цивільного кодекс України).
У розумінні статей 875, 877 Цивільного кодекс України основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації.
Згідно із статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій встановили, що основне зобов'язання відповідача (відповідно до умов пункту 1.1. договору) - є виконати роботи "Технічне переоснащення системи теплопостачання Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)".
Водночас умовами договору також визначено інші обов'язки підрядника, які існують у межах основного зобов'язання, у тому числі обов'язок підрядника щодо дотримання строків виконання всіх етапів підрядних робіт (пункти 1.2, 5.1, 6.3.1 договору) відповідно до умов договору та Календарного плану - графіку виконання робіт.
Згідно із пунктом 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 12.07.2017 до договору про закупівлю робіт № 1607000193) строк виконання робіт: з дати укладення договору до 31.12.2017.
Відповідно до календарного плану виконання робіт (в редакції додаткової угоди № 5 від 12.07.2017 до договору про закупівлю робіт № 1607000193) підготовчий період має термін виконання з 01.10.2016 - 30.04.2017, основний етап будівництва має термін виконання з 01.02.2017 - 31.12.2017, пусконалагоджувальні роботи мають термін виконання з 01.06.2017 - 30.09.2017.
У договорі сторони погодили, що за порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах , ніж передбачено цим договором, відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному договорі, підрядник виплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (пункт 7.2 договору).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з умов договору та поданих сторонами доказів неможливо визначити вартість невиконаних робіт по кожному окремому етапу робіт, оскільки, в долучених до матеріалів справи договірних цінах та локальних кошторисах не розмежовано етапи робіт і лише деякі з них мають вказівку на етап робіт.
Суди попередніх інстанцій зазначивши, що у позивача виникло право щодо нарахування неустойки з 01.01.2018 (після спливу строку, визначеного договором для виконання всього обсягу робіт), дійшли висновку про наявність підстав для стягнення пені у розмірі 601 079,76 грн та штрафу у розмірі 423 687,39 грн.
Разом з тим, як зазначає скаржник у касаційній скарзі, з чим погоджується суд касаційної інстанції, зазначені висновки зроблені судами без надання оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам позивача, з огляду на таке.
Частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно із частиною 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Звертаючись із даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача пеню та штраф за порушення строків виконання робіт по кожному окремому етапу робіт.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що пеня підлягає нарахуванню на суму вартості невиконаних робіт з 01.01.2018 (після спливу строку, визначеного договором для виконання всього обсягу робіт), оскільки неможливо визначити вартість невиконаних робіт по кожному окремому етапу робіт.
Разом з тим, дійшовши даного висновку, суди, в порушення вимог статей 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, не спростували та не відхилили доводи позивача про те, що вартість пусконалагоджувальних робіт та їх зміст визначені локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-3, який подано позивачем на підтвердження позовних вимог (т. 1 а. с. 226-228).
Відтак, суди дійшли передчасного висновку про те, що пеня підлягає нарахуванню на суму вартості невиконаних робіт з 01.01.2018 (після спливу строку, визначеного договором для виконання всього обсягу робіт).
Водночас, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (частина 4 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 220 Господарського кодексу України боржник не визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідач як у суді першої інстанції так і в апеляційному господарському суді зазначав про те, що відсутні підстави для стягнення з нього неустойки за несвоєчасно виконані роботи у зв'язку із тим, що відбулося прострочення кредитора, оскільки: - позивачем не надано відповідачу погоджену проектно-кошторисну документацію для виконання будівельних робіт; - позивачем не передано відповідачу дозвільні документи на виконання будівельних робіт, а саме: дозвіл на виконання будівельних робіт відповідно до "Порядку виконаних підготовчих та будівельних робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, та висновок державної екологічної експертизи на роботу по об'єкту "Технічне переоснащення системи теплопостачання Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельна роботи)" відповідно до статті 39 Закону України "Про екологічну експертизу", який був чинний на час виконання робіт за договором. Зазначені обставини, за доводами відповідача, стали перешкодою для виконання робіт у строки встановлені договором.
Суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача щодо ненадання позивачем затвердженої проектно-кошторисної документації зазначив, що договором не передбачено обов'язок замовника передавати підряднику проектно-кошторисну документацію та не встановлено строк, протягом якого вказана документація повинна бути передана замовником підряднику.
Крім того, суд першої інстанції дослідивши надану позивачем проектну документацію, встановив, що частина локальних кошторисів не підписана сторонами. Однак, на думку місцевого господарського суду дані обставини не впливають на обов'язок відповідача у встановлений договором строк виконати обумовлені сторонами роботи.
Колегія суддів вважає, що зазначені висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки їх зроблено місцевим господарським судом без урахування положень статей 875, 877 Цивільного кодексу України, якими встановлено обов'язок підрядника виконати будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації та обов'язок замовника передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника.
В свою чергу, не врахувавши зазначені норми Цивільного кодексу України, суд першої інстанції не дослідив обставини щодо передання позивачем відповідачу затвердженої проектно-кошторисної документації відповідно до якої підрядник зобов'язаний виконувати будівельні роботи.
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не усунув наведені порушення, допущені місцевим господарським судом.
Водночас, апеляційний господарський суд відхиляючи доводи позивача щодо ненадання позивачем йому дозвільних документів на виконання будівельних робіт виходив з того, що зазначене договором про закупівлю робіт №160700193 від 05.07.2016 не передбачено.
Разом з тим, колегія суддів вважає даний висновок суду апеляційної інстанції помилковим та таким, що не відповідає матеріалам даної справи, оскільки із пункту 1 додаткової угоди № 1 від 13.07.2016 до договору №160700193 від 05.07.2016 (т. 1 а. с. 19) вбачається, що на замовника покладено обов'язок підготовки та направлення документів до ДАБІ України для отримання дозвільних документів відповідно до вимог "Порядку виконаних підготовчих та будівельних робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466.
Таким чином, судами попередніх інстанцій не були з'ясовані обставини справи щодо додержання сторонами договору №160700193 від 05.07.2016 своїх зобов'язань за цим договором, наявність/відсутність обставин, які б свідчили про відсутність вини відповідача у невиконанні своїх зобов'язань та/або неможливість належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань внаслідок дій чи без діяльності позивача, та, як наслідок, наявність підстав для передбаченої договором відповідальності за відповідне порушення, відтак їх висновки по суті спору є передчасними.
З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов'язаних з ними доказів, що є порушенням вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Допущені судами порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 910/14134/18 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.А. Кролевець
І.В. Ткач