03 червня 2020 рокуСправа № 921/714/19
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянув скаргу ПП "Прогрес Агро" №б/н (вх. №2606) від 15.04.2020
на дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти у справі:
за позовом Малого приватного підприємства фірма "Ерідон", поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50, місцезнаходження: вул. Воздвиженська, будинок 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143
до відповідача Приватного підприємства "Прогрес Агро", с. Ладичин, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48124
про стягнення грошових коштів у розмірі 6 230 597, 13 грн.
за участю представників:
стягувача: Пустовойтов Д.М. - ордер №782859 від 14.04.20р.;
приватного виконавця: Варивода Д.В. - посвідчення.
Суть справи:
21.04.2020 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла скарга Приватного підприємства "Прогрес Агро" №б/н (вх. №2606) від 15.04.2020 на дії приватного виконавця Вариводи Дмитра Васильовича, у якій скаржник просить суд:
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №61803183;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця щодо накладення арешту на р/р НОМЕР_1 , відкритий ПП "Прогрес Агро" в ТФ "Ощадбанк".
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що:
- у судовому наказі зазначено строк пред'явлення його до виконання 20 березня 2020 року включно, відтак приватний виконавець зобов'язаний був повернути виконавчий документ, не відкриваючи провадження, у зв'язку із пропуском строку пред'явлення його до виконання;
- боржника не було належним чином повідомлено про відкриття виконавчого провадження, а постанова про накладення арешту на кошти є передчасною;
- у постанові про арешт коштів боржника від 10.04.2020 приватним виконавцем невірно зазначена сума коштів, котра підлягає стягненню, у розмірі 6 803 439,75 грн, оскільки у рішенні суду та наказі загальна сума боргу становить 6 184 717,96 грн;
- приватним виконавцем неправомірно накладено арешт на банківський рахунок приватного підприємства, тому що останній є рахунком із спеціальним режимом і чинним законодавством встановлено заборону на накладення арешту на такі рахунки.
Скаржник був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, проте у судове засідання не з'явився. Разом з тим, 03.06.2020 до матеріалів справи надійшло клопотання №б/н (вх. №3390) про відкладення судового засідання.
Вказане клопотання мотивовано тим, що розпорядженням голови Господарського суду Тернопільської області №12-р від 25.05.2020 продовжено карантин у суді до 22.06.2020. Цю обставину підприємство вважає поважною причиною для неявки в судове засідання.
Однак, з такими доводами суд не може погодитись, з огляду на таке.
Скарга та зазначене клопотання подані до суду Приватним підприємством у період дії карантину. Таким чином, останній жодним чином не обмежував можливості відповідача вчинити відповідні процесуальні дії. Доказів, які б засвідчували протилежне, заявником не наведено та до матеріалів справи не долучено .
При цьому слід зазначити, що саме по собі оголошення карантину не зупиняло і не зупиняє роботи судів. Поряд із цим, на час звернення ПП "Прогрес Агро" до суду, уповноваженими державою органами було встановлено ряд заборон та обмежень, покликаних запобігти поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. Серед іншого, відсутність транспортного сполучення та обмеження у роботі адвокатів, об'єктивно могли перешкодити участі в судовому засіданні представників сторін. В той же час, станом на 03.06.2020 року такі обмеження та заборони законодавцем зняті. Окрім цього: явка представників у судове засідання обов'язковою не визнавалась; твердження та пояснення скаржника викладені у поданій до суду скарзі; за ч.2 ст.342 ГПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для розгляду такої скарги; боржник не повідомляє про намір його представника взяти участь у судовому засіданні та не зазначає причин, які безпосередньо перешкоджають цьому.
З наведеного в сукупності суд відмовляє у задоволенні клопотання ПП "Прогрес Агро" про відкладення судового засідання до закінчення карантину. Аналогічна правова позиція щодо цього викладена і у постанові Верховного Суду від 05.05.2020 у справі№908/2323/19.
Представник Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" у судовому засіданні проти скарги заперечив та просив відмовити у її задоволенні з підстав, викладених у письмових поясненнях №851 від 12.05.2020.
Приватний виконавець у судовому засіданні підтримав власні письмові пояснення №630 (вх.№2897) від 08.05.2020, скаргу вважає необґрунтованою.
Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представника стягувача та приватного виконавця, господарським судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2020 позов задоволено частково та стягнуто з Приватного підприємства "Прогрес Агро" на користь Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" - суму основної заборгованості - 3 512 415 грн 58 коп., інфляційне збільшення суми заборгованості - 180 721 грн 88 коп., 10 % річних від простроченої суми основної заборгованості - 383 616 грн 36 коп., проценти за користування товарним кредитом - 671 118 грн 32 коп., пені - 1 345 446 грн 05 коп., витрат зі сплати судового збору в сумі 91 399 грн 77 коп.
На виконання вищезазначеного рішення 25.03.2020 Господарським судом Тернопільської області було видано відповідний наказ.
10.04.2020 МПП фірма "Ерідон" звернулося до приватного виконавця Вариводи Дмитра Васильовича (посвідчення №0216 від 11.09.2018) із заявою №727 від 08.04.2020 про примусове виконання судового рішення. Цього ж числа, на підставі ст. ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61803183 з примусового виконання наказу від 25.03.2020.
За вказівками статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Приписами ч. 1 ст. 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 1 статті 339 ГПК України обумовлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з п. а) ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Враховуючи наведені у скарзі обставини, суд приходить до висновку, що остання подана з дотриманням правових норм, що регламентують спірні правовідносини, а відтак підлягає розгляду по суті.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів , які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Серед підстав для скасування оскаржуваних постанов приватного виконавця скаржник зазначає пропуск встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За змістом ст. 12 Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Як вбачається зі змісту наказу №921/714/19 від 25.03.2020, рішення суду у даній справі набрало законної сили 20.03.2020. При цьому, судом зазначений трирічний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, який обчислюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Отже, кінцевою датою строку пред'явлення наказу до виконання є 20 березня 2023 року включно. Разом з тим, судом при оформленні наказу допущено технічну помилку та вказано 20 березня 2020 року включно.
Відповідно до положень ч.1 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі. Стягувач звернувся до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому документі і 03.06.2020 ухвалою суду у даній справі таку заяву задоволено та допущену судом помилку в тексті наказу виправлено.
Таким чином, твердження скаржника про пропуск стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання судом визнаються необґрунтованими.
В силу приписів частини 1 статті 28 Закону, постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються учасникам виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Матеріали справи вказують на те, що приватним виконавцем дані законодавчі вимоги дотримані. Зокрема, це засвідчується супровідним листом №529 від 10.04.2020 та фіскальними чеками від 13.04.2020.
Зазначені у фіскальному чеку №215688426655 найменування та адреса відповідача відповідають тим, що наведені у виконавчому документі.
Відтак посилання боржника не ненадходження йому постанови про відкриття виконавчого провадження суд оцінює критично, а останню вважає законною.
Щодо постанови про арешт коштів боржника від 10.04.2020 №61803183 суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту ст. 56 Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
У поясненні по суті скарги приватний виконавець зазначає, що відображена у постанові про арешт коштів боржника сума включає: борг за рішенням суду, основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження.
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірі розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця".
Згідно із п. 19 вказаного нормативно - правового акту, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відтак, відображена у постанові сума коштів обрахована з дотриманням законодавчих норм та відповідає фактичним обставинам.
Статтею 52 Закону визначено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
10.04.2020 приватним виконавцем отримано відповідь на запит від Державної фіскальної служби України №77600566, у якій вказано про шість виявлених рахунків у банках, відкритих боржником, два з яких із спеціальним режимом використання. Із матеріалів виконавчого провадження слідує, що арешт приватним виконавцем накладено лише на рахунки, які не мають відповідних обмежень. Крім того, у тексті самої постанови виконавцем зазначено, що арешт накладено на грошові кошти, що містяться на рахунках, а також кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення на арешту та звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 59 ГПК України, виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Матеріали скарги не містять доказів, наданих банком або боржником про те, що арештовані виконавцем рахунки мають спеціальний режим використання. Відтак, дії приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника є правомірними.
Інших підстав та доводів, які слугували б причиною для скасування оспорюваних постанов приватного виконавця, скарга не містить.
Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У спірних правовідносинах судом не встановлено порушень чинного законодавства у діях приватного виконавця під час здійснення ним виконавчого провадження з метою примусового виконання рішення суду, зокрема при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів. Відтак у задоволенні скарги боржника слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні скарги Приватного підприємства "Прогрес Агро" №б/н (вх. №2606) від 15.04.2020 відмовити.
2. Копію ухвали направити сторонам у справі та приватному виконавцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Дата підписання 09.06.2020.
Суддя О.В. Руденко