справа №619/1865/20
провадження №1-кс/619/563/20
іменем України
03 червня 2020 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської областіОСОБА_1
за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2
прокурора підозрюваногоОСОБА_3 ОСОБА_4
захисникаОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019220750000128 від 30.10.2019, щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Мурафа, Краснокутського району, Харківської області, українець, громадянин України, не працюючий, з середньою-технічною освітою, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше не судимий, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України
встановив:
02.06.2020 до Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що в період часу з 14.02.2020 по 06.00 годин 16.02.2020 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та інші невстановлені особи, діючи у складі організованої ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 групи, за вказівкою останнього, в межах відведених ролей відповідно до заздалегідь розробленого та погодженого всіма учасниками групи плану, будучи об'єднаними єдиним злочинним умислом, направленим на незаконну порубку дерев, використовуючи автомобілі, прибули до полезахисної лісової смуги, що знаходиться за межами населеного пункту на території Пархомівської селищної ради між селами Пархомівка та Степанівка Краснокутського району Харківської області, де порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, усвідомлюючи протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі тяжкі наслідки довкіллю та свідомо бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, за допомогою ручної бензопили, пересвідчившись, що їх дії залишаються непоміченими для сторонніх осіб, без передбаченого законом дозволу на проведення порубки (лісорубного квитка та без оформлення інших документів, необхідних для його одержання), та у порушення ст. 69 Лісового кодексу України, ст.ст. 12, 40, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.п. 2, 4 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, у межах зони захисних лісових насаджень, вчинили незаконну порубку 53 (п'ятдесяти трьох) сироростучих дерев, 40 із яких породи «Дуб звичайний» та 13 породи «Клен», шляхом відокремлення дерева від кореня до ступеня припинення росту, чим завдали тяжкі наслідки навколишньому природному середовищу, у тому числі матеріальних збитків на суму, згідно висновку судової економічної експертизи № 5201 від 24.04.2020 - 643003,43 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст. 246 КК України, тобто незаконна порубка дерев у лісових насадженнях, що спричинило тяжкі наслідки, за попередньою змовою групою осіб.
Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з п.п. 1, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; будь-яким іншим чином може перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити інше правопорушення.
Наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 усвідомлюючи, що ним скоєно тяжкий злочини, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від слідства та суду на території України або виїхати за межі держави. (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Крім того, ОСОБА_4 , скоїв тяжкий злочин і знаходячись на свободі, може негативно вплинути на хід досудового розслідування та встановлення істини у провадженні. Крім того, перебуваючи на свободі, останній буде мати можливість здійснювати незаконний вплив на свідків. Зазначене в черговий раз підкреслює та доказує обґрунтованість існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, внаслідок чого ОСОБА_4 буде мати реальну можливість перешкоджати досягненню основних завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, шляхом здійснення тиску на свідків з метою зміни наданих ними свідчень (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).
Крім того, ОСОБА_4 має стійкі соціальні зв'язки серед співробітників правоохоронних органів Краснокутского району та може скористатись ними з метою впливу на свідків та перешкоджанню встановлення істини у кримінальному провадженні.
Також ОСОБА_4 може будь-яким іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню (п.4 ч.1 ст. 177 КПК України).
Разом з цим, враховуючи, що на теперішній час ОСОБА_4 офіційно не працює та не має доходу, то він може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив злочин, який у відповідності до ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виникла необхідність у обранні стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що свідчить про обґрунтованість підозри, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 обґрунтував клопотання тим, що існують ризики, які зазначені у клопотанні.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на необґрунтованість поданого клопотання.
У судовому засіданні ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на необґрунтованість поданого клопотання.
Слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, в том у числі передбачені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних мотивів.
З витягу з кримінального провадження №12019220750000128 вбачається, що 30.10.2019 внесено відомості про злочин, передбачений ч.4 ст. 246 КК України.
Як вбачається з наданих слідчому судді матеріалів, ОСОБА_4 було повідомлено про підозру 26 травня 2020 року.
Органом досудового розслідування не затримувався.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як передбачено ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.
Обґрунтованість підозри підтверджується наданими прокурором доказами, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 16.02.2020, а саме лісосмуги розташованої між полями за межами населеного пункту с. Піонер Краснокутського району Харківської області. Відповідно до GPS шир./ дов. 50,099083 ? N;/ 35,1049466 ?E;
- висновком експерта за результатом проведення судової економічної експертизи №5201 від 24.04.2020;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_18 ;
- протоколом обшуку від 26.05.2020;
- довідкою за результатами перегляду матеріалів НС(Р)Д по кримінальному провадженню № 12019220750000128.
Аналізуючи дані про особу підозрюваного, суд бере до уваги, що:
ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, тобто законних джерел доходу підозрюваний не має, в тому числі для задоволення природних потреб у їжі, одязі та житлі;
згідно наявної в матеріалах справи вимоги УІАЗ ГУНП в Харківській області неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів проти власності, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за які його суд неодноразово на підставі ст.75 КК України звільняв від відбування покарання з випробуванням, а також те, що ОСОБА_4 відбував покарання в місцях позбавлення волі, але це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.
Це узгоджується також із з нормою п.5 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 тяжкого злочину, дані про особу підозрюваного, розмір збитків нанесених державі, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також доведені прокурором обставини, що передбачені п.1, п.2 та п.3 ч.1 ст.194 КПК України, свідчать про відсутність міцного соціального зв'язку та вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, суд вважає наявним наступні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст.177 КПК України. Так, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене, може: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Суд не може погодитися з доводами захисника щодо можливості застосування відносно підозрюваного менш суворого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, так як при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати також і тяжкість звинувачення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчим суддею розглядалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування таабо суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, слідчий суддя вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам. що, на переконання слідчого судді, унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування даного підозрюваного під вартою та в судове засідання суду надані не були.
При цьому, наявність певних соціальних зв'язків, зокрема постійного місця проживання підозрюваного, наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, про що зазначає його захисник, не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
Крім того, під час розгляду клопотання не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_4 під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики. Суд також урахував, що підозрюваний тікав під час обшуку і бажав сховатися від органів слідства, розмір спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 643003,43 грн у скоєнні чого обвинувачується підозрюваний, а також його організуючу роль при скоєнні злочину у групі осіб, що підтверджується матеріалами НС(Р)Д по кримінальному провадженню.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відтак,суд доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя визначає строк дії ухвали по 31 липня 2020 року включно.
Як встановлено ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Таким чином, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України та тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, збитки нанесені державі, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України визначає заставу у розмірі 105100 гривень (50х2102=105100) та вважає, що вона буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України
У разі внесення зазначеної застави на підозрюваного покласти обов'язки, які передбачені п.п. 2, 3, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання про застосування запобіжного заходу задовольнити повністю.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Про взяття ОСОБА_4 під варту, а також про місце його перебування має бути негайно повідомлено його близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором підозрюваного в порядку, передбаченому КПК України.
Виконання ухвали покласти на начальника Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області та начальника ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з моменту взяття під варту.
Підозрюваний ОСОБА_4 звільняється з-під варти після внесення застави у розмірі 105100 гривень, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний ОСОБА_4 , негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави у розмірі 105100 гривень на підозрюваного ОСОБА_4 покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
4) носити електронний засіб контролю.
Після закінчення строку, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі невиконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, та суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню та діє по 31 липня 2020 року включно.
Слідчий суддя ОСОБА_1