05 червня 2020 року м. Кремінна
Справа № 414/373/20
Провадження № 2/414/180/2020
Кремінський районний суд Луганської області у складі:
головуючої судді Тесленко І.О.,
за участі секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Шмуйлової І.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням,
встановив:
до Кремінського районного суду Луганської області звернулася ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 , з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням, мотивуючи тим, що вона є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою зареєстровані позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 - син власника та позивача у справі. З березня 2014 року та по теперішній час відповідач за вказаною адресою не проживає, це перешкоджає позивачу у здійсненні права власності. З огляду на зазначене позивач просить усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням ОСОБА_3 як такого, що не мешкає за адресою реєстрації більше одного року.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, вказала, що реєстрація сина перешкоджає їй у отриманні субсидії, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Представник позивача ОСОБА_2 підтримала вимоги у повному обсязі, вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача в заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином; заяв, клопотань або відзиву не надав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судового засідання, та від якого не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, причини неявки ним не повідомлені, відзиву на позов на подано, а представник позивача не заперечувала проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідача, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, за наявними у справі доказами (у заочному порядку).
Ухвалою суду від 26 лютого 2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 13 квітня 2020 р. підготовче провадження по цивільній справі закрите та призначено судовий розгляд.
Інших процесуальних дій не вчинялося.
Суд, вислухавши позивача та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, дійшов наступних висновків.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні вказав, що знає сім'ю ОСОБА_1 ОСОБА_3 є сином ОСОБА_1 Приблизно в кінця 2014 року не мешкає за місцем реєстрації АДРЕСА_1 , де саме зараз він знаходиться він не знає.
Свідок ОСОБА_5 суду зазначила, що син позивача ОСОБА_1 поїхав до м. Києва, з матір?ю не спілкується, зв?язків не підтримує.
Як вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 18.09.2012 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8,9).
Відповідно до домової книги для реєстрації громадян, які мешкають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за зазначеною адресою зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 16,17).
Згідно довідки №65 від 23.01.2020 року виконавчого комітету Новоастраханської сільської ради, ОСОБА_3 , 1986 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але за зазначеною адресою не проживає з березня 2014 року (а.с. 10).
Довідкою №64 від 23.01.2020 року виконавчого комітету Новоастраханської сільської ради підтверджуються родинні зв'язки позивача та відповідача, а саме що вони є матір?ю та сином відповідно (а.с. 11).
Згідно заяви про видачу паспорта 31.10.2013 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав паспорт серії НОМЕР_3 , який оформлено 30.10.2013 року Кремінським РС УДМС (а.с. 57).
Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів.
Згідно ст.41 Конституції України та ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особа має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.
Згідно із ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316- 319 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своє сім'ї, інших осіб.
У відповідності з пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116,156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Крім того, у пункті №3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано про те, що ухвалюючи рішення, суд згідно з ч.1 ст. 214 ЦПК має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що позивач має родинні зв'язки з відповідачем, останній є сином ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У відповідності з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11 грудня 2003 року, наслідком визнання особи в судовому порядку такою, що втратила право користування житловим приміщенням є зняття її з реєстрації місця проживання.
Суд захищаючи права власності громадян, усуває перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення; втрата права користування житловим приміщенням є наслідком відсутності члена сім'ї власника за місцем реєстрації.
Таким чином суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі безпосередньо досліджених наявних у справі доказів, вважає, що відповідач ОСОБА_3 , як член сім'ї власника приватної житлового будинку, втратив право на користування ним у зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації з березня 2014 року, а тому позов про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням підлягає повному задоволенню.
Як вбачається зі ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином з відповідача ОСОБА_3 підлягає стегненню на рахунок держави судовий збір за вимогу немайновго характеру у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , який оформлено 30.10.2013 року Кремінським РС УДМС) про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням задовольнити повністю.
Усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , який оформлено 30.10.2013 року Кремінським РС УДМС, права користування житловим приміщенням будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , який оформлено 30.10.2013 року Кремінським РС УДМС, на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на реквізити: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.
Повний текст судового рішення виготовлено 9 червня 2020 року.
Суддя І.О. Тесленко