04 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1290/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гринько М.О.
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Ковтун Н.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 березня 2020 року ОСОБА_1 /надалі - позивач; ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області /надалі - відповдіач/ про визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам, призначеним у зв'язку з отриманням професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, за період з 01.04.2001 по 30.06.2014 в сумі 108235,80 грн. та зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам, призначеним у зв'язку з отриманням професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, за період з 01.04.2001 по 30.06.2014 в сумі 108235 грн. 80 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02.08.2017 у справі №541/1795/15-ц, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 04.10.2017 у справі №541/1795/15-ц про роз'яснення судового рішення, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 04.12.2019, встановлено, що розмір недоплати по щомісячним страховим виплатам відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Краснодоні Луганської області за період з 01.04.2001 по 30.06.2014 становить 108235 грн. 80 коп., станом на 01.04.2001 розрахункова сума щомісячних страхових виплат 20% середньої заробітної плати ОСОБА_1 становила 424 грн. 13 коп. Вказує, що у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №541/1795/15-ц зроблено правовий висновок про те, що оскільки відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області не було переміщено на контрольовану територію України, особою, яка повинна виплатити вказану заборгованість по страховим виплатам є відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області. Зазначає, що 25.12.2019 звернувся з відповідною заявою про виплату заборгованості по страховим виплатам до Миргородського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, проте, отримав відповідь листом від 11.01.2020 про відмову у задоволенні вказаної заяви, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1290/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10:30 14 квітня 2020 року, витребувано докази.
06 квітня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 35-39/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краснодоні Луганської області з 27.08.2001 та має зареєстрований страховий випадок професійне захворювання, що отримане 07.06.1994. Висновком ВТЕК від 20.03.2001 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 20% з 01.11.2000 безстроково. З 01.11.2014 позивачу, як внутрішньо переміщеній особі з тимчасово окупованої території і районів проведення АТО, раніше призначену щомісячну страхову виплату продовжено відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Миргородському районі Полтавської області, яке припинене у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання до відповідача. Пояснює, що оскільки оригінал справи про страхові виплати йому не передані, відповідач одержав відомості з інформаційно-аналітичної системи Фонду (ІАСФ) про розмір щомісячних страхових виплат для продовження страхових виплат, які не містить відомостей про заборгованість перед позивачем. Вказує, що можливість, процедура чи порядок розгляду щомісячних страхових виплат внутрішньо переміщеним особам за час, що минув до переселення, не передбачено жодним нормативним документом, тому вважає, що відсутні підстави для перерахунку та виплати позивачу коштів в сумі 108235 грн. 80 коп.
07 квітня 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 76-77/, у якій позивачем зазначено, що з 01.11.2014 позивачу продовжено відповідні страхові виплати, які були призначені та виплачувалися з 07.06.1994. При цьому, судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Краснодоні на підставі виданої роботодавцем невірної довідки про розмір втраченого заробітку здійснювало виплату щомісячного відшкодування шкоди не в повному розмірі. Вказує, що оскільки справа про належні позивачу страхові виплати розглядається не вперше, тому відсутні підстави для призначення страхових виплат з дня звернення на підставі статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
13 квітня 2020 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив /а.с. 83-86/, у яких представником відповідача зазначено, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не передбачено перерахування страхових виплат у разі невірного зазначення у довідці заробітку застрахованої особи. Пояснює, що позивач отримує страхові виплати з моменту отримання довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщена особа та звернення із заявою до відділення Фонду з 01.11.2014, тому вважає, що відповідати за вимогами позивача має відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краснодоні Луганської області, де позивач перебував на обліку до переміщення до Миргородського району, а не Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області.
Ухвалою суду від 14 квітня 2020 року клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено до 09:30 05 травня 2020 року.
Ухвалою суду від 05 травня 2020 року клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено до 10:00 15 травня 2020 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року витребувано від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області: всі відомості, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Фонду соціального страхування України стосовно ОСОБА_1 , що стосуються предмету даного спору, у тому числі, відомості про суми нарахованих та отриманих позивачем страхових виплат за період з 01.04.2001 по 30.06.2014, засвідчені належним чином копії документів та відомостей, які враховувалися Фондом при нарахуванні ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01.04.2001 по 30.06.2014; засвідчені належним чином копії: постанов Фонду про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 за період з 01.04.2001 по 30.06.2014, довідок про заробітну плату ОСОБА_1 , які враховувалися при призначенні перерахованої щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 за період з 01.04.2001 по 30.06.2014. Витребувано від ОСОБА_1 засвідчені належним чином копії документів, які надавалися ним на дослідження, перелік яких із зазначенням реквізитів цих документів наведено на сторінці 1-2 висновку №14 експертного економічного дослідження від 27.07.2017, складеного за заявою ОСОБА_1 (постанов, довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, виписок з особистих рахунків по заробітній платі, інформаційний лист). Встановлено строк для надання вказаних документів до суду до 29 травня 2020 року. Оголошено перерву у судовому засіданні до 09:30 04 червня 2020 року.
Позивач у судовому засіданні 04 червня 2020 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судових засіданнях 15 травня 2020 року та 04 червня 2020 року проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 з 01.02.1982 року по 18.04.2007 року працював на шахті «Суходільська-Східна», яка на час звільнення була відокремленим структурним підрозділом «Шахтоуправління «Суходільське-Східне» ПАТ «Краснодонвугілля» (нині ПрАТ «Краснодонвугілля»), за професіями гірничий майстер, помічник начальника дільниці, старший гірничий майстер, заступник начальника дільниці на підземних роботах, виконуючий обов'язки начальника дільниці на підземних роботах. В період роботи на посаді заступника начальника дільниці на підземних роботах, на яку він був призначений 30.09.1986 року відповідно до наказу №348/к від 30.09.1986 року, за результатами огляду ВТЕК від 04.07.1994 року позивачу був встановлений ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 20% з 07.06.1994 року по 01.07.1996 року у зв'язку з професійним захворюванням пильовим бронхітом. Висновком ВТЕК від 04.10.1996 року йому повторно був встановлений ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 20% з 01.07.1996 року по 07.06.1998 року. Висновком ВТЕК від 03.11.1998 року йому встановлений ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25% з 01.11.1998 року по 03.10.2000 року. Останнім висновком ВТЕК від 20.03.2001 року позивачу був встановлений ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 20% з 01.11.2000 року безстроково. Наказом директора шахти «Суходільска-Східна» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля» від 11.07.1994 року №391, в зв'язку з частковою втратою професійної працездатності, ОСОБА_1 були призначені та виплачувалися з 07.06.1994 року щомісячні виплати на відшкодування втрати працездатності в розмірі 20% в сумі 998717 крб.
Вказані обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року у справі №541/1795/15-ц, яке набрало законної сили /а.с. 4-7/.
При цьому, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року у справі №541/1795/15-ц, яке набрало законної сили, також встановлено, що відділення виконавчої дирекції Фонду в м.Краснодоні на підставі виданої роботодавцем невірної довідки про розмір втраченого заробітку здійснювало виплату щомісячного відшкодування шкоди не в повному розмірі. Згідно розрахунку ОСОБА_1 розмір недоплати по щомісячним страховим виплатам відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Краснодоні Луганської області за період з 01.04.2001 по 30.06.2014 року становить 108 235, 80 грн., що також підтверджується вищезазначеним висновком експертного економічного дослідження № 14 від 27.07.2017 року.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2017 року у справі №541/1795/15-ц роз'яснено рішення Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року в частині визначення розміру щомісячних страхових виплат на 01.04.2001 року, вказавши, що станом на 01.04.2001 року розрахункова сума щомісячних страхових виплат 20% середньої заробітної плати ОСОБА_1 становила 424,13 грн. /а.с. 8/.
Згідно довідки від 27.10.2014 №1632000150 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, виданої ОСОБА_1 , останній постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_2 /а.с. 154/.
Постановою ВВД в Миргородському районі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 06.11.2014 продовжено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 5570, номер випадку 5570, раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 1651,39 грн. /а.с. 40/.
Згідно довідки від 05.10.2016 №1628001103 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_1 01.10.2016, зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 /а.с. 18/.
Постановою Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №541/1795/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року залишено без змін. /а.с. 9-16/.
27.12.2019 позивач звернувся до Миргородського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області із заявою про виплату заборгованості по страховим виплатам за період з 27.08.2001 по 30.06.2014 в сумі 108235,80 грн. /а.с. 104/, на яку позивачу надано відповідь листом Миргородського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 11.01.2020 №07-20 /а.с. 25, 110/, де зазначено, що з травня 2018 року здійснюються поточні виплати потерпілим на виробництві та членам їх сімей, а заборгованість за минулий період буде виплачена з урахуванням вимог пункту 4 статті 47 Закону №1105 після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку. На сьогоднішній день такий порядок не затверджено.
Позивач не погодився з такою відповіддю, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Одними із принципів соціального страхування, відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 3 вказаного Закону, зокрема, є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
За приписами частин 6, 7 статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою. Постанови правління Фонду підлягають обов'язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті Фонду протягом 20 робочих днів після їх прийняття. Рішення правління Фонду, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до статті 8 вказаного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.
Згідно зі статтею 9 Закону основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування.
Тобто Фонд є суб'єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями.
Статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Відповідно до статті 17 цього Закону спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з частиною 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Ураховуючи принципи, функції Фонду та зміст положень вищезазначених норм права, за предметним та суб'єктним складом цей спір має ознаки публічно-правових правовідносин, а отже підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 280/1539/15-ц (провадження № 14-87цс18), у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16-а (провадження № 11-350апп18), а також у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №428/6294/16-ц (провадження № 61-35234св18).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
На час виникнення спірних правовідносин питання відшкодування шкоди, завданої працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, були врегульовані Законом України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, із наступними змінами. Обов'язок по відшкодуванню такої шкоди було покладено на власника підприємства, установи, організації, з якими потерпілий працівник перебував у трудових відносинах.
Відповідно до пункту 28 вказаних Правил (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1994 року № 492) перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім'ї померлого; підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок /окладів/ працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Згідно зі змінами, внесеними до вказаного пункту постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 1997 року № 1100 це перерахування повинне було здійснюватися у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств.
Пунктом 3 постанови Кабінету міністрів України від 20 жовтня 1994 року № 720 «Про підвищення заробітної плати на державних підприємствах, в установах і організаціях», яка набрала чинності з 01 жовтня 1994 року, зобов'язано підприємства, установи і організації провести перерахунок розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, одночасно з переглядом тарифних ставок і посадових окладів на величину їх фактичного підвищення.
Відповідно до пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05 червня 2014 року) передбачено, що у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
Національний банк України (далі - НБУ) постановою від 23 липня 2014 року № 436 на території Донецької та Луганської областей з 24 липня 2014 року запровадив надзвичайний режим роботи банківської системи.
Постановою від 06 серпня 2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» НБУ зобов'язав банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв'язку, які є учасниками платіжних систем, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р м. Краснодон включено в перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року у справі №541/1795/15-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що Управлінням виконавчої дирекції Фонду у Луганській області видано наказ № 506 від 19.11.2014 року «Про виконання наказу виконавчої дирекції Фонду від 17.11.2014 року № 882 «Про роботу робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Луганській області» та наказ управління № 514 від 26.11.2014 року «Про переїзд робочих органів Фонду в містах та районах Луганської області», якими відділення виконавчої дирекції Фонду, які знаходяться на території на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження було зобов'язано переміститись на територію підконтрольну Українській владі та вжити усіх необхідних заходів пов'язаних з таким переміщенням в строк до 01 грудня 2014 року. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні не виконано вказані накази, та не здійснено переміщення з тимчасово неконтрольованої території, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Крім того, не здійснена зміна місцезнаходження відділення, евакуація працівників та вивезення майна й документації, не здійснено заходів щодо відкриття рахунків в органах державної казначейської служби на підконтрольній Українській владі території, працівники відділення звільнені.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07 листопада 2014 року № 595 у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення АТО, встановлено постановою правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за № 6/26451.
У пункті 1 розділу III цього Порядку зазначено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування).
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №541/1795/15-ц, позивачем у якій був ОСОБА_1 , та який є обов'язковим для застосування судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області від 06.11.2014 продовжено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 5570, номер випадку 5570, раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 1651,39 грн. /а.с. 40/.
Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №541/1795/15-ц зроблено висновки про те, що доводи касаційної скарги про відсутність необхідності залучення до участі у справі відповідачем відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області спростовуються пунктом 1 розділу ІІІ Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб встановлено постановою правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за № 6/26451 відповідно до якого мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування).
Отже, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №541/1795/15-ц дійшов висновку, що у спірних правовідносинах належним відповідачем мало бути відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області, яке було залучено до участі у справі №541/1795/15-ц третьою особою та не було залучено відповідачем.
Пунктом 5 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.
Таким чином, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, відокремленим структурним підрозділом якого є Миргородське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, є правонаступником відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області, що визнається відповідачем.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання страхових виплат, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За приписами статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час продовження позивачу раніше призначених та нарахованих виплат) страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із, зокрема, страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).
Згідно частини 2 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час продовження позивачу раніше призначених та нарахованих виплат) перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Частиною 1 статті 34 цього Закону визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Згідно постанови відділення виконавчої дирекції Фонду в м.Краснодоні №5570 від 27.08.2001, розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати професійної працездатності визначено в сумі 205 грн. /а.с. 194/, тобто 20% із середнього заробітку 1025 грн.
Позивачем надано суду висновок експерта №14 експертного економічного дослідження, складений 27.07.2017 /а.с. 19-24/, згідно якого розрахунковий розмір недоплати ОСОБА_1 по щомісячним страховим платежам за період з 01.04.2001 року по 30.06.2014 Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м. Краснодоні Луганської області, ПАТ "Краснодонвугілля" підтверджується в сумі 108235,80 грн.
Вказаний висновок №14 експертного економічного дослідження, складений 27.07.2017 /а.с. 19-24/, містить детальний розрахунок розміру недоплати ОСОБА_1 по щомісячним страховим виплатам за період з 01.04.2001 по 30.06.2014
Суд враховує, що вказаний висновок експертного дослідження не є висновком експерта, натомість є результатом проведення експертного дослідження у розумінні Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).
Таким чином, вказаний висновок №14 експертного економічного дослідження, складений 27.07.2017, є письмовим доказом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Копії постанов про продовження раніше призначеної страхової виплати та про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати, копії виписок з особистих рахунків по заробітній платі, копії довідки про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1 від 21.02.2006 №407, виданої ВАТ "Краснодонвугілля" Відокремлений підрозділ Шахтоуправління "Суходільське-Східне", та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ОСОБА_1 від 10.01.2012 №1/11 ПАТ "Краснодонвугілля №8", які враховані при здійсненні розрахунку та описані у висновку №14 експертного економічного дослідження, складеному 27.07.2017, містяться у матеріалах справи /а.с. 192-209/.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, якими б спростовувалися висновки, розрахунки чи розміри коефіцієнтів, враховані експертом при здійсненні розрахунків вказаного експертного дослідження №14, складеного 27.07.2017.
Зважаючи на те, що у ході розгляду справи представник відповідача пояснював, що відповідачу не передано оригінал справи про страхові виплати ОСОБА_1 , натомість, відповідач одержує необхідні відомості з інформаційно-аналітичної системи Фонду, про що зазначено у відзиві на позовну заяву /зворот а.с. 36, а.с. 37/, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року витребувано від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області: всі відомості, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Фонду соціального страхування України стосовно ОСОБА_1 , що стосуються предмету даного спору, у тому числі, відомості про суми нарахованих та отриманих позивачем страхових виплат за період з 01.04.2001 по 30.06.2014, засвідчені належним чином копії документів та відомостей, які враховувалися Фондом при нарахуванні ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01.04.2001 по 30.06.2014; засвідчені належним чином копії: постанов Фонду про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 за період з 01.04.2001 по 30.06.2014, довідок про заробітну плату ОСОБА_1 , які враховувалися при призначенні перерахованої щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 за період з 01.04.2001 по 30.06.2014. Встановлено строк для надання вказаних документів до суду до 29 травня 2020 року.
Копія ухвали про витребування доказів від 15 травня 2020 року отримана представником відповідача 20 травня 2020 року /а.с. 187, 188/.
Проте, відповідачем не надано до суду витребувані ухвалою суду документи, натомість, надано лист від 29.05.2020 №1147-10 /а.с. 216-217/, у якому представником відповідача зазначено, що Управління не має правових підстав надавати інформацію, що міститься у Єдиній інформаційно-аналітичній системі Фонду соціального страхування України за період з 01.04.2001 по 30.06.2014.
Частинами 6, 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Таким чином, оскільки відповідач має доступ до Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України та одержує відомості з інформаційно-аналітичної системи Фонду, про що самостійно зазначає у відзиві на позовну заяву /а.с. 37/, а тому відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, повинен був надати до суду витребувані ухвалою суду документи, проте, без поважних причин ухилився від виконання цього обов'язку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання обставини, для з'ясування якої витребувалися зазначені вище докази від відповідача, а саме, суд вважає за необхідне визнати правильним розрахунок, наведений у висновку №14 експертного економічного дослідження, складеному 27.07.2017.
Більш того, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року у справі №541/1795/15-ц, яке набрало законної сили /а.с. 4-7/, встановлено, що відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Краснодоні на підставі виданої роботодавцем невірної довідки про розмір втраченого заробітку здійснювало виплату щомісячного відшкодування шкоди не в повному розмірі. Згідно розрахунку ОСОБА_1 розмір недоплати по щомісячним страховим виплатам відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Краснодоні Луганської області за період з 01.04.2001 по 30.06.2014 року становить 108 235, 80 грн., що також підтверджується вищезазначеним висновком експертного економічного дослідження № 14 від 27.07.2017 року.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2017 року у справі №541/1795/15-ц, яка набрала законної сили, роз'яснено рішення Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року в частині визначення розміру щомісячних страхових виплат на 01.04.2001 року, вказавши, що станом на 01.04.2001 року розрахункова сума щомісячних страхових виплат 20% середньої заробітної плати ОСОБА_1 становила 424,13 грн. /а.с. 8/.
Таким чином, розмір недоплати по щомісячним страховим виплатам ОСОБА_1 за період з 01.04.2001 по 30.06.2014 року становить 108235 грн. 80 коп.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру розгляду розміру щомісячних страхових виплат внутрішньо переміщеним особам за час до переселення, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання у відзиві на неможливість перевірки правильності розрахунку щомісячних страхових виплат у зв'язку з відсутністю встановленої нормативними документами процедури та порядку розгляду щомісячних страхових виплат внутрішньо переміщеним особам, за час, що минув до переселення, як на підставу для відмови позивачу у перерахунку та виплаті заборгованості по страховим виплатам за період з 01.04.2001 по 30.06.2014, є необґрунтованими.
Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Частиною 1 стаття 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини 1 стаття 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється:
- на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;
- на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року у справі №541/1795/15-ц, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №541/1795/15-ц, встановлено, як вбачається з довідки МСЕК № 8 від 20.03.2001 року було здійснено огляд за результатами якого було встановлено ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 у відсотках, а саме 20% з 01.11.2000 року. Звідси слідує, що ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 20% було встановлено з листопада 2000 року, але сам факт встановлення даного ступеню мав місце лише в березні 2001 року, а отже перебіг позовної давності не міг розпочатися раніше дати огляду, а саме 20.03.2001 року. Відповідно виплати, у урахуванням 20% втрати професійної працездатності за листопад - грудень 2000, січень - лютий 2001 року були нараховані в березні 2001 року на підставі довідки МСЕК № 8 від 20.03.2001 року, оскільки до визначення відповідного відсоткового розміру втрати працездатності такі виплати були б незаконними, адже попереднім висновком від 03.11.1998 року ОСОБА_1 був встановлений ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25%. Таким чином, перебіг позовної давності розпочався 20.03.2001 року, а не в листопаді 2000 року, як помилково вважав суд першої інстанції, і відповідно право на звернення до суду зберігалося до 20.03.2004 року, тобто вже після вступу в силу нового Цивільного кодексу України, а згідно правил п. 6 його Прикінцевих та Перехідних, до даних правовідносин слід застосовувати положення п.п. 3, 5 ст. 268 ЦК України, які визначають, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Судом встановлено, що 27.12.2019 позивач звернувся до Миргородського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області із заявою про виплату заборгованості по страховим виплатам за період з 27.08.2001 по 30.06.2014 в сумі 108235,80 грн. /а.с. 104/, на яку отримав відповідь листом Миргородського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 11.01.2020 №07-20 /а.с. 25, 110/, де зазначено, що з травня 2018 року здійснюються поточні виплати потерпілим на виробництві та членам їх сімей, а заборгованість за минулий період буде виплачена з урахуванням вимог пункту 4 статті 47 Закону №1105 після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку. На сьогоднішній день такий порядок не затверджено.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача 06.03.2020.
Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Пунктом 1 частини 2 статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Фонд зобов'язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у листі від 11.01.2020 №07-20 на частину 4 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням, оскільки у даному випадку виплати не були призначені позивачу саме у належному розмірі, а тому і відсутня вина позивача у несвоєчасному одержанні таких виплат.
Частиною 5 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Відповідно до частини 7 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Таким чином, оскільки позивачу своєчасно не виплачено суми страхової виплати саме з вини Фонду, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що відсутність законодавчого врегулювання окремого порядку виплати заборгованості по соціальним виплатам не може ставити в залежність особу-отримувача страхових виплат, як єдиного джерела існування цієї особи.
Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача на частину 3 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою передбачено, якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення, зважаючи на те, що постановою від 06.11.2014 потерпілому ОСОБА_1 було продовжено раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв'язку з тимчасовим місцем проживання /а.с. 40/, а не розглянуто справу вперше про страхові виплати.
Таким чином, не перерахувавши щомісячні страхові виплати, призначені позивачу у зв'язку з отриманням професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, за період з 01 квітня 2001 року по 30 червня 2014 року та не виплативши ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам, призначеним у зв'язку з отриманням професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, за період з 01 квітня 2001 року по 30 червня 2014 року в сумі 108235 грн. 80 коп., відповідач діяв не на підставі законодавства України, необґрунтовано та недобросовісно, тобто без наміру щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, що полягає у не перерахунку щомісячних страхових виплат, призначених у зв'язку з отриманням професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, за період з 01 квітня 2001 року по 30 червня 2014 року та не виплаті ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам, призначеним у зв'язку з отриманням професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, за період з 01 квітня 2001 року по 30 червня 2014 року в сумі 108235 грн. 80 коп. та зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області провести перерахунок щомісячних страхових виплат, призначених у зв'язку з отриманням професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, за період з 01 квітня 2001 року по 30 червня 2014 року та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам, призначеним у зв'язку з отриманням професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, за період з 01 квітня 2001 року по 30 червня 2014 року в сумі 108235 грн. 80 коп.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (ідентифікаційний код 41319427, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36011) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, що полягає у не перерахунку щомісячних страхових виплат, призначених у зв'язку з отриманням професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, за період з 01 квітня 2001 року по 30 червня 2014 року та не виплаті ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам, призначеним у зв'язку з отриманням професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, за період з 01 квітня 2001 року по 30 червня 2014 року в сумі 108235 грн. 80 коп.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області провести перерахунок щомісячних страхових виплат, призначених у зв'язку з отриманням професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, за період з 01 квітня 2001 року по 30 червня 2014 року та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам, призначеним у зв'язку з отриманням професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності, за період з 01 квітня 2001 року по 30 червня 2014 року в сумі 108235 грн. 80 коп. (сто вісім тисяч двісті тридцять п'ять гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 09 червня 2020 року.
Суддя С.С. Сич