28 травня 2020 року м. Ужгород№ 260/888/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Неміш Т.В.
за участю:
позивача: представник - не з'явився,
відповідача 1: представник - Олійник Р.Б.,
відповідача 2: представник - не з'явився,
відповідача 3: представник - не з'явився,
відповідача 4: представник - не з'явився,
третьої особи: представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державної авіаційної служби України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Державна авіаційна служба України звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород", в якому просить: 1) зобов'язати ОСОБА_1 виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 №150; 2) зобов'язати ОСОБА_2 виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 №151; 3) зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 ; 4 ) визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва; 5) визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №22/03-01/18, затверджених наказом від 26.03.2018 №19-14 та скасувати їх; 6) визнати протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області щодо видачі дозволів на початок виконання підготовчих та будівельних робіт та скасувати їх.
Заявлені позовні вимоги позивач аргументує тим, що за результатами проведеного обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлено факт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яке здійснюється ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України, що є порушенням норм чинного законодавства. У зв'язку з чим Державіаслужбою України прийняті рішення про припинення будівництва, що були скеровані на адресу місця реєстрації забудовників. Однак такі у добровільному порядку виконані не були. Тому, зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, вважає, що вирішення питання щодо виконання вищезазначених рішень в судовому порядку є єдиним способом захисту порушених прав Державіаслужби. Незважаючи на законодавчі вимоги щодо обов'язку погодження умов забудови приаеродромної території з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржені Містобудівні умови та обмеження забудови з порушенням норм містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, а тому такі підлягають скасуванню. Окрім того, Державіаслужба до подання позову запросила від Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіального підрозділу копії документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт по вказаному об'єкту будівництва, та просила вжити заходи, спрямовані на припинення будівництва без передбачених чинним законодавством України погоджень. У відповідь на зазначений запит витребувану інформацію не надано, а питання щодо вжиття заходів не вирішено. З огляду на що вважає, що спеціально уповноваженим органом державного контролю у сфері містобудування проігноровано обґрунтоване звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, не призначено позапланову перевірку з вказаних питань та не вжито передбачених законом заходів реагування. Вважає, що вказані обставини свідчить про бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.
В судове засідання 28 травня 2020 року представник позивача не з'явився, однак надіслав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за його відсутності.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 28 травня 2020 року проти задоволення позову заперечив з мотивів, наведених у поданих відзиві на позов та поясненнях.
Представники відповідачів 2, 3, 4 та 3-ї особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином проінформовані про дату, час та місце судового розгляду.
19 вересня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від представника відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.09.2019 р., відповідно до якого проти задоволення позову в частині заявлених до нього позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, в такому відсутня інформація про реєстрацію та/або видачу дозвільних документів на початок та закінчення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області жодних дій щодо реєстрації та видачі оскаржених документів не здійснювало.
03 жовтня 2019 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив відповідача 3 №4/990-19 від 27.09.2019 р., в якій вважає безпідставними твердження відповідача 3 про невидачу жодних дозвільних документів на здійснення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такі спростовуються відомостями акту обстеження приаеродромної території та фактом видачі Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради містобудівних умов та обмежень. Тому припускає, що будівництво за вказаною адресою ведеться без необхідних дозвільних документів. Звертає увагу суду на те, що законодавством передбачено обов'язкове погодження місця розташування та будівництва об'єктів, розташованих на приаеродромній території, в тому числі з керівником експлуатанта аеродрому та Державіаслужбою. Спірна земельна ділянка та об'єкт будівництва на такій знаходяться в межах приаеродромної території. Разом з тим, замовником погодження від зазначених органів отримано не було. Тому вважає, що відповідачем 3 допущено бездіяльність в частині відсутності взаємодії з відповідними органами державної влади у зв'язку з будівництвом житлового будинку на приаеродромній території без відповідних дозвільних документів та погоджень.
11 листопада 2019 року представник відповідача 1 подав до суду відзив на позовну заяву б/н від 08.11.2019 р., відповідно до змісту якого проти позову заперечує з мотивів його безпідставності. Вважає, що необхідною умовою обов'язковості отримання погодження Державіаслужби на здійснення будівництва на приаеродромній території є те, що таке становить загрозу для польотів повітряних суден, впливає на безпеку авіації та створює перешкоду для роботи наземних засобів зв'язку, навігації та спостереження, або ж перевищує висоту 45 метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 км або 100 м на земною поверхнею. Разом з тим, позивач жодних доказів наявності вказаних обставин у спірних правовідносинах не підтвердив. Окрім того, вважає, що Державіаслужба не приймає участі у процедурі видачі дозвільних документів на початок виконання будівних робіт, містобудівних умов і обмежень, а тому отримання погодження від позивача на видачу таких, як і відмова у їх видачі чи їх скасування за відсутності такого погодження чинним законодавством не передбачена. Також звертає увагу суду на те, що відповідно до законодавчих норм відсутність погодження з боку Державіаслужби на будівництво не є свідчення того, що такий об'єкт будівництва є самочинним, а отже не може бути головним чинником для його знесення. Окрім того, вважає безпідставними посилання позивача на сертифікат аеродрому "Ужгород" №АП 06-01, оскільки такий виданий тільки 30 березня 2019 року, тоді як рішення прийняте 14 березня 2019 року. Отже такий не може слугувати підставою для зупинення будівельних робіт.
17 лютого 2020 року представник відповідача 1 подав до Закарпатського окружного адміністративного суду пояснення по справі, в яких вважає, що чинним законодавством передбачений обов'язок експлуатанта аеродрому доводити до відома органу місцевого самоврядування інформацію про розміри приаеродромної території. Однак така була повідомлена тільки 15 січня 2019 року, а отже на момент видачі спірних містобудівних умов та обмежень орган місцевого самоврядування не мав інформації щодо розміру приаеродромної території та відповідно у такого не було підстав погоджувати об'єкт будівництва з Державіаслужбою.
28 квітня 2020 року представник відповідача 1 надіслав на електронну адресу суду пояснення по справі, в яких вважає безпідставними заявлені позовні вимоги та у задоволенні позову просить відмовити.
Відповідачі 2, 3, 4 та третя особа своїм право на подання відзиву та пояснень не скористалися.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 22.02.2019 на адресу Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба) надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» 11.02.2019 (далі - ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород») (арк. спр. 52 - 58, т. 1).
Як вбачається із зазначеного акту обстеження, таке було проведено у період з 15.11.2018 р. по 25.01.2019 р. комісією за участі представників СБУ в Закарпатській області на підставі наказу від 14.11.2018 р. №102.
Відповідно до п. 3 акту, при обстеженні приаеродромної території на предмет виявлення фактів будівництва з порушенням вимог Порядку погодження місця розташування та висоти об'єктів на приаеродромних територіях об'єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, були здійснені виїзди на об'єкти будівництва, що ведуться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування, без погодження, серед яких, за адресою: АДРЕСА_1 , вид об'єкта - «Будівництво торгово-житлового комплексу», забудовники - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ).
На підставі акту обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, враховуючи здійснення будівництва на приаеродромній території аеродрому «Ужгород» без попереднього погодження місця розташування і висоти такого об'єкта будівництва з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, Державіаслужбою винесено рішення №150 та №151 від 14.03.2019 р. про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території, яким Державіаслужба вимагала негайно припинити будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства. Окрім того, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 або уповноважену особу зобов'язано невідкладно вжити заходів щодо погодження місця розташування та висоти об'єкта на приаеродромній території відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення про використання повітряного простору України та у спосіб, передбачений Порядком погодження місця розташування та висоти об'єктів на приаеродромних територіях та об'єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (арк. спр. 26, 27 т. 1).
В подальшому 04 квітня 2019 року Державіаслужбою на адресу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області (далі - Управління ДАБІ у Закарпатській області), Ужгородської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради були скеровані звернення щодо надання копій документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, по об'єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , б/н . Окрім того, у вказаному зверненні Державіаслужба просила зазначених суб'єктів владних повноважень в межах компетенції вжити заходи, спрямовані на припинення будівництва без передбачених чинним законодавством України погоджень, про результати яких додатково повідомити уповноважений орган (арк. спр. 28 - 31, 34 - 37, т. 1).
Однак, зазначеними у зверненні адресатами витребувані документи надані не були.
Листом №1007-1-18/471 від 18.04.2019 р. Управління ДАБІ у Закарпатській області повідомило, що відповідно до законодавчих змін з 10 вересня 2016 року функції державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Ужгород здійснює Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, з огляду на що з приводу порушених у зверненні питань рекомендовано звернутися до уповноваженого органу (арк. спр. 43 - 44, т. 1).
Листом №1210/03-06 від 06.05.2019 р. Виконавчий комітет Ужгородської міської ради повідомив Державіаслужбу про те, що суб'єктами правовідносин на предмет погодження наміру забудови та здійснення будівництва на приаеродромній території є Державіаслужба, експлуатант аеродрому, орган місцевого самоврядування, яким надані вихідні дані для проектування, а також фізичні та юридичні особи, які здійснюють будівництво в межах приаеродромної території, оскільки саме на етапі видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вчиняються зазначені дії. Разом з тим, функції державного архітектурно-будівельного контролю здійснюються на етапі виконання підготовчих та будівельних робіт, а також прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Тому органи державного архітектурно-будівельного контролю на вказаному етапі забудови вправі перевіряти тільки наявність у замовника будівництва містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, належним чином розробленої проектної документації на будівництво, проходження такою експертизи у разі її обов'язковості, здійснення будівельних робіт у відповідності до проектних рішень та будівельних норм, а також вихідних даних на проектування. Отже, не погодження наміру забудови у порядку, визначному Повітряним кодексом України, у разі відсутності посилання на необхідність здійснення такого в містобудівних умовах та обмеженнях не може бути належною підставою для відмови забудовнику у видачі дозвільних документів (арк. спр. 38 - 42, т. 1).
У відповідь на скероване Державіаслужбою звернення листом від 23.05.2019 р. Управління містобудування та архітектури повідомило, що при наданні містобудівних умов та обмежень перевіряється відповідність цільового і функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, якою в даному випадку є генеральний план м. Ужгорода, затверджений рішенням ХХІХ сесії Ужгородської міської ради ІV скликання №313 від 04.06.2004 р., яким передбачено перенесення регулярних рейсів на аеродром «Мукачево» та скорочення злітно-посадкової смуги аеродрому «Ужгород». Проте на момент надання зазначених містобудівних умов та обмежень експлуатантом аеродрому не було надано графічні матеріали схеми планувальних обмежень та схеми меж приаеродромної території, які б візуалізували необхідні обмеження (арк. спр. 32 - 33, т. 1).
Вважаючи протиправними дії ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та вищезазначених суб'єктів владних повноважень щодо видачі дозвільних документів та здійснення будівництва на приаеродромній території без погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, оскільки такі можуть призвести до негативних наслідків в результаті можливої авіаційної події, враховуючи невиконання рішення у добровільному порядку у встановлені строки, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлені Повітряним кодексом України №3393-VI від 19.05.2011 р. (далі - ПК України).
Відповідно до преамбули ПК України, державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
Згідно п. 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №520 від 08.10.2014 року, Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
До основних завдань Державіаслужби, відповідно до п.п. 4 п. 3 Положення про Державну авіаційну службу України, відноситься здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування. Зазначене також кореспондується з нормами ст. 5 ПК України.
Спірні правовідносини в даній адміністративній справі виникли з приводу не погодження місця розташування об'єкта будівництва, діяльність якого, на думку позивача, може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, розташованого на приаеродромній території, з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою.
Визначення поняттю «приаеродромна територія» надано в п. 84 ст. 1 ПК України, відповідно до якого такою є обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об'єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.
П. 1.5 Порядку погодження місця розташування та висоти об'єктів на приаеродромних територіях та об'єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерство інфраструктури України №721 від 30.11.2012 р. (далі - Порядок), встановлено, що для аеродромів класів А, Б, В, Г приаеродромна територія визначається колом з радіусом 50 км від КТА; класів Д, Е і некласифікованих - 25 км від КТА, вертодромів - 12 км від КТА, для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від КТМ.
Порядок здійснення будівництва на приаеродромній території регламентується нормами ст. 69 ПК України. Так, ч.ч. 1, 2 зазначеної статті встановлено, що будівлі і природні об'єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден. На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв'язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать, в тому числі, будівництво.
Зазначене узгоджується також з п. 1.5 Порядку, відповідно до якого на приаеродромних територіях встановлюються спеціальні вимоги до розташування об'єктів, а їх висотне положення контролюється, виходячи із умов безпеки маневрування, зльоту та посадки відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до норм п. 56 Положення про використання повітряного простору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №954 від 06.12.2017 р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №954), місце розташування і висота об'єктів на приаеродромній території та об'єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).
Дія такого Положення поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості за напрямами діяльності у галузі авіації, використання повітряного простору та діяльність яких створює або потенційно може створювати небезпеку повітряному руху, перешкоди для роботи наземних засобів зв'язку, навігації та спостереження.
До об'єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів та роботу засобів зв'язку, навігації та спостереження, у розумінні п. 57 Положення, віднесено наступні об'єкти будівництва та реконструкції:
- аеродроми, вертодроми, постійні злітно-посадкових майданчики;
- об'єкти, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;
- об'єкти заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів.
- повітряних ліній електрозв'язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об'єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об'єктів з викидом відкритого полум'я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв'язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення;
- об'єкти незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.
Відповідно до п. 60 Положення, підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об'єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.
Відповідно до п. 2.1 Порядку, погодження місця розташування та висоти об'єктів на приаеродромних територіях та об'єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об'єктів на приаеродромних територіях та об'єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях, форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об'єктів на приаеродромних територіях та об'єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.
Процедура погодження здійснюється фахівцями Державіаслужби України на підставі Заявки, яка реєструється в день її надходження (п. 2.3 Порядку).
Предметом даного адміністративного позову, в частині, що стосується ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є питання зобов'язання вказаних осіб виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 №150, 151 та знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .
З приводу вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.
Рішеннями Державіаслужби від 14.03.2019 №150 та 151 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно зобов'язано негайно припинити будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , а також невідкладно вжити заходи щодо погодження місця розташування та висоти об'єкта на приаеродромній території відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення №954 та у спосіб, передбачений Порядком.
Відповідно до ч. 10 ст. 69 ПК України, органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов'язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.
Отже, вимогами чинного законодавства з питань безпеки авіації передбачений обов'язок фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості здійснювати погодження об'єктів будівництва та реконструкції у випадках, якщо такі відповідають встановленим критеріям, а рішення Державіаслужби, що стосуються припинення такого будівництва, у разі недотримання законодавства у сфері авіаційної безпеки, підлягають обов'язковому виконанню.
З проведеного правового аналізу зазначених законодавчих норм суд дійшов висновку, що погодженню з уповноваженими органами підлягає не будь-яке будівництво чи реконструкція, що здійснюється на приаеродромній території, а тільки те, що відповідає критеріям, визначеним в п. 57 Положення.
Судом встановлено, що Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 26 березня 2018 року було видано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Будівництво торгово-житлового комплексу» №22/03-01/18 за адресою: АДРЕСА_6 (арк. спр. 63 - 64, т. 1), що є предметом оскарження в даній адміністративній справі. Так, як вбачається із зазначених містобудівних умов та обмежень, граничнодопустима висотність зазначеного об'єкта будівництва становить 21,0 м від планувальної позначки землі, що менше, ніж 45 метрів відносно контрольної точки аеродрому, тобто мінімальної висоти, з досягнення якої об'єкт будівництва вважається таким, що може вплинути на безпеку польотів та роботу засобів зв'язку, навігації та спостереження.
В обґрунтування заявлених до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовних вимог позивач посилається виключно на відомості акту обстеження приаеродромної території №01 від 11.02.2019 р. Разом з тим, суд не вважає зазначений акт належним та достатнім в розумінні норм КАС України доказом, оскільки жодних відомостей чи документальних підтверджень того, що об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_6 відповідає критеріям, визначеним в п. 57 Положення №954, такий не містить.
Доказами, відповідно до ст. 72 КАС України, в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України).
Разом з тим, акт обстеження, окрім посилань на те, що при обстеженні приаеродромної території на предмет виявлення фактів будівництва з порушенням законодавчих вимог були здійснені виїзди на об'єкти будівництва, що ведуться без узгодження, не містить жодних відомостей щодо проведення комісією замірів висоти об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_6 , результатів таких, або наявність будь-яких інших підстав стверджувати про можливий негативний вплив такого на безпеку польотів та роботу засобів зв'язку, навігації та спостереження.
Наявність обставин, передбачених п. 57 Положення №954, матеріалами справи також не підтверджується.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив те, що безпосередньо працівниками Державіаслужби обстеження приаеродромної території та зокрема об'єкта, що є предметом даного адміністративного позову, не здійснювалося. Рішення №150, 151 від 14.03.2019 р. прийняті виключно на підставі відомостей акту обстеження, складеного комісією за участю експлуатанта аеродрому.
З огляду на що суд вважає, що позивач не довів те, що вимоги з питань обов'язковості погодження об'єкта будівництва та, відповідно, виконання рішень Державіації №150, 151 розповсюджується на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В позовних вимогах, звернутих до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач також просить суд зобов'язати відповідачів 1, 2 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_6 .
З метою прийняття рішення з приводу позовної вимоги про знесення самочинного будівництва суд повинен дослідити правову сутність такого поняття.
Так, зокрема, самочинним будівництвом, в розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України, є житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Вказані положення в частині, що стосуються питання знесення самочинно збудованих об'єктів, кореспондуються також з положеннями ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 р. (далі - Закон).
Таким чином, знесення самочинного будівництва є крайнім заходом та може застосовуватися за рішенням суду тільки у разі, якщо перебудова такого об'єкта є неможливою, або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення.
Жодних доказів на підтвердження наявності підстав для застосування заходів, передбачених абз. 2 ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, позивачем до суду надано не було.
Разом з тим, за правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Тому суд вважає, що позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають.
Щодо звернених до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 69 ПК України визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
Разом з тим, ч. 4 ст. 69 ПК України встановлює також обов'язок експлуатанта аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженої ним особи доводити до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території, інформацію про розміри приаеродромної території. При цьому встановлено, що розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.
Одночасно згідно ч. 5 ст. 69 ПК України передбачено, що для запобігання порушенню умов погодження, незаконному будівництву експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.
Таким чином, провівши правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною передумовою погодження органом місцевого самоврядування умов забудови, використання землі і споруд з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації є інформування експлуатантом аеродрому такого суб'єкта владних повноважень про розміри приаеродромної території.
З матеріалів справи вбачається, що ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» повідомило Ужгородську міську раду про розміри приаеродромної території тільки 15 січня 2019 року, скерувавши на адресу такого лист №27/01-15 (арк. спр. 45 - 46, т. 1). Окрім того, відповідно до відомостей листа-відповіді Державної авіаційної служби України від 06.08.2019 р. на адвокатський запит ОСОБА_3 , інформація щодо погодження зон обмеження житлової забудови навколо аеродрому з Ужгородською міською радою в Державіаслужбі відсутня (арк. спр. 120 - 121, т. 1).
Під час розгляду даної адміністративної справи позивачем вказана обставина спростована не була.
Отже, станом на день видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень забудови за адресою: АДРЕСА_6 - 26 березня 2018 року до органу місцевого самоврядування не була доведена інформація про розміри приаеродромної території.
Зазначені обставини вказують на відсутність протиправної бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо не погодження з Державіаслужбою умов забудови, використання землі і споруд та здійснення будівництва за адресою: АДРЕСА_6 без такого погодження.
Розглядаючи обґрунтованість позовних вимог, які стосуються визнання протиправності дій Управління містобудування та архітектури щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови та їх скасування, суд виходить з наступного.
Ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 р. (далі - Закон) (в редакції, чинній на момент видачі містобудівних умов та обмежень) встановлено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;
4) витяг із Державного земельного кадастру.
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.
Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
При цьому виключні підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, передбачені ч. 4 ст. 29 Закону є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вищенаведеним переліком підстав не передбачене право уповноваженого органу відмовити у наданні містобудівних умов та обмежень у разі неподання забудовником при зверненні із заявою погодження Державіаслужби.
Відповідно до п.п. 8, 9 ч. 5 ст. 29 Закону, містобудівні умови та обмеження містять, серед іншого, планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); охоронні зони об'єктів транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, відстані від об'єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.
Таким чином, планувальні обмеження є складовою частиною містобудівних умов та обмежень, і без врахування всіх передбачених законодавством вимог, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам законодавства.
Приймаючи рішення з приводу правомірності дій органу місцевого самоврядування щодо видачі оскаржених містобудівних умов та обмежень, суд виходить із мотивів та обґрунтувань позивача, а саме, видачі таких без надання погодження Державіаслужби.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що на момент видачі оскаржених містобудівних умов та обмежень до відома органу місцевого самоврядування не було доведено інформацію про розміри приаеродромної території, тому суд не може самостійно робити припущення про те, що Управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради очевидно було відомо, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_6 знаходиться у межах приаеродромної території ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород».
Жодних доказів на спростування вказаної обставини позивачем надано не було.
З огляду на наведені обставини суд вважає, що позовні вимоги до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради задоволенню також не підлягають.
Що стосується заявлених до Управління ДАБІ у Закарпатській області позовних вимог, суд зазначає наступне.
В заявлених до відповідача 3 позовних вимогах позивач просить суд визнати протиправними дії Управління ДАБІ у Закарпатській області щодо видачі дозволів на початок виконання підготовчих та будівельних робіт та скасувати їх. Разом з тим, позивач не вказує будь-які ідентифікуючі ознаки вказаних документів, копії таких надано не було.
На виконання вимог суду Управління ДАБІ у Закарпатській області повідомило, що оскаржувані документи Управлінням ДАБІ у Закарпатській області не видавались, однак в архівних матеріалах віднайдено декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 15.09.2011 р. №ЗК14311041794, зареєстровану Інспекцією ДАБК у Закарпатській області на об'єкт будівництва «Торгово-офісний комплекс» по вул. Радіщева, 1, м. Ужгород (кат. буд. - ІІІ) (арк. спр. 8 - 14, т. 2).
З копії декларації про готовність об'єкта до експлуатації вбачається, що будівництво такого об'єкта здійснюється на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт №180 від 12.10.2007 р., виданого Інспекцією ДАБК м. Ужгорода (арк. спр. 10, т. 2).
З проведеного порівняльного аналізу містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва №22/03-01/18 від 26 березня 2018 року та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 15.09.2011 р. №ЗК14311041794 не можна точно встановити, що такі стосуються одного об'єкта будівництва. Так, зокрема, містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва видані в 2018 році на об'єкт «Будівництво торгово-житлового комплексу» за адресою АДРЕСА_1 - вул. Володимирська, в той час як декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована в 2011 році (тобто за 7 років до видачі містобудівних умов та обмежень) щодо готовності до експлуатації об'єкта «Торгово-офісний комплекс по АДРЕСА_1 , в м. Ужгороді».
Отже, вказана містобудівна документація не узгоджується за хронологією видачі, назвою об'єкта будівництва та ідентичністю адреси знаходження. А тому суд не може ототожнювати вказані у них об'єкти будівництва.
У звернених до Управління ДАБІ у Закарпатській області позовних вимогах позивач просить суд визнати протиправними дії такого щодо видачі дозволів на початок виконання підготовчих та будівельних робіт та скасувати їх.
Разом з тим, судом встановлено, що Управління ДАБІ у Закарпатській області взагалі не видавало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жодних дозволів на будівництво за адресою: АДРЕСА_6 . Такі видавались Інспекцією ДАБК м. Ужгорода на будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , що на час розгляду даної адміністративної справи є ліквідованою.
Заявлені до Управління ДАБІ у Закарпатській області позовні вимоги обґрунтовує виключно тим, що таким органом проігноровано обґрунтоване звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, законодавства про безпеку авіації, не призначено в порядку пп. 3 п. 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду позапланову перевірку, не вжито передбачених законом заходів реагування щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та декларації про початок будівельних робіт. Таким чином, суд констатує, що мотивація звернених до відповідача 2 позовних вимог фактично стосуються питання не проведення уповноваження органом державного контролю у сфері містобудування в порядку, визначеному законодавством, заходу державного архітектурно-будівельного нагляду за зверненням Державіаслужби.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Одним із основних засад адміністративного судочинства є принцип змагальності сторін. Цей принцип полягає у тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Більше того, процесуальні норми встановлюють обов'язкові вимоги до позовної заяви, серед яких, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З огляду на вищенаведені процесуальні положення та суб'єктний склад даної адміністративної справи, суд розглядає звернену до відповідача 3 позовну вимогу крізь призму заявлених в її обґрунтування аргументів.
Так, питання видачі дозволів на початок виконання підготовчих та будівельних робіт (що є предметом даного позову) регламентуються нормами ст.ст. 34, 37 Закону. Разом з тим, питання проведення заходів державного архітектурно-будівельного нагляду врегульовані положеннями ст. 41-1 Закону та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №698 від 19.08.2015 р. Зазначені питання є різними за змістом та способом реалізації повноваженнями органу державного архітектурно-будівельного контролю, а тому суд не може визнати протиправність видачі уповноваженим органом дозволів на початок виконання підготовчих та будівельних робіт з мотивів непроведення таким заходів державного архітектурно-будівельного нагляду.
Разом з тим, з позовною вимогою про протиправність дій Управління ДАБІ у Закарпатській області щодо ігнорування звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, не проведення позапланової перевірки, не вжиття передбачених законом заходів реагування щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та декларації про початок будівельних робіт позивач до суду не звертається.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що позивач в супереч ст. 77 КАС України не довід належними та допустимими доказам обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому такі задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У задоволенні позову Державної авіаційної служби України (місцезнаходження: пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ - 37536026) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_10 ), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (місцезнаходження: бул. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ - 37471912), Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 41284929), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" (місцезнаходження: вул. Собранецька, буд. 145, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 37869775) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
Повний текст рішення виготовлено 09 червня 2020 року.
СуддяР.О. Ващилін