09 червня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1691/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
25.05.2020 року, через канцелярію Закарпатського окружного адміністративного суду, від представника відповідача одночасно із поданням відзиву на позовну заяву, згідно якої відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, надійшло клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії за період, що виходить за межі шестимісячного терміну звернення до суду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду із даним адміністративним позовом, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Вказане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії за період, що виходить за межі шестимісячного терміну звернення до суду представник відповідача обґрунтовує тим, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №521/21851/16-а (реєстраційний №75368352). З 01.04.2018 року пенсія щомісячно виплачується в перерахованому розмірі, а тому з урахуванням часу звернення ОСОБА_1 з позовом до суду 05.05 2020 року та меж заявлених позовних вимог, позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, без поважних причин, оскільки, як заявляє ОСОБА_1 не отримуючи з квітня 2018 року кожного місяця пенсію у належному розмірі позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі №583/1463/17 (реєстраційний №73194726).
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглянув питання про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду справу в порядку письмового провадження без проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, подане представником відповідача клопотання про залишення без розгляду частини позовних вимог, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подане клопотання, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду такого, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 122 КАС України чітко передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі являється зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку з 85% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% та відповідно проведення відповідної виплати такої в належному розмірі, який встановлено на момент призначення пенсії.
Отже, спірні правовідносини виникли з приводу можливих порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
За таких обставин, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України не застосовується, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Аналогічна правова позиція з приводу спірних правовідносин, а саме щодо строків звернення до суду із позовними заявами щодо проведення перерахунку та виплат пенсій викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.03.2019 року по справі справа №806/1952/18 (адміністративне провадження №К/9901/66396/18).
Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України чітко передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що подане представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у зв'язку із пропуском строків встановлених ст. 122 КАС України, задоволенню не підлягає, оскільки таке є необґрунтованим та відповідно не підтверджене належними та допустимими доказами.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 169, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяС.А. Гебеш