Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 червня 2020 р. Справа №200/4407/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 адреса для листування: АДРЕСА_2 )
до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3)
про стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії у розмірі 143796 грн. 33 коп.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії у розмірі 143796 грн. 33 коп.
Ухвалою від 30 квітня 2020 року суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання (надіслання) суду оригіналу документу про сплату судового збору у сумі 1437 грн. 96 коп. або належні докази в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, з урахуванням внесених до КАС України змін згідно з Законом України від 29 березня 2020 року № 3275 про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019). Даний строк продовжується на строк дії такого карантину.
29 травня 2020 року позивач на виконання вимоги ухвали суду від 30 квітня 2020 року до суду надав заяву про звільнення позивача від сплати судового збору.
В обгрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору та залишаючи позовну заяву без руху, суд, не звертаючи уваги, що предметом позову є захист соціальних прав - пенсії позивача, суд аргументував своє рішення тим, що відстрочення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, клопотання не підтверджено жодними доказами на підтвердження скрутного майнового становища позивача. Висновки суду вважає передчасними. Також зазначає, що позивач належить до певної категорії осіб (пункт 2 частини першої статті 8 Закону), або ж предметом спору є захист певних прав (пункт 3 частини першої статті 8 Закону), то закон не обмежує сторону у виборі способів та засобів доказування свого важкого майнового стану, який не дозволяє їй сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі. Такий зміст закону покликаний захистити окремі вразливі та менш соціально захищені категорії громадян та сприяти їм у захисті своїх основоположних прав. Зазначає, що як в позовній заяві, так і в клопотанні про відстрочення від сплати судового збору, доданого до позовної заяви, позивачем вказано на те, що предметом позову є захист соціальних прав, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Суд зазначає, що залишаючи позовну заяву без руху, суд надав наступні обгрунтування свого висновку.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є військовослужбовці, батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів, одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд зазначає, що єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Суд зауважив, що позивачем до суду не надано жодного підтвердження його важкого матеріального становища, відсутність доходу, або дохід замалий. Крім того, з листа відповідача від 8 січня 2020 року № 365/02 вбачається, що пенсія не була виплачена позивача по 30 червня 2019 року, тобто з липня 2019 року позивач отримує пенсію, а тому спроможний сплатити судовий збір.
Суд зазначає, що позивач помилково вважає що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», якщо предметом позову є захист соціальних прав, то це є обов'язковою підставою для звільнення позивача від сплати судового збору. Оскільки, дана норма зазначає, що саме враховуючи майновий стан сторони, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, зокрема, якщо предметом позову є захист соціальних прав. Як вже зазначив суд раніше, з листа відповідача від 8 січня 2020 року № 365/02 вбачається, що пенсія не була виплачена позивачу по 30 червня 2019 року, тобто з липня 2019 року позивач отримує пенсію, що не можна віднести до незадовільного майнового стану на час звернення позивача до суду. Крім того, суд вже зазначав, що позивачем жодного підтвердження його саме важкого матеріального становища, відсутність доходу, або дохід замалий до суду не було надано. Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка, з якої вбачається, що позивач з липня 2019 року отримує пенсію у розмірі 10644 грн. 08 коп., що на думку суду жодним чином не перешкоджає сплатити судовий збір позивачу.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № № 640/6916/19 і на рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2007 "FC Mretebi v. Georgia" ("ФК Мретебі проти Грузії", заява №38736/04) є безпідставним, оскільки в цих рішеннях наведені висновки щодо необґрунтованості судових рішень, а не щодо наявності підстав для безумовного звільнення позивачів від сплати судового збору у справах предметом спору є захист соціальних прав.
При цьому, у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що якщо позивач належить до певної категорії осіб (пункт 2 частини першої статті 8 Закону), або ж предметом спору є захист певних прав (пункт 3 частини першої статті 8 Закону), то закон не обмежує сторону у виборі способів та засобів доказування свого важкого майнового стану, який не дозволяє їй сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі. Такий зміст закону покликаний захистити окремі вразливі та менш соціально захищені категорії громадян та сприяти їм у захисті своїх основоположних прав.
Отже, приписи статті 8 Закону України «Про судовий збір» стосовно звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення розміру судового збору за певним предметом позову, розповсюджуються в сукупності з оцінкою судом майнового стану вказаної особи.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, які наведені в постанові справа № 1340/5847/18 від 19 грудня 2019 року, а саме передбачена законом можливість звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору пов'язана виключно з майновим станом сторони.
Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95 від 19.06.2001 р.) зауважив, що вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Приймаючи рішення про звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення від оплати судових витрат, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.
Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).
Отже, відповідно до частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Тобто, в даному випадку доступ до суду обмежений Законом.
Крім того, підвищення Україною ефективності адміністративного процесу, відповідно до вимог положення підпункту b пункту 35 Меморандуму про економічну та фінансову політику (між Україною і міжнародним валютним фондом) згідно з узятими зобов'язаннями, забезпечується подвоєння доходів від судового збору, що підтверджується змінами до Закону України Про судовий збір, які набули чинності від 1 вересня 2015 року.
Зміни до Закону України Про судовий збір, які призведуть до зменшення надходження державного бюджету від сплати судового збору, будуть наслідком невиконання Україною узятих на себе зобов'язань перед Міжнародним валютним фондом.
Разом з тим, відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України «Про судовий збір» кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямовуванням виключно на потреби судочинства.
Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Суд наголошує на важливості судового збору, як елементу забезпечення незалежності судової влади, що складає основу справедливого і неупередженого правосуддя.
Як вже було зазначено, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження його скрутного майнового стану. Позивачем не надано жодних доказів неможливості сплати 1437 грн. 96 коп. судового збору за подання позовної заяви. Позивачем не надано жодних доказів і не наведено жодного обґрунтування, яке б вказувало на необхідність реалізацією судом свого права на звільнення позивача від сплати судового збору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності підстав для звільнення від сплати судового збору. Тому клопотання про звільнення від спати судового збору не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Отже, з метою надання позивачу права на доступ до правосуддя, ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача та забезпечення всебічного та повного розгляду справи, суд дійшов висновку щодо продовження строку на усунення недоліків шляхом надання (надіслання) суду, зокрема, надання (надіслання) суду оригіналу документу про сплату судового збору у сумі 1437 грн. 96 коп.
Керуючись статтями 121, 127, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити повністю.
2. Продовжити ОСОБА_1 строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання (надіслання) суду оригіналу документу про сплату судового збору у сумі 1437 грн. 96 коп., з урахуванням внесених до КАС України змін згідно з Законом України від 29 березня 2020 року № 3275 про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019). Даний строк продовжується на строк дії такого карантину.
3. Ухвала оскарженню не підлягає та відповідно до частини 2 статті 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання.
4. Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та підписана 9 червня 2020 року.
Суддя С.В. Смагар