Справа № 351/673/19
Провадження № 22-ц/4808/598/20
Головуючий у 1 інстанції Собко В. М.
Суддя-доповідач Фединяк
04 червня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)
суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.
секретаря Маслей А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду від 30 січня 2020 року, постановлене у складі судді Собко В. М.у м. Снятині,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.
Позовна заява з врахуванням уточнених позовних вимог мотивована тим, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2015 року із нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 грудня 2013 року до досягнення ними повноліття. На даний час їх старша дочка ОСОБА_5 , згідно рішення Снятинського районного суду від 11 жовтня 2018 року проживає з ним та перебуває на повному його утриманні. Молодша дочка, згідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 10.04.2017 р. Марія проживає з тіткою ОСОБА_6 у с. Кам'янобрід Яворівського району Львівської області. У зв'язку з цим, просить припинити стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 починаючи з 11.06.2018р.
Рішенням Снятинського районного суду від 30 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів задоволено частково.
Припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 11.06.2018 р.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 384,20 грн судового збору, сплаченого при подачі позову.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, відповідачкою не доведено, що дочка ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з матір'ю та перебуває на повному її утриманні Крім того, посилання на витрати у зв'язку з лікуванням дочки не підтверджено. Вказує, що на його утриманні перебуває дочка ОСОБА_5 , її матір не надає жодних коштів, таким чином і на утриманні дочки ОСОБА_9 він не зобов'язаний сплачувати аліменти. Посилається на те, що батьки повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття в рівних частках, тому відповідно слід припинити стягнення аліментів з позивача на користь відповідача повністю.
Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає із батьком та перебуває на його утриманні з 11.06.2018р. При цьому встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає із матір'ю ОСОБА_2 у с. Потічок та перебуває на повному її утримання. Проживання однієї із дочок з батьком і перебування її на його утриманні свідчить про суттєву зміну обставин, що були підставою стягнення аліментів з позивача, який і має бути звільнений від їх сплати на утримання тієї дочки, яка проживає з батьком. Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню, а саме: слід припинити стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з часу визначення її місця проживання із батьком з 11.06.2018 року.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судом встановлено, що у сторін народились донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження дітей (а.с.11-12)
З рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24.02.2015 р. вбачається, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 стягуються аліменти на утримання двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 03.12.2013 р. до досягнення ними повноліття (а.с.6-7)
Згідно із довідкою Доброставнінської сільської ради №552 від 23.07.2019р. ОСОБА_3 проживає із батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .
Відповідно до Довідки Кам'янобрідської ЗОШ Яворівського району Львівської області №44 від 19.07.2019р. ОСОБА_3 навчається у цій школі із 01.09.2018р.
Згідно з довідкою Потічківської сільскої ради №453 від 23.05.2019 р. до складу сім'ї ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , входять, зокрема, і її дві дочки: ОСОБА_3 , яка за цією адресою зареєстрована, але не проживає, та ОСОБА_4 р.н.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначення розміру платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановивши, що рішенням Снятинського районного суду від 11 жовтня 2018 року, визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та припинення стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 11.06.2018 р.
Разом з тим, ухвалюючи рішення про відмову у припиненні стягненні аліментів на користь дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судом першої інстанції вірно враховано, що ОСОБА_1 не доведено зміни обставин, що впливають на визначені розмірів платежів, оскільки неповнолітня доньна сторін, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає з матір'ю та її утриманні.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що на його утриманні перебуває донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте її мати ОСОБА_2 не сплачує аліменти, в той час, як він сплачує аліменти на користь дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає із матір'ю у с. Потічок, так як ОСОБА_3 може звернутись в суд з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 в порядку ст. 180 СК України. Така позовна вимога ОСОБА_3 не заявлялась.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Снятинського районного суду від 30 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05 червня 2020 року.
Судді: В.Д.Фединяк
І.В.Бойчук
В.А.Девляшевський