Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 686/18373/18
провадження № 61-12631св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Житлово-будівельний кооператив «Парковий бульвар-1»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Парковий бульвар-1» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2019 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Парковий бульвар-1» до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року Житлово-будівельний кооператив «Парковий бульвар-1» (далі - ЖБК «Парковий бульвар-1»)звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 31 березня 2018 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. на підставі акта про проведені електронні торги ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на майно, що складається із житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 77,9 кв. м і земельної ділянки площею 0,0980 кв. м кадастровий номер 6810100000:01:008:0135.
Кооператив є власником об'єкта нерухомого майна, а саме незавершеного будівництва - багатоповерхового житлового будинку з вбудованими офісного-торгівельними приміщеннями, І перша черга будівництва.
Згідно з генеральним планом будівництва та відомостями з Державної кадастрової карти України зазначений об'єкт нерухомого майна частково розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000 :01:008:0135.
У нового власника при переході права власності на будівлю виникають права на земельну ділянку, на якій розташована ця будівля і на земельну ділянку, яка необхідна для її обслуговування.
Враховуючи викладене, ЖБК «Парковий бульвар-1» просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на майно від 31 березня 2018 року, видане ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:01:008:0135.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на майно від 31 березня 2018 року, видане ОСОБА_1 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. про право власності на майно, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .
Скасовано державну реєстрацію на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:01:008:0135.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на публічних торгах було реалізоване майно, зокрема і земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, що належить позивачу на праві приватної власності, позивач має право на частину земельної ділянки необхідну для обслуговування нерухомості, а отже угода про перехід права власності усієї земельної ділянки до відповідача є недійсною.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, фактично розташованого, у тому числі на чужій земельній ділянці, не звужує повноважень власника земельної ділянки, не призводить до їх позбавлення, а тому не може слугувати підставою для набуття права власності на неї відповідно до норм статті 120 ЗК України і статті 377 ЦК України.
У матеріалах справи відсутні докази зареєстрованого у встановленому законом порядку будь-якого речового права позивача на спірну земельну ділянку, а тому суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги наявний у матеріалах справи договір суперфіцій, укладений між ЖБК «Парковий бульвар-1» і ОСОБА_2 від 02 березня 2015 року, щодо спірної земельної ділянки як доказ на підтвердження позовних вимог.
Судом першої інстанції при вирішенні спору застосовано положення статті 120 ЗК України у редакції, яка не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ЖБК «Парковий бульвар-1» подало касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що не дослідивши кому належить суміжна земельна ділянка, апеляційний суд дійшов суперечливих висновків про те, що саме по собі створення об'єкта нерухомого майна та набуття його у власність не свідчить про речове право власника на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт.
Висновок апеляційного суду про помилкове застосування місцевим судом статті 120 ЗК України у редакції, яка не була чинною на час виникнення спірних правовідносин, є суперечливим, оскільки зміни у дану статтю вносилися згідно із Законом № 997-V від 27 квітня 2007 року та в редакції Закону № 1702-VI від 05 листопада 2009 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Драч В. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що саме з моменту реєстрації договору суперфіцій могло б виникнути у позивача право на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:008:0135, а відсутність такої реєстрації зумовлює неможливість забудови позивачем цієї земельної ділянки. Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами, правильно визначено характер спірних правовідносин сторін у спорі, постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального права без будь-яких порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 березня 2018 року ОСОБА_1 на підставі акта про проведені електронні торги набув у власність майно, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 77,9 кв. м і земельної ділянки площею 0,0980 кв. м, кадастровий номер 6810100000:01:008:0135 та зареєстрував право власності на майно у встановленому законом порядку.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 липня 2018 року у справі № 686/5522/18, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову до Першого міського відділу ДВС міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, про визнання електронних торгів недійсними.
Судовим рішенням встановлено відсутність підстав для визнання недійсним правочину (електронних торгів), на підставі якого ОСОБА_1 набув у власність зазначене майно.
ЖБК «Парковий бульвар-1» є власником об'єкта незавершеного будівництва -багатоповерхового житлового будинку з вбудованими офісного-торгівельними приміщеннями, І перша черга будівництва по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000 :01: 008 :0144, що є суміжною із земельною ділянкою відповідача.
Апеляційним судом встановлено, що згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 квітня 2017 року (індексний номер витягу 84579009), ЖБК «Парковий бульвар-1» набув у власність об'єкт незавершеного будівництва - багатоповерховий житловий будинок з вбудованими офісного-торгівельними приміщеннями, І перша черга будівництва по АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000 :01 :008 :0144, що перебуває у позивача в суборенді.
Кооператив набув у власність об'єкт незавершеного будівництва не у зв'язку з переходом права власності на нього шляхом відчуження об'єкта попереднім власником, який одночасно мав речове право на спірну земельну ділянку.
Факт розташування належного кооперативу об'єкта незавершеного будівництва на частині земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000 :01:008:0135 по АДРЕСА_1 підтверджується відомостями з копії збірного кадастрового плану земельної ділянки та визнається сторонами.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
12 вересня 2019 року справа № 686/18373/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 328 ЦК України підставою набуття права власності є, зокрема, правочини.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
За змістом частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, право (власності та/або користування) на земельну ділянку у зв'язку із виникненням права власності на розташований на ній об'єкт нерухомого майна у набувача виникає в силу закону у зв'язку з його відчуженням і неможливе без перебування земельної ділянки у власності чи користуванні попереднього власника об'єкта нерухомого майна.
Наведений правовий механізм не застосовується до набуття права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, у тому числі на об'єкт незавершеного будівництва, оскільки у такому разі не відбувається перехід права власності на об'єкт нерухомого майна від попереднього власника, який одночасно володіє на відповідному правовому титулі земельною ділянкою, до нового власника.
Отже, для правильного вирішення спору слід враховувати, що належним чином установлений правовий титул, на підставі якого використовується земельна ділянка, визначає обсяг і характер прав та обов'язків землекористувача щодо її використання.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
За таких обставин, апеляційний суд належним чином оцінивши всі докази у їх сукупності, врахувавши принцип справедливості рішення суду, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, фактично розташованого, у тому числі на чужій земельній ділянці, не звужує повноважень власника земельної ділянки, не призводить до їх позбавлення, а тому не може слугувати підставою для набуття права власності на неї відповідно до положень статті 120 ЗК України і статті 377 ЦК України.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
А статтею 4 цього Закону визначено речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Стаття 3 цього Закону врегульовує засади державної реєстрації прав та в пункті другому частини 1 регламентовано обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
У статті 395 ЦК України право забудови земельної ділянки (суперфіцій) віднесено до речових прав на чуже майно.
Виходячи з положень статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суперфіцій є речовим правом на нерухоме майно, похідним від права власності на це майно.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що договір суперфіцій від 02 березня 2015 року не є належним доказом у цій справі, оскільки не зареєстрований у встановленому законом порядку.
Помилкове посилання апеляційного суду на застосування місцевим судом положень статті 120 ЗК України у редакції, яка не була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не вплинуло на правильність вирішення справи, тому відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Парковий бульвар-1» залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
І. М. Фаловська