03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 320/822/18
провадження № 51-2000ск20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув клопотання, що по суті є касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на судові рішення стосовно неї.
Суть питання
До Касаційного кримінального суду Верховного Суду надійшло вищевказане клопотання, в якому вона просить пом'якшити їй покарання або направити справу на новий розгляд у суді першої інстанції.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) встановлено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга.
Пунктом 21 ч. 1 ст. 3 КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII набрав чинності 15 грудня 2017 року) визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Цей суд здійснює свої повноваження відповідно до положень глави 32 цього Кодексу, зокрема ст. 436, згідно з якою провадження в суді касаційної інстанції здійснюється за наслідком розгляду касаційної скарги.
Однак ОСОБА_4 , усупереч указаним вимогам, звернулась до суду касаційної інстанції не з касаційною скаргою, а із клопотанням.
Також згідно з п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, а відповідно до ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Однак засуджена у клопотанні не зазначила, яке саме судове рішення вона оскаржує до суду касаційної інстанції.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 427 КПК України до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються. Втім ОСОБА_4 , усупереч цим вимогам, їх не долучила.
Це не лише становить формальне порушення ст. 427 КПК України, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання суб'єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 426 цього Кодексу та розглянути касаційну скаргу по суті.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому ОСОБА_4 , вказавши про допущені судами порушення, не зазначила, яких саме порушень допустилися суди попередніх інстанцій при розгляді кримінального провадження стосовно неї. Зокрема, засуджена не навела доводів щодо того, у чому саме полягали порушення допущені судами першої і апеляційної інстанцій, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених цими судами судових рішень, і чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом як вироку місцевого суду так і ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК України, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Крім того, вимоги до суду касаційної інстанції, викладені ОСОБА_4 у скарзі не відповідають змісту ст. 436 КПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Верховний Суд звертає увагу ОСОБА_4 на тому, що вимоги до суду касаційної інстанції, повинні відповідати змісту ст. 436 КПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК України, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 цього Кодексу, також перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 залишити без руху і встановити їй строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3