Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 367/3385/15-ц
провадження № 61-40959св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Гостомельська селищна рада Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 березня 2018 року в складі судді: Оладько С. І., та постанову апеляційного суду Київської області від 20 червня 2018 року в складі колегії суддів: Голуб С. А., Приходька К. П., Таргоній Д. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: КП «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення ради, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення прокуратурою було виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. Рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення на ім'я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2010 року. ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , а останній на підставі договору купівлі-продажу від 11 вересня 2010 року відчужив на користь ОСОБА_4 , який на час звернення прокурора з позовом є власником земельної ділянки.
Прокурор вказував, що рішення Гостомельської селищної ради, державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними та мають бути визнані недійсними, оскільки місцеві ради мають право передавати у власність громадян лише земельні ділянки комунальної власності. Перевіркою встановлено, що оскаржуваним рішенням у приватну власність громадянину передано земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель і правом на розпорядження якою Гостомельська сільська рада не мала. Землі лісового фонду за межами населених пунктів не можуть передаватися до комунальної власності. На момент відведення спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні лісгоспу та знаходилась у кварталі № 18 Київського лісництва. Погодження на вилучення з постійного користування вказаної спірної ділянки КП «Святошинське лісопаркове господарство» не надавало, уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав. Земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_2 передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель. Оскільки право власності до ОСОБА_2 перейшло на підставі рішення, яке є протиправним, виданий на його підставі державний акт підлягає визнанню недійсним. Крім того, спірна земельна ділянка є територією національного природного парку «Голосіївський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду.
Про допущені порушення прокуратура довідалася лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51, а тому позовну давність не пропущено.
Перший заступник прокурора Київської області просив визнати:
визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217581, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0040 площею 0,1000 га;
витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0040 площею 0,1000 га вартістю 36 671,20 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 березня 2018 року першому заступнику прокурора Київської області у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зважаючи на те, що набуте ОСОБА_2 право власності на спірну земельну ділянку пройшло державну реєстрацію, на підставі оскарженого рішення органу місцевого самоврядування йому було видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, який у травні 2010 року був зареєстрований спеціальним уповноваженим на це державним органом (відділом Держкомзему у м. Ірпінь), саме з вказаного часу державі в особі її відповідного органу стало відомо про факт передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , відтак саме з цього часу й має відраховуватися встановлений законом строк для звернення до суду з метою захисту інтересів держави у даних правовідносинах. В той же час до суду даний позов було подано лише в травні 2015 року, відтак позовна давність в даному випадку було пропущено. Як встановлено положеннями статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи, що представник відповідача Гостомелської селищної ради Київської області подав до суду заяву про застосування позовної давності, на якій наполягав у судовому засіданні та зважаючи на пропуск позивачем позовної давності, суд вважав за необхідне відмовити позивачу у позові в частині визнання недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га. Тому не підлягають до задоволення і похідні вимоги: про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217581, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0040 площею 0,1000 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та про витребування з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:101:0040 площею 0,1000 га.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Київської області від 20 червня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 березня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення. В задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: КП «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення ради, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка є територією національного природного парку «Голосіївський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду. Разом з тим, відповідно до листа КП «Святошинське ЛПГ» від 21 листопада 2014 року та Указу Президента України від 01 травня 2014 року № 446/204 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» межі національного парку «Голосіївський» змінено шляхом розширення його території на 6 462,62 га за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», що включаються до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача. Земельна ділянка була виділена у власність ОСОБА_2 у березні 2010 року, тоді як межі парку «Голосіївський» було розширено у травні 2014 року, а отже посилання прокурора на виділення ділянки за рахунок території парку «Голосіївський» є необґрунтованими. Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. Однак, права Кабінету Міністрів України рішенням селищної ради та виділенням відповідачу земельної ділянки не порушуються, оскільки відповідно до вимог статті 27 ЛК України до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин належить передача у власність та надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності. У власність ОСОБА_2 було передано земельну ділянку площею 0,1000 га. Прокурор, стверджуючи, що спірна земельна ділянка перебуває на законних підставах в користуванні КП «Святошинське ЛПГ» заявляє вимогу про витребування зазначеної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України. Задоволення зазначеної вимоги призведе до вилучення земельної ділянки в КП «Святошинське ЛПГ», яке згідно позиції прокурора на законних підставах користується зазначеною ділянкою. При цьому, жодних правових підстав вилучення ділянки в законного землекористувача прокурор не наводить. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, оскільки ним не надано належних та достовірних доказів, які вказують на те, що земельна ділянка була передана у власність фізичної особи з порушенням вимог чинного законодавства та такою передачею було порушено права Кабінету Міністрів України. Ухвалюючи рішення по суті, суд першої інстанції прийшов до висновку про пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду, однак такі висновки суду не в повній мірі відповідають фактичним обставинам, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
У серпні 2018 року перший заступник прокурора Київської області подав касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 20 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення статей 132, 133 Конституції України, статей 83, 173, 174, пункту 12 Перехідних положень ЗК України, Закону України «Про адміністративно-територіальний устрій», у зв'язку з чим необґрунтовано ототожнено поняття «адміністративні межі селищної ради» та «межі населеного пункту». На даний час єдиним документом, який регламентує адміністративні межі Гостомельської селищної ради (а не селища Гостомель і села Мостище), є рішення виконкому Київської обласної Ради народних депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року № 791, яким затверджено представлені відповідними виконкомами акти по уточненню адміністративних меж матеріали. За інформацією державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 08 жовтня 2014 року спірна територія була лісами ще з радянських часів. На підставі постанови ЦК КПУ і Ради міністрів УРСР від 20 червня 1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07 серпня 1956 року № 1186 створено «Святошинське лісопаркове господарство», яке увійшло до складу управління зеленої зони м. Києва, правонаступником якого були державне комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», а на сьогоднішній день - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» (яке входить наразі до складу Київського об'єднання зеленого будівництва та експлуатацій зелених насаджень міста «Київзеленбуд»). Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га і вказані землі передано державою в постійне користування лісопаркового господарства без їх вилучення із земель держлісфонду України.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності повноважень у Кабінету Міністрів України щодо розпорядження спірною землею також не ґрунтується на вимогах чинного земельного законодавства, оскільки як установлено в ході проведеної органами прокуратури у 2014 році перевірки, згідно з рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року № 1298-50-V у приватну власність громадян безкоштовно передано лісових земель загальною площею значно більшою ніж 1 га, у зв'язку з чим органами прокуратури до суду скеровано низку аналогічних позовів в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. Згідно з рішенням Гостомельської селищної ради від 18 березня 2010 року № 1298-50-V затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок 60 громадян (включно і ОСОБА_2 ) єдиним масивом в районі вулиць Київської і Щорса.
Неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ЦК України про позовну давність обмежує право КМУ, в інтересах якого прокурор звернувся з позовом, порушеного виданням незаконного рішення Гостомельської селищної ради та безпідставним набуттям відповідачем права приватної власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення. Прокурору про рішення Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року стало відомо в 16 травня 2014 року.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року: відмовлено в задоволенні клопотання першого заступника прокурора Київської області про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні за участю прокурора Генеральної прокуратури України, про повідомлення про дату, час і місце судового засідання повідомити прокуратуру Київської області, Генеральну прокуратуру України та сторін у справі; призначено справу до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області № 1298-50-V від 11 березня 2010 року: затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ; передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217581, виданого на підставі рішення Гостомельської селищної ради № 1298-50-V від 11 березня 2010 року, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно договору купівлі-продажу від 15 червня 2010 року ОСОБА_2 продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 , а останній в свою чергу, за договором купівлі-продажу від 11 вересня 2010 року продав її ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 29 - 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18 (провадження № 12-47гс19) зроблено висновок, що «рішення органу державної влади у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації, яким надано земельні ділянки у власність фізичним особам, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цих фізичних осіб. Доводи позивача щодо необхідності розгляду спору в цій справі за правилами господарського судочинства, оскільки спір виник між позивачем і Вишгородською районною державною адміністрацією, а фізичні особи не були визначені відповідачами у справі, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, бо предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків таких фізичних осіб. Адже визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації, яким передано земельні ділянки у власність 21 громадянину України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, впливає на обсяг прав і обов'язків власників земельних ділянок, оскільки предмет такого спору стосується правомірності набуття ними відповідних земельних ділянок. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16 (провадження № 12-69гс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 911/44/17 (провадження № 12-225гс18), від 15 січня 2019 року у справі № 911/4007/16 (провадження №12-222гс18)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19) зазначено, що «відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (права власності), що виникло внаслідок реалізації відповідного рішення суб'єкта владних повноважень. Підставою набуття права приватної власності на земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
У справі, що переглядається, позовні вимоги про визнання недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га, спрямовані на оспорення права власності на земельну ділянку особи, що виникло внаслідок його реалізації. Оскільки прокурор позовних вимог до ОСОБА_2 не пред'явив, клопотань про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів.
Аналогічний висновок по суті зроблений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 361/3009/16-ц (провадження № 14-163цс18).
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову з огляду на незалучення до участі в справі осіб, питання про права та обов'язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог і в задоволенні позову потрібно було відмовити з цієї підстави, а тому постанова апеляційного суду підлягає зміні. Проте апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду частково ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.
Оскільки Верховний Суд змінює судове рішення, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 та 410, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.
Постанову апеляційного суду Київської області від 20 червня 2018 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук