Ухвала
04 червня 2020 року
м. Київ
справа № 522/4165/13-ц
провадження № 61-5290ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», відкритого акціонерного товариства «Одеський ремонтно-монтажний комбінат», третя особа - Одеська міська рада, про визнання майнових прав на об'єкт інвестування,
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ Фірма «Консоль ЛТД»), відкритого акціонерного товариства «Одеський ремонтно-монтажний комбінат» (далі - ВАТ «Одеський ремонтно-монтажний комбінат»), третя особа - Одеська міська рада, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати за ним майнові права
на об'єкт інвестування однокімнатну квартиру у будинку
АДРЕСА_1 , відповідно до договору
від 10 квітня 2006 року № 1001/345-043(р) про пайову участь у фінансуванні будівництва.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня
2013 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано за
ОСОБА_1 майнові права на об'єкт інвестування - однокімнатну квартиру
у будинку
АДРЕСА_1 відповідно до договору
від 10 квітня 2006 року № 1001/345-043(р) про пайову участь у фінансуванні будівництва.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2020 рокуапеляційну скаргу ТОВ Фірми«Консоль ЛТД» залишено без задоволення. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року залишено без змін.
18 березня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку
ТОВ Фірмою «Консоль ЛТД» подано касаційну скаргу (надійшла 20 березня 2020 року) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року касаційну скаргу ТОВ Фірми «Консоль ЛТД» залишено без руху, у зв'язку із відсутністю підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень та заявнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання вимог вищевказаної ухвали Верховного Суду заявником усунуто недоліки касаційної скарги.
Як підставу для скасування оскаржуваних судових рішень заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно із частиною п'ятою статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів.
Статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, а також майнові права.
Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно з частиною другою статті 190 ЦК України майнові права визнаються речовими правами.
Майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації - з моменту прийняття його до експлуатації, у разі, коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І -ІІІ категорії складності та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 22 червня 2007 року
№ 19-50-2309 квартира є об'єктом інвестування в об'єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном. До завершення будівництва проінвестованого об'єкта нерухомого майна (квартири) та прийняття його до експлуатації інвестору належать майнові права на нього.
Як вбачається з матеріалів касаційного провадження та оскаржуваних судових рішень, позивачем ОСОБА_1 всі зобов'язання за договором
від 10 квітня 2006 року № 1001/345-043 (р) були виконанні в повному обсязі, що підтверджується квитанціями № 425848 від 20 жовтня 2006 року,
№ 743987 від 10 квітня 2006 року, № 880058 від 25 квітня 2007 року, № 880732 від 25 червня 2007 року, № 113437 від 25 січня 2008 року, № 741314
від 24 квітня 2008 року, № 20232850 від 01 жовтня 2008 року, № 738242
від 28 листопада 2008 року та № 21950293 від 25 лютого 2009 року.
ТОВ Фірмою «Консоль ЛТД» у порушення умов вищезазначеного договору та додаткових угод до нього свої зобов'язання виконані не були, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до ТОВ Фірми «Консоль ЛТД» із заявами про усунення порушень та із вимогами про належне виконання умов укладених договорів. Проте, ТОВ Фірмою «Консоль ЛТД» всі звернення позивача залишено без належного реагування та виконання.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц та
від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Встановивши, що позивач повністю сплатив вартість внеску у будівництво нерухомого майна, а також ту обставину, що введення об'єкта будівництва в експлуатацію не відбулось у встановлені договорами строки, будівництво об'єкта не здійснюється, що ставить під сумнів можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про визнання за учасником майнових прав на відповідне приміщення об'єкту будівництва.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що спір не підвідомчий судам загальної юрисдикції і повинен розглядатися господарським судом.
Згідно положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В силу статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що 16 липня 2012 року Господарським судом Автономної Республіки Крим порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Фірми «Консоль ЛТД».
Крім того, у постанові Господарського суду Київської області від 04 серпня 2016 року про визнання банкрутом боржника ТОВ Фірма «Консоль ЛТД», якою призначено ліквідатором Венську О. О., відомості щодо порушеної щодо боржника в 2012 році справи про банкрутство не зазначені, а процедура визнання його банкрутом та початок ліквідації провадиться в загальному порядку.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 761/14516/15-ц вказано, що вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.
Порушення господарським судом справ про банкрутство боржника
до 19 січня 2013 року не впливає на визначення юрисдикції цих спорів і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний висновок Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, де вказано, що вказаний спір підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства, а не господарського судочинства.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
У відкритті касаційного провадження на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2019 року
у справі № 761/32696/13-ц та від 20 березня 2019 року у справі
№ 761/20612/15-ц викладено висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, за результатами оцінки доводів касаційної скарги
ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» та змісту оскаржуваних судових рішень колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», відкритого акціонерного товариства «Одеський ремонтно-монтажний комбінат», третя особа - Одеська міська рада, про визнання майнових прав на об'єкт інвестування відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович