Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 712/11735/17
провадження № 61-48224св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Фетісової Т. Л.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія») про стягнення заборгованості із заробітної плати та зобов'язання внести запис до трудової книжки.
На обґрунтування позовних вимог вказувала, що 19 серпня 2011 року позивач прийнята на роботу до Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» (далі - ПАТ «Укрінбанк»), в якому працювала на різних посадах.
23 серпня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення за власним бажанням, в якій просила оформити належним чином трудову книжку та провести з нею остаточний розрахунок.Заяву про звільнення позивач направила поштовим відправленням на юридичну адресу відповідача. Датою припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем вважає 12 вересня 2017 року.
Оскільки відповідач при звільненні і на час звернення позивача до суду не провів повного розрахунку, з урахуванням збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь 87 481,79 грн, в тому числі: невиплачену заробітну плату за період з 01 липня 2016 року до 12 вересня 2017 року в розмірі 58 826,93 грн, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 16 956,78 грн, компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в розмірі 3 095,20 грн та середній заробіток за весь час затримки в розмірі 8 602,88 грн, та зобов'язати відповідача внести в трудову книжку запис про її звільнення з 12 вересня 2017 року за власним бажанням.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 30 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 липня 2016 року до 12 вересня 2017 року в розмірі 58 826,93 грн, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 16 956,78 грн, компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в розмірі 3 095,20 грн та середній заробіток за весь час затримки в розмірі 8 602,88 грн, а всього 87 481,79 грн.
Зобов'язано ПАТ «Українська інноваційна компанія» внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис про звільнення з 12 вересня 2017 року відповідно до статті 38 КЗпП України за власним бажанням.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Укрінбанк», а тому повинно виконувати всі зобов'язання, взяті банком у правовідносинах із фізичними та юридичними особами. Вважаючи права позивача порушеними, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада
2018 року заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від
30 листопада 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд дійшов висновку, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк». Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Українська інноваційна компанія» про стягнення заборгованості із заробітної плати та зобов'язання внести запис до трудової книжки пред'явлені до неналежного відповідача, а тому задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про пред'явлення позовних вимог щодо стягнення заборгованості із заробітної плати та зобов'язання внести запис до трудової книжки до неналежного відповідача, оскільки у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 910/7828/17, на яку посилався апеляційний суд в оскарженому рішенні, вирішувалось питання, чи набула ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов'язків ПАТ «Укрінбанк» саме як банківська установа. В цій справі предметом розгляду є не стільки права та обов'язки ПАТ «Українська інноваційна компанія» як банківської установи, скільки трудовий спір між працівником та роботодавцем. При цьому цей спір не стосується статусу відповідача як банківської установи.
Позивач вказав, що для здійснення банківської діяльності у юридичної особи має бути спеціальна правосуб'єктність та відповідна ліцензія Національного банку України, проте відсутність спеціальної правосуб'єктності не виключає правосуб'єктності юридичної особи в інших правовідносинах, зокрема в трудових та майнових.
Унаслідок ухвалення оскаржуваного рішення апеляційного суду позивач позбавлена можливості внести запис про звільнення з роботи, не може працевлаштуватись, втрачено її страховий стаж для призначення пенсії.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року на адресу суду від ПАТ «Українська інноваційна компанія» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними. Тому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.
Суди встановили, що із серпня 2011 року ОСОБА_1 працювала в ПАТ «Укрінбанк». Остання її посада - головний менеджер з обслуговування клієнтів Черкаського центрального відділення ПАТ «Укрінбанк».
23 серпня 2017 року позивач надіслала на адресу ПАТ «Українська інноваційна компанія» заяву про звільнення за власним бажанням, в якій вимагала оформити належним чином трудову книжку та провести з нею остаточний розрахунок. Заяву про звільнення було направлено поштовим відправленням на юридичну адресу відповідача.
Відповідно до інформації, отриманої за ідентифікаторами поштового відправлення № 18002804963254 на веб-сайті ПАТ «Укрпошта», та повідомлення про вручення від 29 серпня 2017 року поштове відправлення з описом на юридичну адресу відповідача надійшло 29 серпня 2017 року та вручено уповноваженій особі.
Враховуючи дату отримання заяви про звільнення за власним бажанням та двотижневий строк, передбачений статтею 38 КЗпП України, позивач вважала, що датою припинення трудових відносин між нею та ПАТ «Українська інноваційна компанія» мало бути 12 вересня 2017 року.
Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 24 грудня 2015 року № 934 ПАТ «Укрінбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 у ПАТ «Укрінбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року у справі № 826/1162/16, яку залишено без зміни ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року і Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, визнано незаконними постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 про запровадження у ПАТ «Укрінбанк» тимчасової адміністрації й початок процедури виведення його з ринку.
Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2015 року у справі № 826/1162/16 вказані судові рішення скасовано і відмовлено у визнанні незаконними постанови Правління НБУ від 24 грудня 2015 року № 934 та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 про запровадження у ПАТ «Укрінбанк» тимчасової адміністрації і початок процедури виведення його з ринку.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначила, що при звільненні їй не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та не внесено запис про звільнення з 12 вересня 2017 року відповідно до статті 38 КЗпП України за власним бажанням. Тому вона звернулася до суду з позовом до ПАТ «Українська інноваційна компанія» як правонаступника ПАТ «Укрінбанк».
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідач ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Укрінбанк».
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк», позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Українська інноваційна компанія» про стягнення заборгованості із заробітної плати та зобов'язання внести запис до трудової книжки пред'явлені до неналежного відповідача.
Отже, передумовою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є факт переходу прав та обов'язків ПАТ «Укрінбанк» до ПАТ «Українська інноваційна компанія».
Верховний Суд із вказаними висновками апеляційного суду погоджується з огляду на таке.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2018 року суд дійшов висновку, що правонаступництво між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» не відбулось.
У постанові Об'єднаної палати Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 серпня 2018 року у справі № 910/8117/17 зроблено висновок, що підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/7828/17 щодо того, що виключення кредитною установою зі своєї назви слова «банк» та з переліку видів своєї діяльності банківської діяльності без дотримання процедури, передбаченої статтями 2, 16, 26, 28, 46, 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», не дає підстав вважати її правонаступником кредитної установи (банку) - ПАТ «Укрінбанк».
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня
2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19) дійшла висновку, що ПАТ «Укрінбанк» не було припинено чи реорганізовано у встановленому законом порядку в ПАТ «Укрінком», а отже, й ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав банку.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов'язків саме банківської установи - ПАТ «Укрінбанк», в якій працювала позивач.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Отже, зазначені обставини спростовують доводи позивача про наявність на час звернення з позовом правових підстав для задоволення її позовних вимог до ПАТ «Українська інноваційна компанія».
Вимоги до ПАТ «Укрінбанк», в якому працювала позивач, чи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивач не заявляла.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 686/2676/17 (провадження № 61-19954св18), від 18 березня 2020 року у справі 750/8861/17 (провадження № 61-36351св18).
Встановивши, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Українська інноваційна компанія» про стягнення заборгованості із заробітної плати та зобов'язання внести запис до трудової книжки пред'явлені до неналежного відповідача, а тому задоволенню не підлягають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оскільки постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм процесуального права та з правильним застосуванням норм матеріального права, оскаржене судове рішення належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Журавель