Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №810/1055/17
адміністративне провадження №К/9901/35117/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2017(суддя: Василенко Г.Ю) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі №810/1055/17 за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю "СІМ-ФОН" до Київської міської митниці ДФС, Машталера Олександра Дмитровича - посадової особи Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сім-Фон» (надалі позивач, Товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської міської митниці ДФС (надалі відповідач, митний орган), Машталера Олександра Дмитровича , посадової особи Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 21.06.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № 100000012/2017/000007/2 від 6 лютого 2017 року.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволення позовних вимог.
Митний орган стверджує, що зважаючи на виявлені розбіжності у поданих документах та відсутністю всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості через неподання запитуваних документів, сумнів митного органу у правильності визначення декларантом митної вартості є обґрунтованим та таким, що дає підстави для витребування додаткових документів.
Відзив на касаційну скаргу митного органу від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
06.03.2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.01.2017 року між позивачем (покупець) та INTARIO LP (Великобританія) (продавець) укладено Контракт №12-01INT, відповідно до умов якого продавець продає покупцю товар (ручний інструмент для підстригання газонів: тример з вмонтованим бензодвигуном (мотокоса) з аксесуарами у комплекті), потужністю 3 кВт» - 1500 шт. Країна виробництва Китай, торгова марка - Верк (Werk).
Поставка вказаних товарів здійснювалась на умовах правил Інкотермс СІР Київ.
Ціна вказаного товару складає 15 600,00 доларів США.
01.02.2017 року позивач подав до митного органу електронну митну декларацію №100250005/2017/299632.
Позивачем при подачі митної декларації подано наступні електронні документи:
пакувальний лист INV 25321Р від 20.01.2017;
інвойс INV 25321 від 20.01.2017;
коносамент B/L №4359-0177-612.024.С;
автотранспортна накладна CMR №8727;
зовнішньоекономічний контракт №12-01INT від 12.01.2017 року;
висновок про вартісні характеристики товару ОС№08-31/01-С від 31.01.2017 року.
Митним органом 01.02.2017 року направлено електронне повідомлення щодо подання додаткових документів для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.
06.02.2017 листом Товариство повідомило митний пост «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби щодо не можливості надати запитувані документи.
06.02.2017 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару № 100000012/2017/000007/2. Як зазначено в рішенні воно винесено оскільки в наданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження митної вартості товару не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності, а саме:
- в прайс-листі наявні різні вартісні показники на однакову продукцію, виходячи з чого, відсутня можливість ідентифікувати вартість даної партії товару.
За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів за вищими рівнями митної вартості.
У зв'язку із зазначеним, відповідач повідомив, що використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо. Виходячи з вищевикладеного, відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України, здійснено коригування митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу, митна вартість визначена із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 Кодексу).
Основною для визначення митної вартості є вартість товару, імпортованого за митною декларацією від 19.01.2017 року №902030000/2017/300214, яка оформлена за основним методом визначення митної вартості. Характеристики товару наведеного в даній митній декларації є аналогічними з характеристиками товару, що оцінюється, а саме: країна виробництва; торгівельна марка; кількість товару; час ввезення на територію України.
Крім цього митним органом складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2017/00005.
08.02.2017 року позивачем до митного поста «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби подано електронну митну декларацію № 100250005/2017/299864 з метою здійснення митного оформлення товарів зі сплатою фінансової гарантії по миту 49 944,80 грн та по податку на додану вартість 209 768,17 грн.
21.02.2017 року та 27.02.2017 року позивач подав до митного органу заяву щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме:
- копію банківського платіжного документа за оплату товару на суму 15 600,00 доларів США, що відповідає контрактній ціні товару, який поставлявся за інвойсом LNV 25321 від 20.01.2017 року;
- копію експортної митної декларації країни експорту вантажу №000000000038148374 (000000000024158326);
- сертифікат відповідності країни експорту S78857237;
- оригінал звіту ТОВ «Інституту незалежної експертної оцінки» про незалежну оцінку окремо визначеного майна: товарно-матеріальні цінності, що ввозяться на митну територію України згідно з інвойсом від 20.01.2017 року INV25321, а саме тример бензиновий, модель WB-4500, в кількості 1500 штук;
- митну декларацію від 21.02.2017 №100270001/2017/082808.
Листом від 28.02.2017 року №1697/10/26-70-19-1 та листом від 03.03.2017 № 1849/10/26-70-19-01 митний орган направив листи-відмови щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.02.2017 року № 100000012/2017/000007/2 та повідомив, що відповідне рішення може бути оскаржено до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу положень ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано:
пакувальний лист INV 25321Р від 20.01.2017 року (арк. с. 31, 132);
інвойс INV 25321 від 20.01.2017 року (арк. с. 32, 133) вартість товару 15 600 дол. США;
коносамент B/L №4359-0177-612.024.С (арк. с. 33, 131);
автотранспортна накладна CMR №8727 (арк. с. 34);
зовнішньоекономічний контракт №12-01INT від 12.01.2017 року (арк. с. 35-39);
висновок про вартісні характеристики товару ОС№08-31/01-С від 31.01.2017 року (арк. с. 75).
- копію банківського платіжного документа за оплату товару на суму 15 600,00 доларів США, що відповідає контрактній ціні товару, який поставлявся за інвойсом ІNV 25321 від 20.01.2017 року (арк. с. 41);
- копію експортної митної декларації країни експорту вантажу №000000000038148374 (000000000024158326) (арк. с. 42);
- сертифікат відповідності країни експорту S78857237 (арк. с. 44).
Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.
Дослідивши долучені до справи копії зазначених документів, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що документи, які подані декларантом для митного оформлення містили відомості, які дозволяли ідентифікувати ціну товару, що було заявлено до митного оформлення.
Як підставу для прийняття спірного рішення митний орган зазначив, що в прайс-листі вказано 2 товарні позиції по ціні 10,4 доларів США/шт та 10,46 доларів США/шт без артикулу та повної назви товару, що унеможливлювало ідентифікувати, яка ціна на товар, заявлений до митного оформлення.
Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що чинне законодавство, в тому числі МК України, не встановлює обов'язкових вимог щодо форми, змісту прайс-листів, або порядку їх заповнення. Наведені суперечності не дають підстав для висновку про відсутність у поданих позивачем документах інформації щодо числових значень складових митної вартості
Крім того, прайс-лист в силу положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у даній справі не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги
Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 року у справі № 810/1055/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду