Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №822/1658/15
адміністративне провадження №К/9901/8432/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Елеватор»
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2015 (Головуючий суддя Блонський В.К.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 (Головуючий суддя Залімський І.Г., судді: Смілянець Е.С., Сушко О.О.)
у справі 822/1658/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Елеватор»
до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Елеватор» (далі - позивач, ТОВ «Поділля Елеватор») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, Славутська ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області), в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004662201 від 09.12.2014, податкове повідомлення-рішення № 0004702201 від 09.12.2014 в частині основного платежу в сумі 349 758 грн., і штрафної санкції в сумі 174 879 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області № 0004662201 від 09.12.2014 в частині збільшення ТОВ «Поділля Елеватор» суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 48345 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 32 230 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 16 115 грн. В решті податкове повідомлення-рішення № 0004662201 від 09.12.2014 залишено без змін. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області № 0004702201 від 09.12.2014 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Поділля Елеватор» суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 524637 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 349758 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 174879 грн. В решті податкове повідомлення-рішення № 0004702201 від 09.12.2014 року залишено без змін. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач касаційну скаргу обґрунтовує тим, що предметом спору є податок на прибуток у відмінних періодах ніж заначено судом апеляційної інстанції. Позивачем надано бухгалтерські довідки, по яким здійснювався розрахунок відсотків, що включені до складу фінансових витрат. Інших доводів касаційна скарга не містить.
Відповідач письмово проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог не оскаржуються.
Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 касаційні скарги було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.09.2014 по 24.10.2014 (термін проведення перевірки продовжувався з 27.10.2014 по 07.11.2014) посадовими особами Славутської об'єднаної державної податкової інспекції на підставі направлень від 29.09.2014 № 59, № 60, № 61, від 07.10.2014 № 62, наказів від 15.09.2014 № 715 та від 07.10.2014 № 765, відповідно до плану-графіка проведення перевірок проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Поділля Елеватор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року», за результатами якої складено акт № 667-22-35291996 від 14.11.2014 та встановлено порушення вимог пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України, тобто заниження податку на прибуток в сумі 628101 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 3363 грн, за 3 квартал 2012 року в сумі 120307 грн, за 4 квартал 2012 року в сумі 268010 грн, за 4 квартал 2013 року в сумі 236421 грн; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість в сумі 350091 грн, в тому числі за листопад 2012 року в сумі 349728 грн, за серпень 2013 року в сумі 4799 грн, за листопад 2013 року в сумі 4436 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв, зокрема наступні податкові повідомлення-рішення від 09.12.2014:
- № 0004702201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем з податку на додану вартість на 525136,50 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 350091 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 175045,50 грн,
- № 0004662201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем з податку на прибуток в сумі 942 151,50 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 628101 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 314050,50 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за податковим повідомленням-рішенням № 0004662201 від 09.12.2014 року нараховано також суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 893 806,50 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 595 871 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 297 935,50 грн (в цій частині відмовлено у задоволенні позовних вимог судами попередніх інстанцій).
Вказані зобов'язання були донараховані у зв'язку із тим, що на думку відповідача, позивач неправомірно відніс до складу фінансових витрат суму нарахованих відсотків по кредитах отриманих від Компанії з обмеженою відповідальністю «ATS AGRIBUSNESS LIMITED» Республіка Кіпр в сумі 1 164 084 грн.
Відповідно до пунктів 141.1, 141.2 статті 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.
Судами встановлено, що більше 50% статутного фонду ТОВ «Поділля Елеватор» опосередковано (через засновника позивача ТОВ «Латагро») перебуває у власності нерезидента Компанії з обмеженою відповідальністю «ATS AGRIBUSNESS LIMITED» Республіка Кіпр.
В період який охопила перевірка позивач проводив нарахування відсотків за кредитними договорами №LA-6-07 від 03.12.2007р., №LA-17-08 від 07.04.2008р., №LA-14-08 від 18.02.2008р. та вказані нарахування включав до складу витрат відповідних звітних періодів.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що встановлено відсутність отримання доходів у вигляді процентів від розміщення власних активів та оподатковуваного прибутку за 1 квартал 2012 року, що вказує на безпідставність віднесення до складу фінансових витрат суми нарахованих відсотків по кредитах отриманих від Компанії з обмеженою відповідальністю «ATS AGRIBUSNESS LIMITED» Республіка Кіпр, отже, висновки відповідача в цій частині є вірними та обґрунтованими.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.
З висновків акта перевірки та доводів касаційної скарги вбачається, що позивачем та відповідачем при розрахунку суми процентів, що включаються до складу фінансових витрат з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 141.2 статті 141 Податкового кодексу України, застосовано різні формули розрахунку таких процентів.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині обмежилися висновком щодо правильності здійсненого відповідачем розрахунку.
При цьому, судами не спростовано правильності здійсненого розрахунку позивачем, не встановлено цифрові показники, які впливають на граничний розмір витрат на сплату процентів за борговими зобов'язаннями у відповідних звітних податкових періодах.
Разом з тим, позивачем надавалися пояснення та розрахунки процентів, що включалися ним до складу фінансових витрат відповідних звітних періодів, правильність яких судами попередніх інстанцій не спростована.
Частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)
Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вищенаведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, перевірити належним чином доводи сторін щодо правильності обрахунку суми процентів, що включаються до складу фінансових витрат з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 141.2 статті 141 Податкового кодексу України, та правильність застосування показників, які впливають на такий обрахунок у кожному звітному періоді.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Елеватор» задовольнити частково.
Скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 у справі 822/1658/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004662201 від 09.12.2014 в частині донарахованих грошових зобов'язань в сумі 893 806,50 грн, в тому числі за основним платежем - 595 871 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 297 935,50 грн.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко