20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 185/2109/18
провадження № 61-7198св19
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Національне агентство з питань запобігання корупції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», подану представником Сєдовим Олександром Миколайовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання дисциплінарного стягнення дискримінацією працівника.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що перебував у трудових правовідносинах із відповідачем, працюючи гірничим майстром дільниці ВШТ на ШУ «Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Наказом № 460-к від 01 березня 2018 року його звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Не погоджуючись із вказаним наказом, він у березні 2018 року звернувся до генерального директора ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» із заявою про скасування наказу про звільнення та з клопотанням отримати дозвіл профспілки, зазначаючи, що претензії директора шахти не відповідають реальним обставинам, й відповідно не можуть бути підставами звільнення, крім профспілкова організація, членом якої він є, не надавала згоди на його звільнення. Така заява залишена без належного реагування й до теперішнього часу він з вини адміністрації відповідача перебуває у вимушеному прогулі.
З урахуванням викладено та посилаючись на незаконність свого звільнення, ОСОБА_1 просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ від 01 березня 2018 року
№ 460-к про його звільнення;
- поновити його на ШУ «Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на ділянку ВТБ на посаді гірничого майстра;
- стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення;
- визнати дії ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в частині звільнення упередженими, спрямованими на знищення Незалежної Первинної профспілкової організації «Павлоградвугілля» (далі - НППО «Павлоградвугілля») та дискримінацією позивача за належність до вказаної організації;
- винести окрему ухвалу відносно директора ШУ «Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_3 , який звільняє робітників від роботи без законних підстав;
- винести окрему ухвалу відносно генерального директора ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_2 щодо видання наказів по
ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та його підрозділам про звільнення, які суперечать законодавству України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що є доведеним факт невиконання позивачем трудових обов'язків, що носило систематичний характер, у зв'язку з чим, його звільнення з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України відповідає вимогам трудового законодавства, а порядок його звільнення, встановлений КЗпП України, не порушений. Рішення НППО «Павлоградвугілля» не містить належного обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивача
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ від 01 березня 2018 року № 460-к директора ВСП ШУ «Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на попередньому місці роботи на ВСП ШУ «Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на ділянку ВТБ на посаді гірничого майстра.
Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення у розмірі 173 014 грн 10 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що до позивача були застосовані заходи дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного профспілкового органу всупереч вимогам частини другої статті 252 КЗпП України та частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», чим порушено порядок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, а тому звільнення позивача не може вважатися законним і свідчить про порушення трудових прав працівника.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення, апеляційний суд, посилаючись на положення частини другої статті 235 КЗпП України, вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2018 року і по день ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання дій відповідача по звільненню упередженими, спрямованими
на знищення профспілки НППО «Павлоградвугілля» та дискримінаційними
по відношенню до позивача за належність до вказаної організації, апеляційний суд виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності таких обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
08 квітня 2019 року ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» через свого представника Сєдова О. М., подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень до касаційної скарги, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року і залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року, посилаючись на на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 185/2109/18 з суду першої інстанції.
У травні 2019 року справа № 185/2109/18 надійшла до Верховного Суду.
14 травня 2019 року справу передану судді-доповідачу Сімоненко В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини, що мають значення для справи, та не надав належної правової оцінки доказам.
Висновки суду апеляційної інстанції про порушення підприємством процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з неповідомленням профспілкової організації є помилковими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності були видані 03 березня 2017 року та 15 травня 2017 року, в той час як профспілкову організацію НППО «Павлоградвугілля» створено лише 18 вересня 2017 року, а легалізовано 08 грудня 2017 року, при цьому судом взагалі не надано оцінки відсутності заяви позивача про прийняття його в членство виборного органу та не зазначено доказів на підтвердження членства позивача у профспілковій організації.
Крім того, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 43, 43-1 КЗпП України, зробив помилковий висновок про відсутність права роботодавця на звільнення працівника без згоди виборного органу, оскільки у випадку необґрунтованої відмови профспілкової організації на звільнення працівника, власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір з особою при наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
07 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року. Відзив мотивовано законністю висновків оскаржуваного судового рішення про наявність правових підстав для поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
11 травня 2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції подало відзив, підписаний представником ОСОБА_4 , у якому просить розглядати касаційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за наявними у справі матеріалами та з урахуванням того, що за інформацією Національного агентства будь-яких попередніх звернень, заяв чи повідомлень щодо порушення вимог трудового законодавства не надходило. Вказує також, що заяву про залучення Національного агентства з питань запобігання корупції було направлено Держпраці, одним із завдань та повноважень якої є здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював майстром гірничого дільниці вентиляції і техніки безпеки № 1 виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Наказом від 03 березня 2017 року № 587 «Про дисциплінарне стягнення» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання своїх посадових обов'язків. У наказі зазначено, що в результаті обстеження маршруту № 1, за яким був закріплений гірничий майстер дільниці ВТБ-1 ОСОБА_1 , виявлено неякісне обстеження об'єктів та гірничих виробок шахти, що закріплені за маршрутом. ОСОБА_1 допущено виконання робіт із порушенням правил техніки безпеки, не прийнято заходів для їх усунення, що є порушенням пунктів 3.1, 3.3, 3.18 посадової інструкції гірничого майстра дільниці ВТБ-1.
Наказом від 15 травня 2017 року № 1262 позивач повторно був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, що призвело до неконтрольованого руху рухомого складу із шести навантажених вагонеток і їх схід з рельсового шляху, внаслідок чого підприємству завдано майнову шкоду.
Накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачем не оскаржені.
18 вересня 2017 року ОСОБА_1 брав участь в установчих зборах незалежної профспілки, в ході яких були прийняті рішення про створення незалежної профспілки, визначено найменування, затверджено статут та обрано керівні органи. ОСОБА_1 обрано членом виборного органу НППО «Павлоградвугілля».
14 жовтня 2017 року на загальних зборах НППО «Павлоградвугілля» було обрано профком.
08 грудня 2017 року до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про реєстрацію НППО «Павлоградвугілля».
11 грудня 2017 року голова профспілки ОСОБА_5 повідомив генерального директора ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, що зареєстрована вказана профспілка і обрано її профспілковий комітет до складу якого входить ОСОБА_1 .
Наказом від 01 березня 2018 року № 460-к виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_1 звільнено з посади майстра гірничого дільниці вентиляції і техніки безпеки № 1 на підставі положень
пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на незаконність його звільнення, х підстав неотримання попередньої згоди НППО «Павлоградвугілля», членом якої він є.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року витребувана згода НППО «Павлоградвугілля» на звільнення позивача.
На виконання вказаної ухвали суду надано протокол засідання профспілкового комітету НППО «Павлоградвугілля» від 15 травня 2018 року № 8 про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки зазначені в наказі про звільнення підстави не відповідають нормам законодавства України, а звільнення ОСОБА_1 пов'язане із членством останнього в профспілковій організації, що є дискримінацією членів профспілки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Тлумачення наведених норм права свідчить про те, що при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, необхідною його умовою є вчинення працівником конкретного дисциплінарного проступку, тобто невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків, що носило систематичний характер і за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили.
До юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вказаних підстав, відноситься, зокрема, чи мав місце дисциплінарний проступок, чи мали місце і є чинними раніше застосовані до працівника заходи дисциплінарного або громадського стягнення за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Так, підставою для розірвання трудового договору за на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами) судам роз'яснено, що за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняття достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
Згідно частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються додатково із дотриманням загальних норм.
Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18) зроблено висновок про те, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення при час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.
Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Відповідно до частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.
Суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.
Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України).
Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.
З урахуванням вищезазначеного можна зробити висновок про те, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.
У порушення вищенаведених норм права, ПрАТ «ДТЄК Павлоградвугілля» притягнуло позивача до дисциплінарної відповідальності без згоди виборного профспілкового органу.
Лише, на виконання ухвали суду від 27 квітня 2018 року профспілковим комітетом НППО «Павлоградвугілля» прийнято рішення від 15 травня 2018 року, яким відмовлено ПрАТ «ДТЄК Павлоградвугілля» у наданні дозволу на звільнення ОСОБА_1 . Відмова мотивована тим, що підстави у наказі про звільнення не відповідають нормам законодавства, не було згоди профспілки, власник повідомлений про членство позивача у НППО «Павлоградвугілля», звільнення пов'язано з членством позивача у профспілці.
Відмова НППО «Павлоградвугілля» у наданні згоди на звільнення позивача є обґрунтованою, містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення позивача та на неврахування роботодавцем фактичних обставин, за наявності яких розірвання трудового договору з останнім визнається порушенням його законних прав, а тому звільнення позивача не може вважатися законним і свідчить про порушення трудових прав працівника
З урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених норм трудового законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем порушено порядок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, оскільки заходи дисциплінарної відповідальності були застосовані до позивача без попередньої згоди виборного профспілкового органу всупереч вимогам частини другої статті 252 КЗпП України та частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а тому звільнення позивача не може вважатися законним і свідчить про порушення трудових прав працівника, що є підставою для поновлення останнього на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме з 01 березня 2018 року і по день ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги щодо проведення звільнення позивача із дотриманням норм трудового законодавства не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявників, при цьому враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», подану представником Сєдовим Олександром Миколайовичем, залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін..
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. М. Сімоненко
Судді А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик