Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №814/1108/16
адміністративне провадження №К/9901/41283/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Марича Є.В. від 29 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Танасогло Т.М., суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В. від 07 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, за участю прокуратури Миколаївської області, про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення пені,
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод» (далі - позивач, Товариство) до Спеціальної Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - відповідач 1, контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - відповідач 2, УДКС в Одеській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - третя особа - УДКС у Миколаївській області) про: 1) зобов'язання відповідача 1 надати висновок УДКС в Одеській області про відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість (далі - ПДВ) за декларацією за серпень 2006 року у сумі 494777,00 грн.; 2) стягнення з Державного бюджету України через УДКС в Одеській області суму пені по бюджетній заборгованості за серпень 2006 року у сумі 351123,58 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало, що внаслідок набрання законної сили постановою Господарського суду Миколаївської області від 07 березня 2007 року у справі №1/649/06, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2006 року №0000752301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року на 494777,00 грн., мало правомірні очікування, що контролюючий орган протягом п'яти робочих днів подасть органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, однак вказаних дій відповідач 1 не виконав, чим порушив право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування. Крім того на суму такої заборгованості бюджету до моменту її погашення в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем 1 протиправно не подано протягом п'яти робочих днів, що настали за днем узгодження суми податку, визначеної Товариством у декларації за серпень 2006 року та заявленої до відшкодування, до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, адже обставини набрання законної сили судовим рішенням відповідно до вимог пункту 200.15 статті 200 ПК України зобов'язують контролюючий орган вчинити такі дії. Також суд визнав наявність підстав для відшкодування позивачу пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості в силу вимог пункту 200.23 цього Кодексу.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив, що в межах обставин цієї справи він не підпадає під визначення контролюючого органу у розумінні положень підпунктів 7.7.6, 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент подання Товариством заяви про бюджетне відшкодування; далі - Закон №168/97-ВР) та пунктів 200.13, 200.15 статті 200 ПК України (чинних на момент закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування), оскільки стороною у справі, предметом якої було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2006 року №0000752301/0, виступала Баштанська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, у якій раніше перебував на обліку позивач. Також, на думку відповідача 1, з урахуванням приписів пунктів 200.13, 200.23 статті 200 ПК України за обставин неподання контролюючими органом висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, відсутні підстави для стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості у відповідності до вимог пункту 200.23 цього Кодексу. Посилається й на обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права, адже наявність судового рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї суми у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.
Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.
До 01 січня 2011 року порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків було врегульовано положеннями Закону №168/97-ВР (втратив чинність 01 січня 2011 року), за змістом пункту 1.8 статті 1 якого бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим підпунктом, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 7.7.4. пункту 7.7 вказаної статті Закону).
За змістом підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
У відповідності до абзаців б), в) підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як передбачено положеннями підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Аналогічні за своїм змістом положення були закріплені і у ПК України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.
Зокрема, як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент закінченням процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року), у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (абзац другий пункту 200.15 статті 200 ПК України).
У зв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з приписами частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Відповідно до частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Таким чином законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. При цьому одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 20 вересня 2006 року позивач подав ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області податкову декларацію з ПДВ за серпень 2006 року, в якій задекларував суму бюджетного відшкодування у розмірі 511730,00 грн. Одночасно з податковою декларацією подано заяву про повернення вказаної суми бюджетного відшкодування та розрахунок.
За результатами проведеної контролюючим органом позапланової документальної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ складено акт перевірки від 16 листопада 2006 року №228/23-00446500, у якому не підтверджено задекларовану суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 494945,00 грн., чим порушено вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 та пункту 11.21 статті 11 Закону №168/97-ВР.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 20 листопада 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000752301/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року на 494945,00 грн.
Позивач не погодився із згаданим податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його у судовому порядку. Постановою Господарського суду Миколаївської області від 07 березня 2007 року у справі №1/649/06, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2007 року та Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2012 року, позов Товариства задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2006 року №0000752301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року на 494777,00 грн.
За таких обставин, на думку Верховного Суду, оскільки в силу вимог абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури судового оскарження результатів перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та у зв'язку із тим, що рішенням суду, яке набрало законної сили, скасовано податкове повідомлення-рішення, яким зменшено заявлену Підприємством суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року, то у відповідача 1 (контролюючий орган, у якому перебував на обліку позивач на момент закінчення процедури судового оскарження), як правильно зазначили суди у цій справі, не було підстав для ненадання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
При цьому, як правильно зазначили суди, реорганізація контролюючих органів і відсутність дієвого механізму обміну інформацією в системі ДФС не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, підтвердженого рішенням суду, що набрало законної сили.
Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Отже на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання контролюючим органом до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 03 червня 2014 року (справа №21-131а14).
За наведеного, відсутності у даній справі спору щодо правильності розрахунку пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за серпень 2006 року, кількості днів прострочення та застосованої при розрахунку облікової ставки Національного банку України, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися та спростовуються наведеними вище мотивами, підстави для задоволення касаційної скарги відповідача 1 відсутні.
При цьому, враховуючи, що, відкриваючи касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 1, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 серпня 2017 року одночасно зупинив до закінчення касаційного перегляду справи виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод» суми пені по бюджетній заборгованості за серпень 2006 року у розмірі 351123,58 грн., з огляду на результат касаційного провадження, а також беручи до уваги положення частини 3 статті 375 КАС України (в чинній редакції), касаційний суд вважає за необхідне поновити виконання оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року - без змін.
Поновити виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод» суми пені по бюджетній заборгованості за серпень 2006 року у розмірі 351123,58 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду