Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 524/8385/15-ц
провадження № 61-35335св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави,
треті особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2017 року у складі судді Кривич Ж. О. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави про визнання дій неправомірними, зобов'язання виключити житлове приміщення із числа службових.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона з 17 жовтня 2001 року до 16 липня 2015 року перебувала на службі в Збройних Силах України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2015 року № 18-рс звільнена з посади старшого солдата контрактної служби, радіотелеграфіста вузла зв'язку та інформатизації у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до частини восьмої цієї ж статті з 16 липня 2015 pоку виключена зі списків особового складу частини з усіх видів забезпечення і направлена для постановки на військовий облік до Кременчуцького ОМВК Полтавської області. ЇЇ вислуга років у Збройних Силах України становить 13 років 8 місяців.
Зазначала, що з 08 грудня 2007 року вона перебуває на квартирному обліку військовослужбовців потребуючих поліпшення житлових умов в Кременчуцькому гарнізоні зі складом сім'ї із трьох осіб - вона та двоє синів: ОСОБА_2 ,1998 року народження, та ОСОБА_3 , 2004 року народження.
28 вересня 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 21 вересня 2012 року № 975 їй видано ордер № 54 серії Д від 28 вересня 2012 року на жиле приміщення житловою площею 24,3 кв. м на АДРЕСА_1 .
28 липня 2015 року вона звернулась із заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави щодо виключення вищезгаданої однокімнатної квартири з числа службової, проте їй було відмовлено у вирішенні цього питання, оскільки порушено санітарні норми (кількість кімнат) житлової площі на отримання постійного житла та подальшої її приватизації.
Уточнивши позовні вимоги, просила суд зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави виключити із числа службового житла квартиру АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2016 року, позовна заява ОСОБА_1 - задоволена. Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави виключити із числа службового житла квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава виключити із числа службового житла квартиру АДРЕСА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відмова у виключенні квартири з числа службової є неправомірною, оскільки протягом усього часу проходження військової служби позивач будь-якого іншого житла, крім службового, для постійного проживання з членами сім'ї не отримувала, а при наданні спірної квартири КЕВ не порушувало питання щодо невідповідності наданого житла вимогам статті 50 ЖК України. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виключення квартири з числа службових, відповідач послався на єдину підставу -порушення санітарної (кількість кімнат) жилої площі для отримання постійного житла, проте у цій відмові про необхідність у використанні цього житла як службового підставою для відмови не зазначалося. Крім того, проживання позивача в однокімнатній квартирі з сином, старшим 9 років, не є законною підставою для відмови у виключенні квартири з числа службових, сім'ю позивача відповідно до положень статті 125 ЖК України не можна виселити зі спірної квартири без надання іншого житла.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 04 квітня 2018 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду, вважаючи його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не врахували вимоги «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року, яка визначає механізм та порядок виключення квартир із числа службових у Збройних Силах України, забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави в межах своїх повноважень тільки погоджує пропозиції начальників гарнізонів, які надсилаються ГКЕУ Збройних Сил України для підготовки проекту доповіді Міністру оборони України разом із проектами листів до сільських, селищних, міських, районних у місті (у разі їх створення) рад (відповідних державних адміністрацій) про виключення квартир з числа службових, та взагалі не приймає рішень про виключення з числа службових, що є компетенцією виключно Міністра оборони України.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
Міністерство оборони України подало відзив, у якому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, треті особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання виключити із службових приміщень жиле приміщення.
Витребувано із Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області цивільну справу № 524/8385/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року справу № 524/8385/15-ц призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Обставини справи
Суди встановили, що з 17 жовтня 2001 року до 16 липня 2015 року ОСОБА_1 перебувала на службі в Збройних Силах України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2015 року №192 звільнена з посади старшого солдата контрактної служби, радіотелеграфіста вузла зв'язку та інформатизації, у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», з урахування частини 8 цієї ж статті, з 16 липня 2015 року - виключена зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направлена для зарахування на військовий облік до Кременчуцького ОМВК Полтавської області. Вислуга років в Збройних Силах України становить 13 років 8 місяців.
З 08 грудня 2007 року ОСОБА_1 зі складом сім'ї з трьох осіб ( ОСОБА_1 та двоє синів ОСОБА_2 , 1998 року і ОСОБА_3 , 2004 року народження) перебуває на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, у Кременчуцькому гарнізоні.
28 вересня 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 21 вересня 2012 року № 975 ОСОБА_1 на склад сім'ї із трьох осіб видано ордер № 54 серії Д на жиле приміщення № 66 житловою площею 24,3 кв. м, яке складається з однієї кімнати, на АДРЕСА_3 .
28 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави про виключення вказаної квартири з числа службового житла.
Листом від 28 липня 2015 року № 2499 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави відмовлено ОСОБА_1 у вирішенні питання щодо зміни статусу квартири «службова», так як порушена санітарна норма (кількість кімнат) житлової площі на отримання постійного житла.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на неправомірність дій квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави та просила суд зобов'язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава виключити із числа службового житла спірну квартиру АДРЕСА_4 за вказаною вище адресою.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що проживання ОСОБА_1 в однокімнатній квартирі разом із сином, якому вже виповнилось 9 років, не дає підстав для відмови у виключенні цієї квартири з числа службових, оскільки такими діями (бездіяльністю) порушується право позивачки на забезпечення її та членів її сім'ї постійним житлом.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками місцевого суду та зазначив, що при наданні спірної квартири квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави не порушував питання щодо невідповідності наданого житла вимогам статті 50 ЖК України.
Проте з висновками судів погодитись не можна, виходячи з такого.
Спірні правовідносини в даній справі врегульовані, зокрема, Житловим кодексом Української PCP, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Інструкцією, «Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України», затвердженим наказом Міноборони України від 03 лютого 1995 року № 20 (зі змінами), «Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УРСР», затвердженими Постановою Ради Міністрів УРСР та Української Республіканської Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (зі змінами), «Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 (зі змінами).
Відповідно до частини першої статті 31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0З серпня 2006 року № 1081 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Пункт 8 зазначеної постанови визначає, що житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.
При цьому житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
Суди під час розгляду справи встановили, що ОСОБА_1 з 17 жовтня 2001 року до 16 липня 2015 року перебувала на службі в Збройних Силах України, звільнена у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Вислуга років в Збройних Силах України становить 13 років 8 місяців
Дійшовши висновку про наявність підстав для виключення із числа службового житла спірної квартири, суди не врахували частину другу пункту 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року, згідно з якою виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Механізм та порядок виключення квартир із числа службових у Збройних Силах України регулюється також положеннями Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року (зі змінами).
Всі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового приймаються Міністром оборони України.
Згідно з абзацом першим пункту 3.5 Інструкції для виключення квартир із числа службових на підставі наказу начальника гарнізону про визначення кількості службових житлових приміщень та житлових приміщень для постійного проживання в гарнізоні начальником гарнізону за погодженням з КЕВ (КЕЧ) району направляються листи до сільських, селищних, міських, районних у місті (у разі їх створення) рад (відповідних державних адміністрацій) про включення (виключення) квартири до (із) числа службових. До листа щодо виключення квартир із числа службових обов'язково додається відповідний протокол засідання Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України.
Для виключення квартири з числа службових військовослужбовець чи особа, звільнена у запас (відставку), подає начальнику КЕВ (КЕЧ) району рапорт (заяву), підписаний (підписану) всіма повнолітніми членами сім'ї.
Підготовка документів для розгляду на Комісії з контролю за розподілом жилого приміщення у гарнізонах Збройних Сил України питання виключення квартири з числа службових та надання її військовослужбовцю для постійного проживання здійснюється відповідно до вимог розділу IV цієї Інструкції.
Таким чином, виключення квартири з числа службових здійснюється відповідно сільською, селищною, міською, районною в місті (у разі їх створення) радою (відповідною державною адміністрацією), яка видала відповідний ордер на житло, в установленому Інструкцією порядку. Наявність у КЕВ права здійснювати виключення житла з числа службового Інструкцією не передбачене.
При цьому, обов'язковою умовою для виключення квартир із числа службових є перебування військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або відставку, на квартирному обліку у Збройних Силах України і відповідність займаного житла нормам законодавства, встановленим для даного населеного пункту, що буде підставою для зняття сім'ї військовослужбовця з квартирного обліку.
Аналогічний по суті висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 04 квітня 2019 року у справі № 404/3454/17 (провадження № 61-48698св18), від 13 червня 2018 року у справі № 757/10624/17-ц (провадження № 61-27413св18).
Оскільки чинним законодавством чітко врегульований порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями і механізм виключення житла з числа службового, а вирішення питання про виключення квартири зі службового фонду не входить до повноважень квартирно-експлуатаційного відділу, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, оскаржені судові рішення скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, скасовано ухвалені в справі судові рішення та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вимог, судові витрати покладаються на позивачку.
У зв'язку із наведеним із позивачки на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги та касаційної скарги.
Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 04 квітня 2018 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, треті особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання виключити із службових приміщень жиле приміщення відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави 2 643,00 грн за подання апеляційної скарги та 3 524,00 грн за подання касаційної скарги.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2017 року та постанова апеляційного суду Полтавської області від 04 квітня 2018 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат
Судді:Н. О. Антоненко
І. О. Дундар В. І. Журавель
М. М. Русинчук