19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 760/15345/16
провадження № 61-42223 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Назаренко Олена Миколаївна,
відповідачі - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_1 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року у складі судді Букіної О. М., постанову Апеляційного суду міста Києва від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів Махлай Л. Д., Кравець В. А., Стрижеуса А. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати поруку за договором поруки від 18 липня 2008 року № 92603 Ф ИКЗ 125028 П 1 припиненою.
В обґрунтування позову зазначила, що 18 липня 2008 року відповідачі та вона уклали договір поруки № 92603 Ф ИКЗ 125028 П 1, за умовами якого позивач зобов'язалася солідарно відповідати за виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 92603 Ф ИКЗ 125028 К 1.
Їй стало відомо про невиконання позичальником зобов'язань з рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда, яким з неї та позичальника на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором.
На даний час заочне рішення скасовано та розгляд справи триває.
Банк у порушення вимог кредитного договору не повідомив її про невиконання зобов'язань боржника по кредитному договору та про зміну процентної ставки за користування кредитом з 13,5 % на 14,5 % річних, не пред'явив вимогу до неї протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Збільшення процентної ставки є збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а тому вважає, що договір поруки має бути припиненим з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.
Договір поруки є припиненим також у силу частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки боржником 11 квітня 2013 року було прострочено сплату чергового платежу, а банк звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості 03 липня 2014 року, тобто поза межами шестимісячного строку з дня прострочення чергового платежу.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 до ПАТ АБ «Укрзгазбанк», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив із того, що ставка у розмірі 14,5 % річних нараховувалася на прострочену заборгованість як штрафна санкція за порушення взятих зобов'язань з боку позичальника, така ставка була передбачена кредитним договором від 18 липня 2008 року № 92603 Ф ИКЗ 125028 К 1.
05 червня 2014 року банк надіслав на адресу поручителя претензію від 02 червня 2014 року № 501013/1346 про дострокове погашення заборгованості, а в суд з позовом про стягнення заборгованості звернувся 26 червня 2014 року, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Зазначає, що заборгованість за кредитним договором з'явилася 11 квітня 2013 року, а з позовом до суду з вимогами до поручителя банк звернувся 26 квітня 2014 року, тобто за межами строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України, посилається на позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 6-1006цс16, постанову Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 2-1283/11.
Стверджує, що вимога про дострокове виконання зобов'язань позичальника від 02 червня 2014 року регулює відносини між позичальником, а не поручителем, та банком.
Зазначає, що у договорі поруки не передбачено підвищення банком ставки з 13,5 % до 14,5 % річних у випадку виникнення заборгованості за кредитним договором, вважає таке збільшення без її згоди підставою для припинення поруки.
Вважає, що суд першої інстанції порушив процесуальні норми, самостійно залучивши позичальника як третю особу, та в подальшому змінивши її статус на співвідповідача банку.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від адвоката Мартинюка Є. В., який діє в інтересах ПАТ АБ «Укргазбанк», у якій представник відповідача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає, що пунктом 1.3 договору поруки передбачено відповідальність поручителя за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальника, у тому числі за невиконання або неналежне виконання зобов'язань позичальником у повному об'ємі. Кредитний договір передбачав нарахування 14,5 % річних на залишок простроченої заборгованості за кредитом, тому позовні вимоги поручителя необґрунтовані.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 18 липня 2008 року ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 92603 Ф ИКЗ 125028 К 1, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 43 627 доларів США на придбання земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , зі сплатою 13,5 % річних строком до 17 липня 2018 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором банк та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 92603 Ф ИКЗ 125028 П 1, за умовами якого позивач несе перед банком солідарну відповідальність разом з позичальником у випадку невиконання останньою основного зобов'язання.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору проценти за користування кредитом встановлено у розмірі 13,5 % річних. Підпунктом 3.1.10 договору передбачено, що на залишок простроченої заборгованості за кредитом нараховуються проценти виходячи із процентної ставки 14,5 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
Відповідно до підпункту 3.3.4 кредитного договору позичальник зобов'язується у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої у підпункті 3.1.10 договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом, та пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об'ємі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (шрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у повному обсязі.
Відповідно до пункту 2.6 договору поруки кредитор зобов'язаний повідомити в письмовій формі про внесення до кредитного договору будь - яких змін та доповнень стосовно розміру суми кредиту, розміру процентної ставки за користування кредитом, строків виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом поручителя.
Відповідно до пункту 4.1 договір поруки діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за кредитним договором.
Порушення строків повернення кредитних коштів у позичальника почалося з 11 квітня 2013 року, у період з травня 2013 року по 26 грудня 2013 року позичальником частково здійснювалось погашення кредитної заборгованості.
05 червня 2014 року банк направив на адресу поручителя претензію від 02 червня 2014 року № 501013/1346 про дострокове погашення заборгованості. Зазначена претензія була повернута на адресу ПАТ АБ «Укргазбанк» з відміткою «повернено у зв'язку з закінченням терміну зберігання».
26 червня 2014 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Кіровоградського районного суду м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення кредитної заборгованості (справа № 404/5676/14). Розгляд справи триває в суді першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до яких вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції на час спірних правовідносин порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не предявить вимоги до поручителя.
У разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
У разі пред'явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині відповідних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14.
Суди першої та апеляційної інстанцій, установивши, що кредитні кошти надані на строк до 17 серпня 2018 року, банк направив вимогу про дострокове повернення кредиту поручителю 05 червня 2014 року, а позовну заяву про стягнення заборгованості солідарно з позичальника та поручителя подав до суду 26 червня 2014 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про припинення поруки.
Доводи касаційної скарги щодо припинення поруки через 6 місяців після виникнення простроченої заборгованості 11 квітня 2013 року можуть бути предметом розгляду судом справи про стягнення заборгованості з поручителя та враховуються при визначенні розміру заборгованості, проте не дають підстав для висновку про припинення поруки загалом.
Наведені позивачем правові позиції Верховного Суду України та Верховного Суду підтверджують повне припинення поруки після спливу 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання, припинення поруки в частині заборгованості за періодичним платежем після спливу 6 місяців з дня несплати такого платежу, однак не містять висновків про повне припинення поруки після спливу 6 місяців з дня виникнення простроченої заборгованості.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно встановив, що будь - яких змін до кредитного договору не вносилося, процента ставка у розмірі 14,5 % була застосована відповідно до підпункту 3.1.10 кредитного договору у зв'язку з виникненням заборгованості за кредитом, така ставка була передбачена кредитним договором у редакції від 18 липня 2008 року, тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
Доводи касаційної скарги про те, що вимога банку до поручителя про дострокове повернення кредиту є необґрунтованою, суперечать встановленим судами обставинам справи та не мають значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки не дають підстав для висновку про припинення поруки.
Доводи касаційної скарги щодо самостійного залучення судом позичальника як співвідповідача, то колегія суддів не вважає їх підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки саме позивач у первісній позовній заяві вказала співвідповідачем позичальника, таке залучення не призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 10 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук