Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 645/8633/13-ц
провадження № 61-5694св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: Житловий кооператив «Простор-13», ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне підприємство «Уртіка-Діойса»,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Тонка Марина Олександрівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу житлового кооперативу «Простор-13» на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2015 року у складі судді Шарко О. П. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
У вересні 2012 року Житловий кооператив «Простор-13» (далі - ЖК «Простор-13»), ОСОБА_1 звернулись до суду позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного підприємства «Уртіка-Діойса» (далі - ПП ««Уртіка-Діойса»), в якому просили визнати недійсним договори купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № № VII, VIII, IX, ХХIII, XXIV, XXV, XXVI в літера «А-16», загальною площею 52,7 кв.м. (далі - приміщення підвалу), розташованих у будинку АДРЕСА_1 , укладені 10 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та 22 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним акт від 01 червня 2011 року прийому-передачі цих приміщень; скасувати реєстрацію права власності на зазначені нежитлові приміщення підвалу за ОСОБА_3 , визнати право власностіза ЖК «Простор-13».
19 травня 2015 року доповнили позов вимогами про:
витребування спірних приміщень з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 ;
усунення перешкод в користуванні майном та виселення ОСОБА_3 із зазначених нежитлових приміщень (а. с. 155-162 т. 3).
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 побудовано за кошти пайщиків - членів ЖБК «Простор», який був заснований у 1978 році з метою задоволення їх потреб у житловій площі шляхом будування багатоквартирного будинку.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 31 жовтня 1979 року за № 662 затверджено акт приймання до експлуатації державною комісією житлового будинку АДРЕСА_1 , який в цілому передано на баланс ЖБК «Простор» та з цього моменту є його власністю. Рішенням установчих зборів власників квартир вказаного будинку від 12 березня 2004 року ЖБК «Простор» перейменувано на ЖК «Простор-13».
За укладеним 01 червня 2003 року між ЖБК «Простор» та ОСОБА_2 договором оренди приміщення підвалу цього кооперативного житлового будинку передані останній. Під час експлуатації приміщень ОСОБА_2 самовільно провела реконструкцію підвалу з влаштуванням окремого входу на вулицю.
В подальшому ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на приміщення підвалу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29 лютого 2008 року за фізичною особою підприємцем (ФОП ) ОСОБА_2 визнано право власності на спірні нежитлові приміщення.
10 квітня 2008 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу продала ОСОБА_4 спірні нежитлові приміщення підвалу, а 22 квітня 2008 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 продав ці приміщення дочці ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка у той же день за договором позички нерухомого майна передала у користування нежитлові приміщення підвалу ФОП ОСОБА_2 . У подальшому нежитлові приміщення підвалу за актом приймання-передачі майна від 01 червня 2011 року ОСОБА_3 передала до статутного капіталу ПП «Уртіка - Діойса».
Постановою Вищого Господарського Суду України від 13 листопада 2008 року рішення господарського суду Харківської області від 29 лютого 2008 року було скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09 грудня 2009 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 було відмовлено.
Оскільки в мотивувальній частині цього рішення суд встановив правомірність дій ФОП ОСОБА_2 щодо об'єкту нерухомості - підвального приміщення, ЖК «Простор-13» оскаржив це рішення в касаційному порядку.
Постановою Вищого Господарського Суду України рішення господарського суду Харківської області від 09 грудня 2009 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2010 року були скасовані, а справа повернута на новий судовий розгляд.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2010 року рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.
У квітні 2011 року при отриманні представником ЖК «Простор-13» в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення у житловому будинку літ. «А-16» по АДРЕСА_1 , позивач дізнався, що спірні нежитлові приміщення підвалу не включені у перелік цього свідоцтва, оскільки зареєстровані за відповідачем ОСОБА_3 .
Позивачі зазначали, що оскільки постановою Вищого Господарського Суду України від 13 листопада 2008 року скасовано рішення господарського суду Харківської області від 29 лютого 2008 року про визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення підвалу, тому всі послідуючі дії відповідача ОСОБА_2 щодо розпорядження нерухомим майном - підвальними приміщеннями є незаконними та вчинені без відповідних правових підстав.
Позивач ОСОБА_1 зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , а тому також вважає, що незаконним володінням та користуванням з боку відповідачів приміщеннями підвалу, які є допоміжними, порушуються його законні права та інтереси як співвласника житлового будинку.
Результати першого розгляду справи
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 17 липня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.
Постановлено визнати недійсними оспорені договори купівлі-продажу зазначених нежилих приміщень підвалу та визнати за Житловим кооперативом «Простор-13» право власності на це нерухоме майно.
У решті позовних вимог Житлового кооперативу «Простор-13» відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 листопада 2014 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 відхилено, а рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 17 липня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, зазначені рішення судів першої і апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанці.
Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд касаційної інстанції вказав, що ЖК «простор-13» не є стороною договорів купівлі-продажу, а тому визнання цих договорів недійсними є неналежним способом захисту прав позивача, і він має право на підставі частини першої статті 388 ЦК України тільки витребувати майно, яке було предметом спірних договорів.
Результати нового розгляду справи
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
При новому розгляді справи рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що ЖК «Простор-13» не є стороною договорів купівлі-продажу, а тому визнання договорів недійсними є неналежним способом захисту прав позивача, оскільки він має право на підставі частини першої статті 388 ЦК України тільки витребувати майно, яке було предметом спірних договорів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх висновків апеляційний суд послався на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2012 року, яке має преюдиційне значення, встановлено, що позивачі не є власниками спірного майна. Крім того, в оскарженій ухвалі апеляційного суду зазначено, що позивачами не доведено факт наявності у спірних нежитлових приміщеннях вузлів управління (засуви, вентилі, крани) систем опалення, водопостачання і каналізації, вузлів обліку електроенергії, експлуатація жилого будинку житлового будинку АДРЕСА_1 без доступу до яких неможлива.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У квітні 2016 року ЖК «Простор-13» звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що: 1) ЖК «Простор-13» має право витребувати спірне майно на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 2) позивач є власником будинку по АДРЕСА_1 разом зі спірними приміщенням з 1979 року на підставі Закону України «Про власність», ЖК УРСР, вимог статті 384 ЦК України, що діяли на час виникнення права власності; 3) рішення апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2012 року не можна вважати преюдиційним з підстав того, що в резолютивній частині вказаного рішення відсутнє встановллення факту права власності ЖК «Простор - 13» на спірні приміщення і такі вимоги позивачем заявлені не були; 4) спірні приміщення є допоміжними приміщеннями, додаткового підтвердження права власності на які не потрібно на підставі рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
На виконання вимог підпункту 4 першого розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року справу 02 лютого 2018 року передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України в редакції 2017 року провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.
Колегія суддів переглядає оскаржені судові рішення в частині доводів касаційної скарги ЖК «Простор-13». Рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог ОСОБА_1 не переглядаються, оскільки останній не скористався своїм правом на їх оскарження.
Колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги ЖК «Простор-13» з таких підстав.
Суди встановили, що рішенням господарського суду Харківської області від 29 лютого 2008 року визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення - магазин, що складається з нежитлових приміщень підвалу VII - торгівельний зал площею 12,6 кв.м., VIII - торгівельний зал площею 14,1 кв.м., IX - торгівельний зал площею 13,7 кв.м., XXIII - вхід в підвал площею 4,5 кв.м., ХXIV - підсобне приміщення площею 2,6 кв.м., XXV - гардероб площею 3,8 кв.м, XXVI - санвузол площе 1,4 кв.м, загальною площею 52,7 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі - продажу від 10 квітня 2008 року ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_4 ці нежитлові приміщення підвалу, які той за договором купівлі - продажу від 22 квітня 2008 року передав у власність ОСОБА_3
ЖК «Простор-13» та ОСОБА_1 (позивачі) вперше звернулися до суду за захистом своїх порушених прав з віндикаційним позовом (справа № 2-1873/11), використовуючи правовий механізм статті 388 ЦК України, про анулювання правової реєстрації права власності на нежитлові приміщення, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями.
За результатами вирішення цього позову рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 16 травня 2012 року позовні вимоги задоволено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2012 року скасовано рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 16 травня 2012 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ЖК «Простор-13» відмовлено повністю.
У вказаному судовому рішенні зазначено, що право власності ЖК «Простор 13» на спірні приміщення підвалу у встановленому законом порядку за позивачем зареєстровано не було, договір купівлі-продажу, на підставі якого право власності на ці приміщення набуто та зареєстровано за відповідачем, недійсним не визнано, позовних вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно за ЖК «Простор 13» заявлено не було, а право вимагати усунення перешкод у здійснення права користування та витребувати майно із чужого незаконного володіння належить лише власнику майна.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2012 року відхилено касаційні скарги ОСОБА_1 , ЖК «Простор-13», а рішення апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2012 року залишено без змін.
У зв'язку з зазначеним позивачі, враховуючи вказані судові рішення, звернулися з позовом про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання недійсним акту прийняття-передачі нежитлових приміщень, скасування реєстрації права власності на зазначені нежитлові приміщення підвалу за ОСОБА_3 , визнання права власності.
У травні 2015 року позивачі звернулись до суду з уточненою позовною заявою, в якій доповнили свої позовні вимоги ще двома та просили витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 спірні нежитлові приміщення та усунути перешкоди у користуванні майном та виселити ОСОБА_2 з нежитлових приміщень підвалу (а. с. 155, т. 3).
Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції цих вимог не вирішив, не зробив висновку щодо їх обґрунтованості.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, не звернув уваги на те, що ці позовні вимоги місцевим судом не розглянуті і висновки щодо їх обґрунтованості у рішенні суду першої інстанції відсутні.
Отже, оскільки судами не розглянуті всі позовні вимоги ЖК «Простор-13», не перевірені доводи сторін та не встановлені фактичні обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, судові рішення не можуть залишатися без змін.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення у справі порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки всі позовні вимоги пов'язані між собою так, що задоволення розглянутих вимог тягне за собою задоволення і вимог, які не розглянуті судами, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині позовних вимог ЖК «Простор-13»з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись 400, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Житлового кооперативу «Простор-13» задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року в частині позовних вимог ЖК «Простор-13» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного підприємства «Уртіка-Діойса», третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Тонка Марина Олександрівна про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № № VII, VIII, IX, ХХIII, XXIV, XXV, XXVI в літера «А-16», загальною площею 52,7 кв.м., розташованих у будинку АДРЕСА_1 , укладених 10 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та 22 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; визнаня недійсним акту від 01 червня 2011 року прийому-передачі цих приміщень; скасування реєстрації права власності на зазначені нежитлові приміщення підвалу за ОСОБА_3 , визнання права власності за ЖК «Простор-13», витребування спірних приміщень з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 ; усунення перешкод в користуванні майном та виселення ОСОБА_3 із зазначених нежитлових приміщень скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної Інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук