Іменем України
02 червня 2020 року
Київ
справа №808/3455/15
касаційне провадження №К/9901/26251/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Гусака М.Б.,
розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Муліно Трейд» (далі - Товариство) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.08.2015 (суддя - Максименко Л.Я.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді - Іванов С.М., Шлай А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Муліно Трейд» до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - Вільнянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У червні 2015 року Товариство звернулась до суду із позовом до Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000561500 від 16.02.2015, прийняте Вільнянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області; визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з проведення камеральної перевірки Товариства.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: в порушення вимог статей 63, 64 Податкового кодексу України та розділу 10 Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 15.01.2015 без належних правових підстав здійснила камеральну перевірку Товариства, яке вже не перебувало на обліку як платник податків у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві; Товариством були своєчасно сплачені самостійно узгоджені податкові зобов'язання із податку на прибуток по декларації за 2013 рік (граничний строк сплати - 11.03.2014), що підтверджується платіжними дорученнями, у яких було допущено помилку, а саме - Товариством був помилково перерахований податок на прибуток на інший бюджетний рахунок № 31117165700007 , який призначений для сплати авансових внесків з податку на прибуток, а не на рахунок № 31110009700007 , який призначений для сплати податку на прибуток; Товариство листом від 06.05.2014 № 14 було повідомлено ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про необхідність зарахування помилково перерахованих коштів у сумі 108008,00 на правильний рахунок, або ж про повернення їх Товариству з метою перерахування ним їх на правильний рахунок, проте відповіді на свій лист Товариство не отримало; помилкове зазначення Товариством у платіжних дорученнях неправильного бюджетного рахунку, проте правильне зазначення призначення платежу, не призвело до фактичного ненадходження відповідних сум до бюджету у визначений законом строк, фактично сплата грошового зобов'язання мала місце у визначений законодавством строк та надійшла на бюджетний рахунок.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 31.08.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015, у задоволенні позову відмовив повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що: оскільки до 15.01.2015 (дата передачі матеріалів особової картки Товариства до Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) у відповідності до пункту 10.15 Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, Товариство перебувало на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, то остання мала повноваження щодо здійснення камеральної перевірки Товариства; перерахування Товариством платежів з податку на прибуток за 2013 рік на помилковий рахунок є порушенням правил сплати (перерахування) податків, за яке передбачена відповідальність, встановлена статтею 126 Податкового кодексу України.
Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.03.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки: суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували правомірність продовження перебування Товариства на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві після закінчення поточного бюджетного періоду та, як наслідок, правомірність проведення камеральної перевірки Товариства посадовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, яке станом на 15.01.2015 було платником податків за основним місцем обліку у Вільнянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області; оскільки платник податку своєчасно та у визначеному розмірі сплатив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік до державного бюджету, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання.
У запереченні на касаційну скаргу Вільнянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.05.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 26.05.2020, під час проведення якого суд дійшов висновку про призначення справи до касаційного розгляду у судовому засідання у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 02.06.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство до квітня 2014 року було зареєстроване за адресою м . Київ, вул. Лаврська, буд. 9 , кор . 19 та перебувало на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
05.04.2014 Товариство подало до Державного реєстратора Печерської РДА відомості про зміну місцезнаходження на адресу: 70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 4.
Згідно листа Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 22.06.2015 № 1783/10/08-06-11 Товариство було взяте на облік за основним місцем обліку у Вільнянській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області 15.07.2014 з ознакою того, що Товариство є платником податків за основним місцем обліку з наступного року.
Супровідним листом від 15.01.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві передала матеріали облікової справи Товариства до Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.
Також, 15.01.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві провела камеральну перевірку Товариства з питань своєчасності сплати податку на прибуток за 2013 рік, результати якої оформлені актом № 6/2655-15-07, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що мало вираз у порушенні сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік, а саме із кількістю днів затримки від 58 до 223 днів.
На вказаний акт перевірки Товариством до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві були подані заперечення, на які ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві надіслала листа № 6966/10/26-55-15-07 від 04.02.2015 з пропозицією звернутися із запереченнями до контролюючого органу за основним місцем обліку.
За результатами розгляду заперечень Товариства на акт перевірки № 6/2655-15-07 від 15.01.2015 Вільнянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області висновки акта перевірки залишила без змін.
Також на підставі зазначеного акта перевірки Вільнянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000561500 від 16.02.2015, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосувала до Товариства штраф у розмірі 20% у сумі 30242,00 грн. за платежем: податок на прибуток.
Вказане податкове повідомлення-рішення та дії Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення камеральної перевірки оскаржувались Товариством в адміністративному порядку, за результатами яких скарги Товариства були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з абзацами 1, 4 пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Положеннями пунктів 61.1, 61.2 статті 61 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпунктів 62.1.1, 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктами 64.1 , 64.2 статті 64 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей контролюючими органами. Дані про взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів у контролюючих органах передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у день взяття на облік юридичної особи та відокремленого підрозділу юридичної особи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Взяття на облік за основним місцем обліку платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від них відповідної заяви, яку платник податків зобов'язаний подати у десятиденний строк після державної реєстрації (легалізації, акредитації чи засвідчення факту створення іншим способом).
Згідно з пунктами 10.1, 10.2 розділу Х Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.
Пунктом 10.13 розділу Х Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду: 1) у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу; 2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.
Відповідно до частини восьмої статті 45 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.
Частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Товариство обліковувалось у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (неосновне місце обліку) та було платником податків до 31.12.2014, а з 01.01.2015 стало платником податків (за основним місцем обліку) у Вільнянській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення 15.01.2015 камеральної перевірки Товариства відповідають вимогам чинного законодавства не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки з 01.01.2015 дії щодо здійснення податкового контролю стосовно Товариства шляхом проведення перевірок мала право здійснювати Вільнянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.
При цьому, безпідставними є посилання судів попередніх інстанцій на положення пунктів 10.14, 10.15 розділу Х Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки обставин, визначених пунктом 10.14 вказаного Порядку, встановлено не було, а факт передачі матеріалів особової картки 15.01.2015 не скасовує законодавчих положень щодо того, що з початку нового бюджетного періоду (у даному випадку з 01.01.2015) Товариство не перебувало на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Зазначені обставини є підставою для висновку про визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до абзацу 1пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилом пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.
Водночас, відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Разом з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п'ятою 5 статті 45 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.
Відтак, судами попередніх інстанції безпідставно не враховано, що Товариство у визначений законодавством термін та розмірі своєчасно сплатило до бюджету податок на прибуток підприємства за 2013 рік, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень. Проте, через допущену помилку при оформленні реквізитів платіжних доручень, вказані кошти було зараховано на іншій бюджетний рахунок, а після того, як помилку було виявлено, одразу звернувся до контролюючого органу із заявою про те, щоб кошти було перераховано на необхідний бюджетний рахунок.
Отже дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті вищевказаних зобов'язань, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України.
Таким чином, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що з огляду на сплату платником податку узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні, такий платник податку не вважається, що пропустив строк сплати податку, у зв'язку з чим нарахування грошового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення є протиправним.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 31.08.2015 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 349, ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Муліно Трейд» задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві з проведення камеральної перевірки Товариства, результати якої оформлені актом № 6/2655-15-07 від 15.01.2015.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000561500 від 16.02.2015, прийняте Вільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
М.Б. Гусак,
Судді Верховного Суду