Справа №574/321/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/221/20 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
03 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою голови Буринської міської ради ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Буринського районного суду Сумської області від 24 квітня 2020 року, про арешт майна,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - ОСОБА_8 ,
представників потерпілого - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
У поданій апеляційній скарзі міський голова ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді про арешт майна скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання слідчого. Зазначає, що слідчий суддя здійснив розгляд клопотання слідчого без належного врахування того, що земельна ділянка міської громади не була визнана речовим доказом, а ризики взагалі нічим не обґрунтовані. Вважає, що кваліфікація діяння, за яким були внесені дані до ЄРДР унеможливлює визнання земельної ділянки предметом даного злочину. Також, зазначає, що обов'язковою складовою об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 356 КК України є розмір шкоди, яка починаючи з 07 лютого 2020 року і до цього часу встановлена, не була.
24 квітня 2020 року слідчий суддя Буринського районного суду Сумської області, розглянувши клопотання слідчого СВ Буринського ВП Конотопського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_11 , погодженого з прокурором Буринського відділення Конотопської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_12 , постановив ухвалу, якою частково задовольнив клопотання та наклав арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 2 га, з кадастровим номером 5920986800:03:002:0179, що знаходиться на території Степанівського старостинського округу Буринської міської ради і перебуває в оренді ОСОБА_13 , шляхом встановлення заборони вчиняти дії щодо її поділу та відчуження у будь- який спосіб, проведення на ній будь - яких робіт, які пов?язані з порушенням ґрунтового покриву.
Слідчий суддя мотивував постановлену ухвалу тим, що земельна ділянка має значення, як речовий доказ, а тому з метою збереження останнього має бути накладений арешт, є предметом кримінального провадження та відповідають критеріям ст. 98 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, представника власника майна - ОСОБА_8 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги і вважав ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, представників потерпілого - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які повністю підтримали апеляційні вимоги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
У провадженні слідчого відділення Буринського ВП Конотопського ВП ГУНП в Сумській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020200140000041 від 07 лютого 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що спірні земельні ділянки територіальної громади були сформовані шляхом поділу іншої земельної ділянки, до якої також входила земельна ділянка площею з кадастровим номером 5920986800:03:002:0179, яка з 2009 року перебуває в оренді ОСОБА_13 і має цільове призначення для сінокосіння і випасання худоби. Ця земельна ділянка має відповідні обмеження, оскільки межує з водним об'єктом (ставком). Однак посадові особи держгеокадастру інвентаризували її як вільну земельну ділянку, сформувавши нову земельну ділянку площею 4,9349 га з кадастровим номером 5920986800:03:002:0165. Не врахувавши, що ця земельна ділянка накладається на земельну ділянку ОСОБА_13 , вони інвентаризували її вільною, у зв'язку з чим вона була передана Буринській міській раді у комунальну власність. Міська рада надала дозвіл на розробку технічної документації шляхом поділу цієї земельної ділянки на три окремих, що не мали обмежень у використанні у вигляді прибережної захисної смуги. В подальшому державним кадастровим реєстратором було встановлено, що новостворені земельні ділянки частково накладаються на земельну ділянку ОСОБА_13 . Однак державний кадастровий реєстратор в порушення закону, умисно, з метою усунення накладення цих земельних ділянок, змінив у Національній кадастровій системі України розташування земельної ділянки ОСОБА_13 . Вказані дії призвели до того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5920986800:03:002:0179 була штучно розміщена на водному об'єкті, а на інші земельні ділянки Буринська міська рада надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення їх у власність громадянам ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . При цьому, було фактично змінено цільове призначення цих земельних ділянок та не встановлено будь яких обмежень у їх використанні, не дивлячись на те, що вони можуть відноситися до зони прибережної захисної смуги водного об'єкту. В подальшому, земельну ділянку з кадастровим номером 5920986800:03:002:0170 Буринська міська рада вже передала в власність ОСОБА_15 , яка у свою чергу продала її ОСОБА_16 , а та, у свою чергу, передала в оренду ФГ «Едельвейс-2007».
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, ч. 2 зазначеної статті 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зазначених вимог слідчий суддя дотримався.
На думку колегії суддів, вимоги клопотання, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на нерухомість, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, тим паче, що арешт не стосувався заборони права користуватися майном за його первинним цільовим призначенням.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що земля не може бути предметом злочину та речовим доказом, в даному випадку, є необґрунтованим.
Об?єктом даного злочину є встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов?язків, а з об?єктивної сторони злочин характеризується сукупністю таких ознак: 1) самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій; 2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб; 3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам; 4) причинним зв?язком між діями винної особи та значною шкодою. Злочин визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Таким чином, аналіз даної законодавчої норми свідчить проте, що склад злочину, передбаченого ст. 365 КК України, охоплює комплекс відносин, пов?язаних із порушенням прав громадян на мирне володіння чи користування певним видом майна чи прав на майно, в тому числі і права на оренду земельної ділянки.
Вивчення матеріалів провадження було встановлено, що дані до ЄРДР були внесені 07 лютого 2020 року (а. п. 4) за результатами прийняття від ОСОБА_13 заяви про вчинення злочину (а. п. 5 - 6).
12 лютого 2020 року ОСОБА_13 було допитано, як потерпілого (а. п. 7 - 8) та залучено надану ним документацію на спірну земельну ділянку (9 - 17).
Крім того, працівниками поліції було долучено ряд документів стосовно спірних земель: інформацію з Державного земельного кадастру про право власності (а. п. 18 - 24); довідку із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та їх розподіл за власниками (а. п. 25), технічну документацію із землеустрою (а. п. 26), рішення органів державної влади з приводу спірних земель (а. п. 27 - 35), протокол огляду від 12 березня 2020 року (а. п. 36 - 37), протоколи допиту свідків від 18 березня 2020 року та 19 березня 2020 року (а. п. 38 - 41).
Характер та обсяг матеріалів досудового розслідування дає колегії суддів підстави для висновку про складність даного кримінального провадження, що пов'язана з отриманням даних від різних державних органів.
Тому, визначення шкоди для даного злочину хоч і є важливим однак з огляду на об'єм слідчих дій, для даної стадії досудового розслідування, не є вирішальним.
Дії слідчого судді з приводу необхідності арешту земельної ділянки, повністю відповідають вимогам ч. 1 ст. 172 КПК України.
Колегія суддів особливу увагу приділяє поясненням наданих свідком ОСОБА_17 та листу Держгеокадастру Головному правлінні Держгеокадастру у Сумській області щодо наявності в діях державного кадастрового реєстратора ознак порушень, спричинених зміщенням спірних земельних ділянок.
Європейський суд з прав людини, у рішеннях «Антріш проти Франції», Series А, №296-А, п.42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп.49 - 62. Констатував, що будь - яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп.69 і 73, Series A, №52).
Тобто, в даному випадку мова йде про обґрунтоване співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти ( рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», №50, Series A, №98).
Вказаний баланс в даному кримінальному провадженні не був порушений, оскільки об?єкт нерухомості, на який було накладено арешт, може мати ключове доказове значення для розслідування даного кримінального провадження.
Крім того, слідчим суддею заборони користування земельною ділянкою, за її цільовим призначенням, виходячи із первинних документів на неї, встановлено не було.
Також, колегія суддів звертає увагу і на те, що діяння за яким здійснюється досудове розслідування стосується не лише інтересів окремої особи, а й охоплює більш ширші правовідносини пов?язані із екологічною безпекою, оскільки із документів по землеустрою за 2009 рік вбачається, що спірна земельна ділянка має цільове призначення - сінокосіння та випасання худоби (а. с. 9 - 16), натомість із запиту за 3 квітня 2020 року із Державного земельного кадастру (а. с. 18) має цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, це при тому, що дана земельна ділянка перебуває біля водного об?єкту і на неї має розповсюджуватися правовий режим прибережних смуг, однак у документах за 2020 рік жодної згадки про такі особливості, не має.
За таких обставин, ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 173 КПК України і підстав для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, немає.
Керуючись ст. ст.170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Буринського районного суду Сумської області від 24 квітня 2020 року про арешт земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 5920986800:03:002:0179, що знаходиться на території Степанівського старостинського округу Буринської міської ради залишити без зміни, а апеляційну скаргу голови Буринської міської ради ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4