04 червня 2020 року м.Суми
Справа №577/5530/19
Номер провадження 22-ц/816/1242/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Буток Т.А. в приміщенні Конотопського міськрайонного суду Сумської області,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (далі - ДП «Авіакон») про зобов'язання здійснити перерахунок вартості послуг з централізованого опалення.
Свої вимоги мотивує тим, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем комунальної послуги з централізованого опалення, яку надає відповідач. Вважає, що його права як споживача житлово-комунальних послуг із централізованого опалення були порушені відповідачем, оскільки у період з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року ціна (тариф) на ці послуги була значно завищена за рахунок включення до їхньої собівартості незаконної, економічно необґрунтованої і значно завищеної ціни на природний газ. За вказаний період ним сукупно на рахунок позивача за надані послуги було сплачено 4431 грн 53 коп.
Зазначає, що внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) постанови № 315 від 27 квітня 2016 року ціна на газ, який придбавається виробниками теплової енергії у НАК «Нафтогаз України» з метою надання послуг з опалення населенню, була збільшена на 3098,72 грн, тобто в 2,68 рази. При цьому, витрати на придбання газу відносяться до прямих матеріальних витрат, які включаються до планової виробничої собівартості теплової енергії, її транспортування та постачання.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 04 березня 2019 року у справі № 826/9665/16 постанову КМУ № 315 від 27 квітня 2016 року визнав нечинною з моменту її прийняття, а саме з 27 квітня 2016 року. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 липня 2019 року вказане рішення залишив без змін.
Відтак, позивач вважає, що послуги з централізованого опалення в період з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року надавалися за вартістю, до складу якої входили витрати на придбання природного газу, за ціною, визнаною судовим рішенням незаконною та необґрунтованою. В силу того, що ціни (тарифи) на послуги з централізованого опалення є регульованими державою, з урахуванням того, що основна зі складових собівартості цих послуг (ціна на газ) визнана в судовому порядку незаконною та економічно необґрунтованою, ціна та сукупна вартість послуг із централізованого опалення, сплачена ним за вказаний період є завищеною та незаконною.
Він звертався до відповідача із відповідними заявами про здійснення перерахунку сплачених сум за централізоване опалення, проте отримав відповіді про неможливість здійснення такого перерахунку.
Посилаючись на вказані обставини, просить зобов'язати ДП «Авіакон» здійснити перерахунок вартості послуги з централізованого опалення, яка була ним сплачена у період з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року за житлово-комунальну послугу - централізоване опалення.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 14 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове по суті позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що належними, допустимими та достатніми доказами було доведено, що йому, як побутовому індивідуальному споживачу житлово-комунальних послуг із централізованого опалення, вказані послуги в період з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року надавалися за вартістю, до складу якої входили витрати на придбання природного газу, за ціною, визнаною судовим рішенням, яке набрало законної сили, незаконною та економічно необґрунтованою.
Зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 757/31606/15-ц, суд дійшов висновку, зокрема, про те, що в разі відміни судом акта, яким встановлені тарифи на житлово-комунальні послуги, за зверненням позивача, їх виконавець (постачальник) повинен здійснити перерахунок.
На думку ОСОБА_1 , відповідач згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року в справі № 826/9665/16, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року в справі № 826/9665/16 та його, позивача, позову, зобов'язаний був звернутися до Конотопської міської ради для рішення по корегуванню тарифів.
Від ДП «Авіакон» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначає, що позивач на має права на перерахунок сум, сплачених за період з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року за централізоване опалення, тому що тарифи, за якими надавалася послуга з централізованого теплопостачання, не скасовані в судовому порядку, а також відсутні підстави для здійснення відповідного перерахунку у зв'язку зі скасуванням постанови Кабінету Міністрів України № 315 від 27 квітня 2016 року. Позивач не надав доказів, на підтвердження надання послуг з централізованого опалення несвоєчасно, неякісно та не в повному обсязі; він не звертався до відповідача із претензіями щодо надання послуг неналежної якості та/або несвоєчасно. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Сторони повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, але своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_2 (а. с. 4). Він є споживачем послуг з централізованого опалення, які надаються ДП «Авіакон».
Господарська діяльність відповідача полягає у виробництві, транспортуванні, постачанні та реалізації теплової енергії побутовим споживачам, та здійснюється на підставі ліцензій: серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , Серії НОМЕР_3 , та розпоряджень голови Сумської обласної державної адміністрації: № 604-ОД від 26 жовтня 2017 року, № 607-ОД від 26 жовтня 2017 року, № 608-ОД від 26 жовтня 2017 року (а. с. 63-68).
За період з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року позивач перерахував ДП «Авіакон» за надання послуг з централізованого палення 4431 грн 53 коп. (а. с. 9).
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 04 березня 2019 року у справі № 826/9665/19 визнав протиправною та нечинною постанову КМУ № 315 від 27 квітня 2016 року «Про внесення змін до постанови КМУ від 01 жовтня 2015 року № 758» з моменту її прийняття, а саме з 27 квітня 2016 року (а. с. 18-29).
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 липня 2019 року вказане рішення залишив без змін (а. с. 30-34).
У рішенні від 04 березня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що граничні роздрібні ціни на природний газ для споживачів на єдиному рівні у розмірі 6 879 грн за 1000 куб. метрів, визначені постановою КМУ від 27 квітня 2016 року № 315, є економічно необґрунтованими і не можуть встановлюватися КМУ лише на виконання Меморандуму про економічну та фінансову політику між Україною та МВФ без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, у т.ч. економічного характеру, та існуючого правового регулювання процедури прийняття такого роду актів.
У серпні - вересні 2019 року ОСОБА_1 неодноразово звертався на адресу відповідача з письмовими заявами щодо проведення перерахунку сплачених сум за централізоване опалення у період з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року, проте отримав відмову з посиланням на те, що встановлені тарифи не скасовувались в судовому порядку, тому підстави для здійснення перерахунку відсутні (а. с. 6-8; 10-13).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що тарифи на послуги з централізованого опалення не скасовані в судовому порядку; підстави для здійснення перерахунку, передбачені постановою КМУ від 17 лютого 2010 року № 151 «Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості» відсутні. В свою чергу відносини, що регулювались постановою КМУ № 315 від 27 квітня 2016 року, яка була визнана протиправною та нечинною рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року, не мають відношення до господарської діяльності відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Послуга з централізованого опалення надавалася позивачу на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, який затверджено Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».
Відповідно до ст. 5, 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ( далі - НКРЕКП) належить, в тому числі, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Отже, встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води належить до компетенції НКРЕКП відповідно до закону.
У період з 01 травня 2015 року по 14 грудня 2018 року роки тарифи на постачання теплової енергії були встановлені НКРЕКП, зокрема, постановою НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг», та постановою НКРЕКП № 1101 від 09 червня 2016 року, якою вносились зміни до постанови НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171.
При цьому, помилковими є твердження позивача, що у зв'язку з визнанням протиправною та нечинною за рішенням суду постанови КМУ № 315 від 27 квітня 2016 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758», у нього виникає право на здійснення перерахунку за надані послуги, оскільки відносини, які були врегулювані вказаною постановою, не стосуються господарської діяльності відповідача, яка полягає у виробництві, транспортуванні, постачанні та реалізації теплової енергії споживачам для потреби теплопостачання. Відповідач не реалізує природний газ побутовим споживачам. Крім того, до його сфери діяльності не входить формування тарифів на послуги, які ним надаються.
Тарифи на послуги з центрального опалення, за якими позивачу у спірний період обраховувалася вартість вказаних послуг, у судовому порядку не скасовані.
Відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Типовим договором також не передбачено здійснення перерахунку у зв'язку зі скасуванням підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють тарифну політику в державі.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги будинку зобов'язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.
Вказаних підстав для здійснення перерахунку позивачу вартості послуги з централізованого опалення не встановлено.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову.
Безпідставним є посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, оскільки у вказаній постанові в судовому порядку було визнано нечинною саме те рішення органу виконавчої влади, на підставі якого були затверджені тарифи на постачання холодної води та водовідведення і предметом судового захисту було перерахування плати за надані послуги, яка проводилась на підставі скасованого рішення. А тому, висновки, викладені у зазначеній постанові, не можуть бути враховані судом у даних спірних правовідносинах.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 червня 2020 року.
Головуючий: Т.А. Левченко
Судді : О.Ю. Кононенко
В.І. Криворотенко