05.06.20
22-ц/812/1084/20
Провадження № 22-ц/812/1084/20
05 червня 2020 року м. Миколаїв Справа № 490/1596/17
Миколаївський апеляційний суд у складі судді Царюк Л.М., розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 серпня 2019 року, постановлену по справі за заявою ОСОБА_1 про визначення суми шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив: визначити розмір моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у сумі 20 177 122.68 грн., транспортні витрати 10 245,96 грн. та розмір сплаченої ним за надання юридичної допомоги у сумі 8 000 грн. у зв'язку зі скасування судом апеляційної інстанції вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2012 року та закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 серпня 2019 року визначено суму шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду в кримінальній справі № 10910017 в розмірі 515 237 грн. 96 коп., що підлягає списанню з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 .
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, заступник прокурора Миколаївської області, 15 травня 2020 року надіслав поштою апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Заступник прокурора Миколаївської області, не будучи учасником справи, в апеляційній скарзі стверджував про наявність у нього права оскаржувати в касаційному порядку зазначене судове рішення, посилаючись на положення ст. 56 ЦПК України, ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в яких закріплені відповідні повноваження прокуратури.
При цьому заступник прокурора Миколаївської області зазначав, що Державна казначейська служба України неналежним чином здійснює свої повноваження, внаслідок чого нівелюються її повноваження як органу контролю в бюджетній сфері, не забезпечила оскарження судового рішення першої інстанції.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
У частині п'ятій статті 57 ЦПК України визначено, що прокурор або Уповноважений Верховної Ради України з прав людини з метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без їхньої участі, вступу у справу за позовом (заявою) іншої особи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та отримувати з них копії.
Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Частиною третьою згаданої статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Частиною другою статті 2 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно зі статтею 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ст. 4 Закону № 266/94-ВР).
Частинами 1 та 2 ст. 12 Законом № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Питання відшкодування моральної шкоди, що передбачено ч. 1 ст. 13 Закону № 266/94-ВР, за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно із ч. 1 ст. 12 цього Закону.
Така правова позиція щодо застосування таких норм Закону № 266/94-ВР Викладена в постанові Великої палати Верховного Суду 21 листопада 2018 року у справі № 146/1091/17.
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, і цей порядок відповідно до Закону № 266/94-ВР не передбачає оскарження постанови (ухвали) суду прокурором.
З огляду на положення наведених норм законів прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді лише у виключних випадках. Під час перевірки доводів апеляційної скарги заступника прокурора Миколаївської області в частині обґрунтування наявності у нього права апеляційного оскарження зазначених випадків не встановлено, оскільки посилання на неналежне здійснення відповідачем Державною казначейською службою України права на апеляційне оскарження рішення не є такими підставами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
У зв'язку з тим, що заступник прокурора Миколаївської області не брав участі у справі та не встановлено правових підстав для здійснення його представництва в суді, у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 серпня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визначення суми шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
Суддя Л.М. Царюк