Справа № 454/1501/19 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Провадження № 22-ц/811/785/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:76
04 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Львіввугілля" про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості по заробітній платі у розмірі 28846 грн 95 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 22 січня 2019 року по 06 березня 2019 року.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що позивач працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» державного підприємства «Львіввугілля» на посаді начальника відділу організації праці і заробітної плати в період з 17.12.2016 по 22.01.2019.
22 січня 2019 року звільнений з роботи з ініціативи працівника згідно ст.38 КЗпП України, наказ ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» від 22.01.2019 № 18-к.
На день звільнення з роботи існувала заборгованість по заробітній платі за грудень 2018 в сумі 18342,97грн і нарахованим сумам за січень 2019 (заробітна плата, компенсація невикористаної відпустки, допомога з тимчасової непрацездатності за січень 2019 тощо) в сумі 38817.32грн.
В день звільнення позивач працював, але належних йому коштів за грудень 2018 і за січень 2019 підприємство не виплатило.
На письмове звернення надати інформацію у які строки виплачено належні йому при звільненні суми Відокремлений підрозділ «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» листом від 18.03.2019 №311/26 повідомив, що заробітна плата за січень 2019 виплачена 15.02.2019 в повному обсязі.
Відповідь ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» від 18.03.2019 в частині інформації щодо строків виплати заборгованості по заробітній платі була неповною і некоректною.
Неповнота і некоректність відповіді полягали в тому, що відповідач не вказав строки фактичної виплати інших сум, належних позивачу від підприємства при звільненні, коли була виплачена заробітна плата за грудень 2018, допомога з тимчасової непрацездатності за січень 2019, в тому числі за рахунок коштів підприємства і за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Вищевказаним листом від 18.03.2019 Відповідач повідомив, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 обчислений відповідно до абзацу 3 п. 2, абзацу 2, 3 п.4 та пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 за два місяці перед звільненням (листопад 2018 і грудень 2018) становить 874грн 15коп. (у листопаді 2018 відпрацьовано 22 робочі дні, у грудні 2018 відпрацьовано 20 робочих днів).
Позивач отримує заробітну плату в Ощадному банку України.
Згідно виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 ), отриманої з інтернет-банкінгу Ощад24/7, за період з 01/12/2018-29/03/2019 вбачається, що виплата заробітної плати (безготівкове зарахування) за грудень 2018 року здійснювалось частинами (сім разів) у такі терміни: 24/01/19, 28/01/19, 30/01/19, 01/02/19, 05/02/19, 06/02/19, 22/02/19. Сума виплаченої загалом заробітної плати за грудень 2018 становить 14766грн 10коп., що відповідає шифру виплат Ощадкаса «560» - 14766.10 грн згідно розрахункового листка заробітної плати за грудень 2018.
Виплата (безготівкове зарахування) належних від Підприємства сум при звільненні за січень 2019 здійснювалось також частинами, п'ять разів:
-15/02/19 виплачено заробітну плату в сумі 21841грн 18коп., що відповідає шифру виплат Ощадкаса «560» згідно розрахункового листа за січень 2019;
-15/02/19, 01/03/19, 07/03/19 виплачено відповідно 1306,50грн, 470,34грн, 836,15грн, що відповідає шифру виплат лікарняних (допомога з тимчасової непрацездатності) за рахунок коштів підприємства «599» в загальній сумі 2612грн 99коп. згідно розрахункового листка заробітної плати за січень 2019;
29/03/19 виплачено 6793,77грн, що відповідає шифру виплат лікарняних (допомога з тимчасової непрацездатності) за рахунок коштів Фонду соціального страхування «588» згідно розрахункового листка заробітної плати за січень 2019.
Таким чином, усі належні мені від Підприємства суми при звільненні з роботи виплачені 29 березня 2019.
Здійснюючи господарську діяльність Відповідач не виконав свої зобов'язання із своєчасної виплати належної працівникові заробітної плати, а отже є винним у несвоєчасній виплаті належних при звільненні сум.
10.10.2019 Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в яких просив, стягнути з державного підприємства «Львіввугілля» в його користь 27 972 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн 80коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 22 січня 2019 року по 06 березня 2019 року(а.с.64).
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 06 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ДП "Львіввугілля" про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено.
Стягнуто з державного підприємства «Львіввугілля» в користь ОСОБА_1 27 972 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн 80коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 22 січня 2019 року по 06 березня 2019 року.
Стягнуто з державного підприємства «Львіввугілля» в користь держави судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп.
Вказане рішення суду оскаржило Державне підприємство «Львіввугілля».
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не досліджено факт, чи дійсно позивач втратив середній заробіток і чи дійсно не працював на іншій роботі в період з 23 січня 2019 по 15.02.2019 чи 06.03.2019. А саме до матеріалів справи не було долучено копію трудової книжки. Вважає, що відповідач сплатив всі виплати позивачу при першому надходженню коштів на банківські рахунки державного підприємства 15.02.2019, тобто вини та умислу в затримці виплати коштів позивачу у відповідача не було. Зазначає, що віднесення допомоги по тимчасовій непрацездатності до виплат при звільненні, передбачених ст. 116 КЗпП України, позивачем здійснено протиправно, оскільки дані виплати про працю врегульовані спеціальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», де чітко вказано незалежність цих витрат від звільнення.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає застосуванню формула, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.
Відповідно до розрахунку позивача, який відповідачем не спростовано, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два повних місяці, що передували його звільненню, становить 874 грн 15 коп.
Враховуючи те, що позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з державного підприємства «Львіввугілля» в його користь 27 972 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн 80коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 22 січня 2019 року по 06 березня 2019 року, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків задовольняючи вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунків у розмірі 27972 грн 80 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що віднесення допомоги по тимчасовій непрацездатності до виплат при звільненні, передбачених ст. 116 КЗпП України, позивачем здійснено протиправно, оскільки дані виплати про працю врегульовані спеціальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», де вказано незалежність цих витрат від звільнення, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 7 Постанови Кабінету Міністрів № 440 «Про затвердження Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» від 26 червня 2015 року витрати, пов'язані з оплатою днів тимчасової непрацездатності, відносяться до витрат підприємств, установ, організацій, а для бюджетних установ - до їх видатків за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.
Таким чином, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності входить до складу виплат, які підприємство відповідно до ст. 116 КЗпП України, зобов'язано виплатити працівнику у день його звільнення, так як дана виплата здійснюється за рахунок коштів роботодавця.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджено той факт чи ОСОБА_1 дійсно втратив середній заробіток і чи дійсно не працював на іншій роботі у період з 23.01.2019 по 15.02.2019, не обґрунтовані з огляду на те, що частину третю статті 117 КЗпП України, якою було передбачено, що у разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи, виключено на підставі Закону N3248-15 від 20.12.2005.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» залишити без задоволення.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 04.06.2020
Головуючий
Судді