ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
03 червня 2020 року м. Київ№ 640/3526/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1
до третя особа:Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування постанови,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДР: 34979022), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Лазюка Д.М. Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 18.09.2018 (виконавче провадження №20550600) про накладення штрафу на позивача у розмірі 70231,17 грн., з урахуванням постанови від 27.05.2020 про виправлення помилкию
Позов надійшов до суду 13.02.2020, підтвердженням чого є штамп вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду м. Києва, проставленого на позовній заяві (том 1 а.с. 74).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2020, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
24.03.2020 вказану справи надіслано до Окружного адміністративного суду міста Києва та отримано судом 09.04.2020.
23.04.2020 відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду дану справу розподілено (передано) судді Кармазіна О,А.
Ухвалою суду від 27.04.2020 через невідповідність вимогам ст. 160 та ст. 161 КАС України позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
В межах встановленого судом строку недоліки позовної заяви позивачем усунуто.
Ухвалою суду від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у судовому засіданні. Вказану справу вирішено розглядати за правилами ст. 287 КАС України. Розгляд справи призначено на 03.06.2020.
Позиція позивача.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність прийнятої відповідачем постанови, виходячи з наступного.
16.03.2001 постановою Московського районного суду міста Києва у справі № 2-1476/1 ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі дублікату виконавчою листа №2-1476/1, виданого Голосіївський районним судом м. Києва відкрито виконавче провадження № 20550600.
Позивач зазначає, що 18.09.2018 у рамках виконавчого провадження № 20550600 винесено постанову про накладення штрафу на позивача з мотивів наявності заборгованості зі сплати аліментів. При цьому, позивач додає, що сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за три роки, у розмірі 70 231,17 грн.
Як звертає увагу суду позивач, він не заперечує обставин того, що з незалежних від нього причин утворилася заборгованість по сплаті аліментів за період з грудня 2010 року по 2017 рік. Натомість, відсутність заборгованості по сплаті аліментів до грудня 2010 року підтверджується особистою заявою ОСОБА_2 , яка міститься в матеріалах виконавчого провадження.
Позивач акцентує увагу суду на тому, що з грудня 2010 року та по липень 2017 рік державним виконавцем не вчинялося жодних дій із примусового стягнення аліментів, не направлявся виконавчий лист до роботодавця позивача, не направлялося жодних повідомлень про наявність боргу.
Пояснює, що він міг зв'язатися із ОСОБА_2 для особистої передачі їй коштів в рахунок сплати аліментів. Вказані обставини і стали причиною того, що у позивача утворилася заборгованість зі сплати аліментів.
Додає, що починаючи з 2017 року позивач сумлінно сплачує аліментні платежі та погашає заборгованість, яка виникла у період з 2010 року по 2017 рік, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження та довідкою - розрахунком ДП «НАЕК «Енергоатом» та розрахунком заборгованості виданим державним виконавцем від 05.02.2020.
У позовній заяві позивач просить суд звернути увагу на обставини того, що у постанові про накладення штрафу державним виконавцем не вказано період, за який у позивача існує заборгованість по сплаті аліментів. З матеріалів виконавчого провадження та наданих позивачем доказів випливає, що заборгованість виникла з 2010 року по 2017 рік та станом на 2017 рік становила 163045,28 грн.
Починаючи з 2017 року розмір заборгованості постійно зменшується за рахунок щомісячних відрахувань із заробітної плати позивача, а також без затримок, у повній мірі сплачуються поточні аліменти.
Наголошує, що згідно останньої довідки державного виконавця розмір заборгованості позивача по сплаті аліментів станом на 05.02.2020 становить 20378,38 грн.
За словами позивача, враховуючи, що заборгованість по сплаті аліментів виникла у позивача до 2017 року, то накладення штрафу згідно п. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 03 липня 2018 року, є незаконним, оскільки станом на 2017 рік ст. 71 вказаного Закону не містила положення про застосування штрафів до платників аліментів.
Акцентує увагу суду на тому, що виникнення заборгованості у позивача до 2017 року, останній не міг передбачити настання негативних наслідків у вигляді штрафу за такі діяння.
Враховуючи конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, в ситуації із позивачем повинно тлумачитися таким чином, що до нього не можуть бути застосовані санкції за діяння, які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.
На думку позивача, відповідач незаконно та безпідставно застосував зворотну дію п. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» до позивача в контексті погіршення його становища та притягнення його до відповідальності за діяння, які на час їх вчинення не вважалися правопорушенням.
Щодо дотримання строку звернення до суду, питання щодо чого виникло у т.ч. у зв'язку поданням пояснень третьої особи, відносно оскарження постанови від 18.09.2018 (виконавче провадження № 20550600) про накладення штрафу на позивача у розмірі 70231,17 грн., то позивач зазначив, що на даний час у Печерському районному суді м. Києва розглядається цивільна справа № 757/54892/19 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів.
Позивач пояснює, що для обґрунтування своїх заперечень він звернувся до державного виконавця, який здійснює примусове виконання для отримання довідки про заборгованість та 07.02.2020 позивачу було вручено особисто під розписку супровідний лист із копією постанови. Додає, що оскільки після внесення постанови позивачеві її копія не вручалася ні особисто, ні направлялася засобами поштового зв'язку та не була подана у встановлені для виконання строки до роботодавця позивача, за словами позивача, він позбавлений був можливості оскаржити таку постанову раніше, у зв'язку з чим строк для оскарження постанови для позивача повинен розпочинатися з 07.02.2020, тобто дати коли копія постанови була вручена позивачу.
Підсумовуючи викладене, позивач наголосив, що підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу, відсутні та, як наслідок просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати спірну постанову.
У судовому засіданні 03.06.2020 позивач підтримав позовні вимоги.
Додатково, щодо дотримання строку звернення до суду, у відповіді на пояснення третьої особи (т.1, а.с. 207) та у заяві від 01.06.2020 (т.1., а.с. 204), позивач наполягав на тому, що отримав оскаржувану постанову 07.02.2020, а відтак саме з цієї дати доведення до його відома змісту оскаржуваної постанови розпочався відлік строку звернення строку звернення до суду.
Позиція відповідача.
Відповідач надіслав до суду лист, в якому просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника ДВС. До вказаного листа відповідачем додано копії матеріалів виконавчого провадження № 20550600. При цьому, по суті заявлених позивачем позовних вимог державним виконавцем не надано жодних пояснень.
Позиція третьої особи.
Представник третьої особи надіслав до суду пояснення, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки за змістом позовної заяви позивач безпідставно вказує на протиправність дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лазюка Д.М. при винесенні постанови про накладення штрафу від 18.09.2018.
Представник ОСОБА_2 пояснює, що позивач, традиційно вводячи суд в оману, посилається на невідповідні дійсні обставини, зокрема, дату та час обізнаності, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, перекручує ці обставини, трактує на власний розсуд практику Верховного Суду та дію нормативно-правових актів в часі.
За словами представника третьої особи позивач наполегливо намагається вказати, що про існування постанови державного виконавця Лазюка Д.М. Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві № 20550600 від 18.09.2018 про накладення штрафу на позивача у розмірі 70231,17 грн., про яку, він дізнався з її отриманням тільки 07.02.2020, при черговому ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 20550600.
Разом з тим, представник третьої особи наголошує, що при винесенні постанови про накладення штрафу № 20550600 від 18.09.2018, державним виконавцем Лазюком Д.М. Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було належним чином направлено примірники таких постанов на адреси боржника та стягувача. В матеріалах справи міститься супровідний лист до постанови про накладення штрафу № 20550600 з відміченим адресатом - боржником, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягувачем за виконавчим провадженням.
Додає, що 18.10.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лазюком Д.М. винесено постанову по виконавчому провадженню № 20550600 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, для виконання постанови про накладення штрафу № 20550600 від 18.09.2018, якою державний виконавець зазначаючи та звертаючись за місцем отримання доходів боржника ОСОБА_1 з метою звернення стягнення на його доходи, направив цю постанову за місцем роботи боржника ДП «НАЕК Енергоатом».
Також представник третьої особи звертає увагу суду на ту обставину, що сам позивач підтвердив розгляд Печерським районним судом м. Києва цивільної справи №757/54892/19-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми пені за прострочення сплати аліментів, у межах розгляду якої у власному відзиві на позовну заяву від 23.12.2019 ОСОБА_1 зазначено про його обізнаність про винесення постанови про накладення штрафу № 20550600 від 18.09.2018, станом на час складання відзиву на позовну заяву, та що йому стало відомо про накладення штрафу лише з матеріалів виконавчого провадження, які на його заяву були надані державним виконавцем. Представник третьої особи додає до пояснень копію відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву від 23.12.19, подану у цивільної справи № 757/54892/19-ц.
За словами представника третьої особи черговим підтвердженням обізнаності позивача про винесення постанови про накладення штрафу № 20550600 від 18.09.2018 ще у 2019 році є супроводжувальний лист Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві № 20550600 від 18.12.2019, за змістом якого на заяву ОСОБА_1 від 18.12.2019 йому було надано матеріали виконавчого провадження № 20550600 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва №2-1476/1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. Згідно додатку до зазначеного листа, було надано копії матеріалів виконавчого провадження № 20550600 на 176 аркушах. Зазначений супроводжувальний лист містить запис ОСОБА_1 про підтвердження отримання матеріалів виконавчого провадження № 20550600: - «Матеріали виконавчого провадження отримав на руки підпис /Мольченко/ 20.12.2019»
На думку представника третьої особи, зазначені у поясненнях обставини, що підтверджені доказами, доводять пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, який, реально усвідомлюючи про пропуск ним (позивачем) строку звернення до адміністративного суду, зазначив іншу дату своєї обізнаності про винесення постанови №20550600 від 18.09.2018 про накладення штрафу, зазначивши її як 07.02.2020.
Враховуючи ті обставини, що позивач був обізнаний про винесення постанови №20550600 від 18.09.2018 про накладення штрафу задовго до 2020 року та дати звернення з позовом до адміністративного суду (13.02.2020), представник третьої особи вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим, за текстом пояснень, представник третьої особи просить суд залишити позовну заяву без розгляду.
Вирішуючи клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.
Перш за все варто зауважити, що письмові пояснення третьої особи 25.05.2020 були надіслані, зокрема, позивачу за номером відправлення № 0312717557680 та отримані останнім 27.05.2020, підтвердженням чого є витяг із сайту АТ «Укрпошта» - відстеження пересилання поштових відправлень.
На вказані пояснення позивачем надано вищезгадана «відповідь на пояснення третьої особи».
Відносно дотримання строку звернення до суду позивачу надано можливість надати пояснення у судовому засіданні 03.06.2020. Щодо отримання 20.12.2019 копій матеріалів виконавчого провадження, позивач, крім іншого, зазначив, що оскаржувана постанова була наявна в матеріалах виконавчого провадження, але без печатки, а відтак, на думку позивача, на той час не виникли обставини, які зумовлювали звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
В той же час, ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Тобто, як Кодекс адміністративного судочинства України так і Закон України «Про виконавче провадження» надає як учасникам виконавчого провадження, так і іншим особам, які залучаються до проведення виконавчих дій десятиденний строк для звернення до суду щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця. При цьому, початок перебігу такого строку обраховується з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Так, судом встановлено, що Голосіївським районним судом м. Києва видано дублікат виконавчого листа № 2-1476/1 яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно.
На виконання вимог вказаного виконавчого листа Печерським районним відділом Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 20550600.
Разом з тим, 18.09.2018 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лазюком Данилом Максимовичем прийнято постанову № 20550600 про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду на боржника - ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 70231,37 грн.
Тобто, спірну постанову № 20550600 про накладення на боржника - ОСОБА_1 штрафу у розмірі 70231,37 грн. державним виконавцем прийнято 18.09.2018.
Як зазначив позивач у позовній заяві про існування такої постанови йому стало відомо лише 07.02.2020 з моменту отримання ним у державного виконавця оскаржуваної постанови, на підтвердження чого позивачем до матеріалів позовної заяви додано супровідний лист від 18.09.2018 (том 1 а.с. 32) на якому міститься розписка ОСОБА_1 про отримання ним копії оскаржуваної постанови 07.02.2020.
При цьому, у позовній заяві позивачем підтверджується, що у Печерському районному суді м. Києва розглядається цивільна справа № 757/54892/19-ц за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів.
Так, з доданих до матеріалів позовної заяви пояснень вбачається, що в межах цивільної справа № 757/54892/19-ц ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву від 23.12.2019 (копія якого наявна в матеріалах даної справи) в якому (на другій сторінці відзиву) ОСОБА_1 звертає увагу на істотні обставини, а саме: за заявою ОСОБА_2 18.09.2018 державним виконавцем Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 70231,17 грн.
Також, у відзиві на позовну заяву від 23.12.2019 в рамках цивільної справи ОСОБА_1 акцентує увагу суду на те, що про накладення штрафу він дізнався лише з матеріалів виконавчого провадження, які на його заяву були надані державним виконавцем.
Так, до матеріалів справи разом з поясненнями третьою особою надано супровідний лист державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лазюка Д.М. від 18.12.2019 № 20550600/8 адресовий на ім'я ОСОБА_1 , в якому зазначається про те, що: «Печерський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на Вашу заяву від 18.12.2019 надає копію матеріалів виконавчого провадження № 20550600 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 2-11476/1 від 16.03.2001 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів».
При цьому, як зазначено у супровідному листі від 18.12.2019 № 20550600/8 додатком до такого листа є копії матеріалів виконавчого провадження № 2050600 на 176 акр.
Під час розгляду справи позивач підтверджував наявність у вищезгаданих матеріалах виконавчого провадження оскаржуваної постанови, але, як вже зазначається, без печатки.
При цьому суд звертає увагу на те, що на такому супровідному листі міститься розписка ОСОБА_1 про отримання ним 20.12.2019 матеріалів виконавчого провадження нарочно. Підпис Мольченка О.В. на супровідному листі від 18.12.2019 № 20550600/8 візуально відповідає підпису ОСОБА_1 на супровідному листі від 18.09.2018 (том 1 а.с. 32).
Тобто, при звернення ОСОБА_1 до суду з даною заявою, останнім було невірно повідомлено суд про фактичні обставини - коли йому стало відомо про існування постанови від 18.09.2018 № 20550600 про накладення штрафу у розмірі 70231,17 грн.
Варто звернути увагу позивача на те, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій або допущення бездіяльності і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії чи допущено бездіяльність.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
В той же час, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних, у розумінні ст. 73 КАС України, доказів поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом, які б надали суду можливість пересвідчить, що починаючи з 20.12.2019 до 13.02.2020 у позивача існували реальні перешкоди для звернення до суду та поважні причини неможливості звернення до суду із позовною заявою щодо оскарження спірної постанови.
При цьому, суд звертає увагу на те, що за матеріалами виконавчого провадження позивач користувався правовою допомогою адвокатів, що також свідчить про відсутність позивача реальних перешкод щодо звернення до суду протягом встановленого строку.
Варто звернути увагу позивача на тому, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.
Суд звертає увагу ОСОБА_1 на тому, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Отже, підсумовуючи викладене у сукупності, в контексті викладених норма права, суд приходить до висновку, що про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 було відомо ще 20.12.2019, натомість до суду з вказаним позовом позивач звернувся лише 13.02.2020, тобто поза межами десятиденного строку, передбаченого ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 287 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У даному випадку, як вже зазначалося, позивач наполягав на тому, що ним дотримано строк звернення до суду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на те, що після відкриття провадження у справі судом встановлено порушення позивачем десятиденного строку на звернення до суду, натомість в аспекті положень ч. 3 ст. 123 КАС України, позивачем не наведено та не доведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, не заявлено про поновлення строку звернення до суду, суд приходить до висновку позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Лазюка Д.М. Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 18.09.2018 (виконавче провадження № 20550600) про накладення штрафу на позивача у розмірі 70231,17 грн., на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України,- залишити без розгляду.
Матеріалами справи даний висновок суду не спростовано та зворотного не доведено.
Що стосується доводів відносно того, що оскаржувана постанова була наявна у матеріалах виконавчого провадження станом на 20.12.2019, але не була скріплена печаткою, суд звертає увагу, що Закон України «Про виконавче провадження не містить» вимог щодо проставлення на оригіналі постанови печатки.
Керуючись положеннями статей ч. 9 ст. 80, п. 9 ч. 1 ст. 240, ст.ст. 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Причини пропуску позивачем строку звернення позивачем до суду визнати неповажними та позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДР: 34979022) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Лазюка Д.М. Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 18.09.2018 (виконавче провадження №20550600) про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 70231,17 грн., - залишити без розгляду.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).
Суддя О.А. Кармазін