ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
04 червня 2020 року м. Київ № 640/12183/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, поданої, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, до подачі позовної заяви, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник, ОСОБА_1 ) із заявою про забезпечення позову, в якій зазначає про те, що вона має намір звернутись у строк, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України, до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - КП "Київблагоустрій") щодо визнання неправомірним та скасування припису від 29.04.2020 №2008283, винесеного КП "Київблагоустрій" щодо порушення пункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому у поданій заяві ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони КП «Київблагоустрій» вчиняти дії щодо демонтажу чи знесення тимчасової огорожі або будь-якого іншого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до прийняття рішення у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до приписів частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
На підставі наведених вимог Кодексу адміністративного судочинства України розгляд поданої заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно зі статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З матеріалів заяви вбачається, що заявнику належить на праві приватної власності частка у розмірі 1/2 нежитлової будівлі (літ.Б) за адресою: АДРЕСА_1, яка обнесена огорожею. Крім того, на території будівлі знаходяться будівельні матеріали, інструменти, обладнання, що належить заявнику та огорожа є одним із засобів забезпечення схоронності майна.
Заявник вказує на те, що йому стало відомо про наявність припису №2008283 від 29.04.2020, у якому зазначено про демонтаж тимчасової огорожі та у разі невиконання вимог щодо демонтажу, КП «Київблагоустрій» матиме право демонтувати об'єкт самостійно.
Оцінюючи обґрунтованість поданої заяви про забезпечення адміністративного позову, суд виходить з наступного.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Завданням забезпечення позову, в першу чергу, є гарантування ефективного захисту прав або інтересів особи, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Враховуючи наведене, за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову та існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Із заяви заявника вбачається, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останнього, оскільки дії по демонтажу об'єкту призведуть до значних фінансових втрат та втрати можливості використання об'єкту в майбутньому. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав заявника та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких буде подано адміністративний позов стане неможливим.
Вказані у заяві заявника заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Заявником в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову наведено достатньо аргументів, які підтверджують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або зведе нанівець ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 також наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення цього органу є джерелом права в Україні та відповідно підлягають прямому застосуванню судами України, а згідно з положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України принцип верховенства права тлумачиться з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 червня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Проаналізувавши заяву заявника та надані ним на підтвердження наявності підстав забезпечення позову, докази, суд вважає, що така заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Окремо, суд зауважує, що не висловлює думку щодо протиправності чи правомірності спірного припису, а рішення стосовно вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено.
Суд враховує приписи частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає, що у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачем у даній справі й відповідно - стягувачем, не є суб'єкт владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном 3 роки.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.
Заборонити Комунальному підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії щодо демонтажу чи знесення тимчасової огорожі або будь-якого іншого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду адміністративної справи по суті.
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03680, Київ, вул.Дегтярівська, 31, корп.2, код ЄДРПОУ 26199708).
Ухвала набирає чинності з 04 червня 2020 року і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України
Строк пред'явлення ухвали до виконання до "04" червня 2023 року.
Відповідно до частини статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов